“Стальна” перемога тернопільської “Ниви”

Сьогодні тернопільська “Нива” в домашньому матчі перемогла алчевську “Сталь”. Два голи у ворота гостей забили Семенюк і Яворський. Рахунок матчу – 2:0.

Судячи з тієї відвідуваності, яка спостерігалася сьогодні на тернопільському міському стадіоні, повернення першої ліги в місто більше чекала сама “Нива”, ніж її шанувальники. Глядачів на трибунах зібралося незвично мало, як для місцевої арени. Причини цьому можна знайти в досить ранньому початку зустрічі в будній день, ось тільки восени, коли сюди приїжджав “Миколаїв”, навіть цей фактор не заважав заповнювати арену і більш значною аудиторією. Швидше за все питання криється в деякій березневій перенасиченості Тернополя великим футболом. Все-таки представник другої ліги ФК “Тернопіль” тиждень тому встиг не тільки провести дебютний весняний матч чемпіонату тут, але і зіграти проти одеського “Чорноморця” в рамках чвертьфіналу Кубка країни. Зрозуміло, що приїзд “моряків” став дуже значущою подією для міста, проте складається таке враження, що після візиту дружини Романа Григорчука багато і зовсім забули про існування гри мільйонів і не особливо в курсі як зараз справи у обох професійних клубів міста.

Як би там не було, але хороша акустика на стадіоні все ж допомагала нечисленним глядачам створювати на трибунах ефект активної підтримки. Здається, що це свою роль на підсумковому результаті зіграло, хоча до перерви здавалося, що нічого не зможе розбудити футболістів. Темп, узятий командами, швидше б підійшов для керлінгу: такий же неспішний рух учасників, і не більш прискорене катання каменя/м’яча. Однак навіть за такого розвитку подій “Сталі” вдавалося створювати моменти. Перший з них припав вже на самий дебют тайму, коли Дегтярьов одним дотиком голови з суперником на спині зумів не просто прийняти, а й прокинути собі на хід. Увійшовши у штрафний майданчик Максим завдав потужного удару у верхній ближній кут, але снаряд лише лизнув сітку із зовнішнього боку.

Після цього активність команд і без того знизилася, але помилки в обороні “Ниви” траплялися регулярно. Однією з найбільш поширених з них були дії крайніх захисників, які тікали вперед і забуває про свої безпосередні обов’язки. Це виливалося в те, що двом центральним бекам доводилося протистояти деколи відразу чотирьом опонентам. Але, на щастя тернополян, втілити чисельну перевагу на окремо взятій ділянці поля “сталеварам” не вдавалося.

Так гра і йшла, поки не почалася заключна п’ятихвилинка тайму. Почалася вона з супершансу, по-іншому і не назвеш, для Леонова. Дмитро перебував у цілковитій самотності посеред штрафного майданчика суперника, це побачив капітан “Сталі” Акименко і покотив м’яч партнеру. Леонов ж у свою чергу встиг не тільки прийняти, але й голову на ворота підняти, однак навіть це йому не допомогло пробити точно. Відповідь тернополяни готували протягом чотирьох хвилин, зате виявилася вона більш ніж гідною. Широка атака “Ниви” з підключенням обох флангів завершилася пасом на Панаса, що знаходився на лівому фланзі. Вадим зробив навіс на дальню штангу на Семенюка, який пробив у незахищений кут. “Жовто-зелені” просто реалізували чи не єдину помилку “сталеварів” біля своїх воріт. Хто повинен був грати з Семенюком і чому Солдат так явно повівся на фінт Панаса, так і не ясно.

Такий розвиток подій боляче вдарило по самолюбству гостей. Навіть перерва не дозволив гостям отямитися. А тут ще й наспів гол Яворського, який завдав шикарний удар з-за меж штрафного точнісінько під штангу.

Після другого пропущеного “Сталь” забігала активніше, проте це був не день алчевців. Або ж власна незібраність, або прекрасні дії голкіпера “Ниви” Новака не дозволяли приїжджим футболістам хоча б звести своє відставання в рахунку до мінімуму. Тернополяни ж намагалися якомога щільніше грати з опонентом біля своїх володінь, і в більшій частині епізодів це приносило свої плоди. При цьому підопічні Богдана Самардака не забували і про контратаки. Так, в одній з них Мельник і Семенюк “зметикували на двох”, однак в останній момент хтось із захисників алчевців вибив м’яч з-під ніг останнього.

Хвилин за двадцять до фінального свистка почався справжнісінький відкритий футбол: команди не просто відповідали атакою на атаку, але і кожен наступний момент був небезпечніша попереднього. Почався обмін з шансу Сікорського, який вискакував трохи лівіше центру на тет з голкіпером, Новак виходив на перехоплення, але Ігор вирішив пробити ще до зустрічі зі стражем воріт. Однак навіть це не допомогло алчевцям переправити снаряд у дальній кут – голкіпер був надійний. Потім вже Леонов мав у чомусь схожий момент, і знову дуель була за Новаком, а у відповідь Басараб дуже несподівано пальнув у поперечину.

Горезвісний удар відчаю виявився на рахунку Горді, який наприкінці основного часу цілив метрів з двадцяти під ближню штангу, проте голкіпер господарів, витягнувшись на струнко, перевів м’яч на кутовий.

Таким чином “Нива” здобуває прем’єрну перемогу в історії над алчевською “Сталлю”. Результати двох стартових ігор “жовто-зелених” викликають тільки позитивні емоції. Але чи надовго вистачить команди, яка не має за плечима необхідної фізичної підготовки під час зимових зборів? Водночас “Сталь”, поплатившись за свої помилки і вирішивши обіграти суперника в півноги, продовжує для себе не найбільш приємну традицію чергувати домашні тріумфи з гостьовими невдачами.