15.09.2014 21:09

Жителі Шевченківського району столиці знову зможуть робити покупки в супермаркеті «Сільпо» за адресою вул. Щербакова, 56, який відкривається після реконструкції 12 вересня.

Площа основного залу становить 390 квадратних метрів. Для оперативного і швидкого обслуговування всіх покупців в інфраструктурі супермаркету передбачено 7 кас.

Реконструйований супермаркет запропонує своїм покупцям широкий асортимент хлібобулочних виробів, бакалії, риби, овочів і фруктів. Крім того, буде представлено великий вибір свіжого м’яса і м’ясних виробів. Робити покупки в оновленому супермаркеті можна щодня з 8:00 до 22:00.

У київському супермаркеті «Сільпо» на вул. Щербакова, 56, як і в інших супермаркетах мережі, покупці зможуть придбати товари власних торгових марок і товари власного імпорту, а також скористатися традиційними перевагами: знижками до 50% за супервигідною пропозицією «Ціна тижня» та участю у програмі лояльності «Власний Рахунок».

15.09.2014 21:09

Зловживання та воєнні злочини з боку добровольчого батальйону «Айдар» на півночі Луганської області.

Це не Європа. Тут все трохи інакше... Тут війна. Закони змінились, процедури спростились. Тепер, якщо я захочу, я можу арештувати вас просто зараз, зможу начепити мішок вам на голову та замкнути тебе вас у камері на місяць за підозрою в пособництві сепаратистам.

-Командир батальйону «Айдар» досліднику Amnesty International

Члени батальйону територіальної оборони «Айдар»,   діяльність що діє на півночі Луганської області,   причетні до масових зловживань, серед яких викрадення, незаконні затримання, жорстоке поводження, крадіжки, вимагання та можливі страти.

Батальйон «Айдар» - один із понад тридцяти так званих добровольчих батальйонів, які виникли на початку конфлікту, і були слабо інтегровані до українських силових структур, що намагаються повернути зайняті сепаратистами території.

В ході двотижневої дослідницької місії до регіону, дослідник Amnesty International опитав десятки жертв та свідків зловживань, а також представників місцевої влади, очільників армії та міліції в регіоні, а такожв представників батальйону «Айдар».

Отримані нами свідчення вказують, що формально діючи під командуванням об’єднаного штабу АТО в регіоні, члени батальйону «Айдар» діють, фактично, без нагляду та контролю, а місцева міліція або не бажає, або не здатна реагувати на їхні зловживання.

Деякі зі зловживань, скоєних членами батальйону «Айдар», являють собою воєнні злочини, за які, як виконавці, так і, можливо, командири, мали б понести відповідальність відповідно до національного та міжнародного законодавства.

Частина регіону, в якому наразі діє батальйон «Айдар», а саме агломерація Сєверодонецьк – Лисичанськ – Рубіжне, а також місто Щастя,  знаходилась під контролем сепаратистських сил так званої Луганської Народної Республіки (ЛНР) з середини травня до кінця липня. Протягом цього часу, як повідомляється, сепаратистськими силами було скоєно широкий спектр зловживань проти мирного населення,  зокрема викрадення, крадіжки і вбивства. Amnesty International задокументувала такі зловживання з боку озброєних груп сепаратистів в інших регіонах.

Батальйон «Айдар» зіграв значну роль в  успіхах українських сил в липні, особливо під час повернення міста Щастя, що за 24 км. на північ від Луганська.  Батальйон втратив багато своїх бійців в бою. Зовсім недавно декілька десятків бійців батальйону «Айдар» було вбито  у засідці на південь від Щастя, влаштованій сепаратистськими силами після оголошення перемир’я 6 вересня 2014 року. Попри те, що багато людей схвалюють батальйон як віддану бойову одиницю, серед місцевих мешканців репутація Айдара пов’язана більше з брутальними репресіями, грабунком, побиттям та вимаганнями.

Amnesty International закликає українську владу терміново впорядкувати діяльність «Айдару» та інших добровольчих батальйонів,  встановивши чітке командування та контроль; невідкладно розслідувати всі звинувачення в зловживаннях; та притягти  винуватців до відповідальності.

На повернених територіях українська влада не може дозволити собі повторення беззаконня та зловживань, які панують на територіях, підконтрольних сепаратистам. Неспроможність  припинити зловживання та можливі воєнні злочини з боку добровольчих батальйонів  несе ризик серйозного загострення протистояння на сході країни та може підірвати проголошені наміри української влади зміцнити та зберегти верховенство права в ширшому сенсі.

Зловживання з боку батальйону «Айдар»

Amnesty International задокументувала десятки випадків зловживань, скоєних, ймовірно, членами батальйону «Айдар» в Новоайдрському районі, Старобільску, Северодонецьку, Лисичанську та Щасті в кінці липня – кінці серпня.

Як правило, бійці викрадали місцевих чоловіків, часто бізнесменів чи фермерів, яких вони звинувачували у співпраці з сепаратистам та тримали в імпровізованих місцях утримання, щоб потім або відпустити їх, або передати Службі безпеки (СБУ).

Практично в усіх випадках, задокументованих Amnesty International, жертв били в момент захоплення та/або протягом допитів. Вони мали або заплатити викуп за звільнення, або їх майно, в тому числі гроші, машини, телефони та інші цінні речі відбирали члени батальйону.

Багато свідків та жертв, до яких зверталась Amnesty International, неохоче ділилися деталями інцидентів, побоюючись помсти з боку членів батальйону «Айдар». Імена жертв та свідків у справах,  наведених нижче для ілюстрації,, змінено в інтересах їхньої безпеки.

25-27 серпня члени батальйону «Айдар» викрали 4 шахтарів з Новодружеська, маленького містечка на північ від Лисичанська. Один з чоловіків, Андрій (ім’я змінено), який проходить курс хіміотерапії у зв’язку з раком легенів, розповів Amnesty International, що 27 серпня о 15:00 він був коло свого дому, коли група бійців «Айдару» під’їхала на мікроавтобусі. Двоє чоловіків у камуфляжі та з автоматичною зброєю підійшли до нього й наказали лягти на землю. Він розповів:

«Вони зламали мені щелепу. Коли я лягав, а вони кричали «лежати на землі!», один із них вдарив мене ногою. Вони замотали скотчем мені очі і зв'язали зап'ястя, також скотчем.

Вони помістили мене в мікроавтобус разом з моїм сусідом і везли приблизно 20 хвилин, а потім завели до якоїсь кімнати. Я не бачив, де це було, чи як виглядала ця кімната, бо мої очі увесь час були перемотані скотчем. Вони тримали мене там день. Вони дали мені воду, одне печиво і водили в туалет, коли це було потрібно.

Там було десь 12-15 затриманих. Нам було заборонено розмовляти. Мене допитували двічі:«де ти був?», «що ти робив?», але мене більше не били. Проте, я чув, як били інших і як вони кричали в сусідніх кімнатах.

Андрій розповівщо викрадачі відвезли його стадіон у Сєвєродонецьку та відпустили, залишивши його із зав’язаними очима. Його дружина сказала, що зверталася до місцевого відділення міліції, і їм вдалося повернути лише деякі речі, які забрали в нього викрадачі – 2 паспорти й телефон; але документи на машину, водійські права, ключі, гаманець та банківські картки їм не повернули. Проте, у відкритті кримінального провадження їм відмовили. 28 серпня хтось спробував зняти гроші з картки Андрія. Дослідник Amnesty International бачив текстове повідомлення, що автоматично надійшло Андрію після такої спроби.

Члени родин двох інших затриманих чоловіків, що шукали інформації про них 28 серпня у Сєверодонецькому відділенні міліції, сказали Amnesty International, що міліціонери та солдати в Лисичанську розповіли їм про таємне місце тримання під вартою в Сєверодонецьку. Однак, місцева міліція заперечила його існування, так само й у розмові з Amnesty International. Чоловік, якого щойно звільнили з того місця утримання, упізнав там одного із двох чоловіків, та пригадав, що затриманих примушували декламувати український національний гімн та били, якщо ті відмовлялись.

25 серпня близько 16:00 біля телевежі поблизу Старобільська члени «Айдара» викрали Євгена (ім’я змінено), 31-річного місцевого підприємця.

Євген розповів Amnesty International, що троє чоловіків у масках, які приїхали на чорному ВАЗі, звернулись до нього, коли він зупинився біля закинутої автозаправки. Вони обшукали машину, забрали 30000 гривень, які були там, та звинуватили Євгена в сепаратизмі. Він розповів:

Вони натягнули маску мені на голову, та везли в машині приблизно 20 хвилин. Вони привезли мене до місця, схожого на гараж, та почали допитувати мене, вимагаючи, щоб я зізнався в сепаратизмі.

Вони допитували мене тричі. Щоразу вони били мене по нирках прикладами та іншими тупими предметами, можливо тупою частиною сокири. Вони погрожували відвезти мене в поле і стратити. Коли минула доба, вони прийшли знову та сказали, що я затриманий батальйоном «Айдар», але тепер знаходжусь в руках Альфа (спецпідрозділ СБУ), але я бачив, що це ті самі люди.

Євген сказав, що врешті  викрадачі запитали, скільки він готовий заплатити за звільнення. Коли Євген сказав, що вони забрали все, що він мав, вони звільнили його. Він поскаржився в міліцію, але не зміг повернути своє відібране майно – гроші, машину, два мобільних телефони та золоті прикраси.

23 серпня пообіді члени батальйону «Айдар» увірвалися до будинку Олександри Сєрової, що в селі Олександрівка поблизу Сєвєродонецька.

82-річна Олександра, лежачи на лікарняному ліжку, розповіла Amnesty International, що вона була вдома з донькою, зятем та онуком. Раптово родина почула постріли та через камеру спостереження побачила декілька машин, що під’їхали до будинку. Олександра розповіла:

Я відімкнула ворота, і вони одразу накинулись на мене. Зі страху я відпустила ворота і ті замкнулись. Чоловіки почали стріляти. Один вистрибнув на машину. Я побігла до гаража. Вони стріляли. Автоматні черги, грім пострілів. Тра-та-та-та!

В гаражі вони мене упіймали. Я поповзла до дверей, скрикнула і впала на порозі. Моя донька кричала: «Що сталось? Що ви робите? Викличте швидку, негайно!»… У мене текла кров… Моя донька намагалась її зупинити.

Олександра розповіла Amnesty International, що озброєнні чоловіки обшукали будинок та хотіли затримати її внука, звинувачуючи його у сепаратизмі. Вона переконала їх не забирати його, але вони забрали гроші, які вони знайшли в будинку, та повнопривідну машину внука. Олександру швидко відвезли на таксі до лікарні в Сєверодонецькуі, де, як Amnesty International сказали лікарі, їй зробили 7-годинну операцію. Вона отримала серозні поранення у ділянку живота радше від шрапнелі, ніж від куль – вхідні та вихідні отвори були нерівними. Їй видалили частину товстої кишки та два розтрощені ребра. Лікарі планують подальші операції.

Відповідь від представників влади

Amnesty International висловила свої зауваження у зв’язку з порушеннями, вчиненими членами батальйону «Айдар», безпосередньо одному з командирів цього батальйону в Сєвєродонецьку та Рубіжному, Ігорю Радченку. Він підтвердив, що батальйон використовував "спрощену" процедуру затримання, вказавши, що батальйон дійсно мав в своєму розпорядженні приміщення для тимчасового тримання затриманих у Сєверодонецьку.

Він визнав, що випадки побиття під час затримання могли мати місце. Він підтвердив, що затримані були з зав'язаними очима впродовж всього терміну затримання, та що саме його війська утримували Віталія Старовойтова, а передача пакета з документами Старовойтова міліції відбувалася під його особистим наглядом.

Він не визнав фактів крадіжок, вчинених членами батальйону, а тому і не вважав за необхідне вживати жодних заходів для протидії їм. Він визнав, що його війська взяли машину внука Олександри Сєрової, тому що вона була їм тимчасово необхідна, та заявив, що був відданий наказ повернути машину. Попри це, сім'я Олександри пізніше повідомила Amnesty International, що міліція в Троїцьку (на крайній північ Луганської області) затримала їхній автомобіль і чоловіка за кермом, після того, як машина, скоріш за все, була незаконно продана.

У міліції та військовому командуванні Сєверодонецька Amnesty International повідомили про наявність 38 кримінальних проваджень, відкритих за скаргами на дії членів батальйону Айдар, більшість яких стосувалась пограбувань. Повідомлення про цю хвилю злочинів за звичною процедурою надійшли до Міністерств оборони та внутрішніх справ, проте наразі відсутній жодний результат у цих справах. Представники місцевої міліції також розказали Amnesty International, що вони були добре обізнані про масштабну злочинну діяльність членів Айдару, але були не в змозі зробити нічого, окрім проваджень внесення інформації до реєстру.

Військовий високопосадовець у регіоні розповів Amnesty International, що після того, як Міністерство оборони отримало його звіти, у серпні воно відрядило дві комісії для розслідування діяльності батальйону Айдар. Рекомендації комісії щодо його реорганізації, врегулювання процедур, та заміни його командира, Сергія Мельничука, досі не виконані.

Рекомендації

Amnesty International закликає українську владу:

- Чітко визначити правовий статус батальйону Айдар та інших добровольчих формувань;

- Інтегрувати добровольчі батальйони до системи чіткого підпорядкування, контролю та підзвітності;

- Провести оперативне, ретельне, неупереджене та ефективне розслідування всіх тверджень про порушення, вчинені членами добровольчих батальйонів, зокрема, про порушення, вчинені батальйоном Айдар на півночі Луганської області;

- Ефективно захистити жертв і свідків порушень, що розслідуються, від переслідувань;

- Забезпечити повну поінформованість всіх учасників військових і правоохоронних операцій, в тому числі членів добровольчих батальйонів, про положення національного та міжнародного права, що застосовуються до їхніх дій, та про їхню потенційну особисту та службову відповідальності за порушення цих норм.