Г. Л.
Було таки безпритульно. В паузах поміж снів
щось підвивала доля, неголосно і спроволока.
Так, принаймні, здавалося, та ковзнув по мені
промінь карого гуляйпільського ока.
Я вчепився в нього, як чіпляються за канат,
слова окраєць затиснувши між зубами,
вириваючись з схрону підсліпуватих кімнат,
як з пожовклих газет комсомольці рвались «на БАМи».
І дрібничка якась перетворюється на звук,
набуває сенсу щоденний хаос:
сіра цегла облич, сніг, печаль. Кармелюк —
все, чим дихалось і видихалось.
Перехняблена вітром, поміж мільйона назв,
«Гуляйполе» таки найкраща, та ще, може,
«Монтевідео».
І я тепер бачу гору — хай вона й не про нас,
Хай страшна й недосяжна, але туди ми ідемо.
2002 р.
|
-
Аналіз
Поражение Киева
Джордж Мартiн Российское вторжение?>> -
Культура
Спор о крымском золоте
Сергій Козловський Крым лишается истории>> -
Політика
Мирный призыв профсоюзов Донбасса
Профсоюзы Донбасса Остановить партию войны>> -
Світ
После Eвросоюза
Сергій Киричук Какой будет Европа?>>