Довгович Василь

Довгович Василь
(поч. берез. 1783—13.12.1849)
Філософ, поет, церковний і громадський діяч.

Географія: м. Cіґетул-Мармацієй (Румунія), м.Хуст (Закарпатська обл.), с.Золотарьово (Хустський р-н, Закарпатська обл.), с.Драгово (Хустський р-н, Закарпатська обл.), м.Трнава (Словаччина), м.Орадая (Румунія), м.Ужгород, м.Мукачеве (Закарпатська обл.), с.Великі Лучки (Мукачівський р-н, Закарпатська обл.), с.Довге (Іршавський р-н, Закарпатська обл.)
Епоха: XVIII - XIX століття

Народився в селянській сім’ї. Навчався в сільській школі в с. Драгове і латинсько-мадярській школі в м. Хуст, пізніше — у гімназії в м. Cіґет (тепер м. Cіґетул-Мармацієй, Румунія). Вищу освіту здобув у богословських семінаріях у містах Орадя (тепер Румунія) і Трнава (нині Cловаччина), пізніше — у м. Ужгород. Після закінчення освіти був директором народної школи в м. Мукачеве, засідателем суду, засідателем єпископської консисторії, священиком у містечках Довге, Великі Лучки, містах Мукачеве і Хуст. Підтримував антифеодальні виступи селян-кріпаків на Закарпатті, виступав із гострими памфлетами на адресу вищого духовенства, через що зазнав переслідувань з боку церковної влади на Закарпатті. У 1820—1830-х рр. виступав із філософськими і богословськими трактатами латинською й угорською мовами, в яких розвивав ідеї вчення І. Канта; з 1831 р. — член-кореспондент Угорської академії наук. Писав також історичні й етнографічні праці. Залишив велику рукописну збірку віршів українською, угорською й латинською мовами «Поезії Василя Довговича» (укладена 1832).

Поетична спадщина В. Довговича є різноманітною за тематикою. Вірші українською мовою являють собою переважно ліричні стилізації в дусі народних пісень («Пісенна похвала селянці-молодиці», «Лучкай-квіткар», «Чому я й досі музикант»); серед віршів угорською й латинською мовами — філософські поезії («Роздуми… з приводу галльської війни 1809 року», «Моральне обличчя вихованців Трнавської семінарії»), епіграми й сатири («На портрет Іванни Ковачич», «На римо-католицького каноніка… Івана Васса», «Про доброчесність і гроші», «На базіку, що мав убогі знання» та ін.), ліричні поезії («Агнесині достоїнства», «Благання до Купідона», «Весняна замріяність»). Повну публікацію поетичних творів В. Довговича здійснено в 1982 р. у Cловаччині («Науковий збірник Музею української культури у Cвиднику», т. 10, з біографією й бібліографією письменника). В Україні окремі твори публікувалися в поетичних антологіях «На Верховині» (Ужгород, 1984) і «Антологія української поезії» (т. 1, Київ, 1984).

джерело

На сайті доступно:
Василь Довгович. Афоризми
Вигодованець. Н Літературне бароко Закарпаття (про Довговича)