У нинішні непрості часи аграріям хочеться почути правду (хоч якою гіркою б вона не була!) про те, як жити далі, як втримати економіку і не занапастити сільське господарство. На ці та інші запитання відповідає президент Української аграрної конфедерації, голова Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України Леонід Козаченко.

   Вже не секрет: Україна на межі банкрутства. Не говорити про це може тільки ледачий. Але запитання руба: що з цим робити? Просити чергові кредити у МВФ та інших міжнародних структур, підвищувати ефективність виробництва та продуктивність економіки чи скорочувати витрати на все, що можна? Схоже, поруч із перспективою отримання кредитів, уряд обрав саме останній шлях. Тому і запропонував суспільству та економічному сектору, у тому числі і аграріям, «затягнути паски». Що ж з цього вийде?

   З 1 трав­ня ц. р. ЄC відкри­ває кор­до­ни для ук­раїнської аг­рар­ної про­дукції. У зв’яз­ку з цим бу­де ска­со­ва­но (або знач­но зни­же­но) ми­та на цілу низ­ку то­варів. Од­нак чи коже­н аг­рарій мо­же роз­ра­хо­ву­ва­ти на те, що йо­го про­дукцію че­ка­ють у Європі? Про­по­нуємо оз­най­о­ми­ти­ся із дум­ка­ми провідних ек­с­пертів.

   Про те, що асоціація із ЄС спри­я­ти­ме збільшен­ню іно­зем­них інве­с­тицій в ук­раїнське сільське гос­по­дар­ст­во, відо­мо всім. Але, як швид­ко прий­дуть в Ук­раїну інве­с­то­ри та надійдуть обіцяні де­шеві кре­ди­ти від МВФ і чо­го нам це вар­ту­ва­ти­ме? На ці та інші за­пи­тан­ня в інтерв’ю роз­повів пер­ший за­ступ­ник го­ло­ви Ко­міте­ту ВР із пи­тань аг­ро­політи­ки та зе­мель­них відно­син Сергій Ла­ба­зюк.

   Посівна кампанія на вітчизняних ланах у розпалі (а подекуди вже й завершилася). Разом із тим, залишаються невирішеними безліч земельних проблем, які виробничому процесу не на користь. Серед перепон — складнощі з державною реєстрацією договорів оренди землі. А якщо сільгоспвиробник цього не зробить, він не має права обробляти відповідні гектари.

   На сьогодні фактично жоден сільгоспвиробник у своїй діяльності не може обійтись без використання земельних ділянок державної та комунальної власності. Звичайно, із запровадженням у 2008 р. обов’язковості проведення земельних торгів під час надання таких земель у користування можливості набуття їх в оренду суттєво обмежились, особливо зважаючи на відсутність протягом тривалого часу порядку проведення земельних аукціонів.

   Світова площа посівів фабричних цукрових буряків стабільно становить близько 9 млн га, що дає змогу отримувати із буряків 40% загального виробництва цукру в світі. Понад 80% посівів цієї культури зосереджено в Європі (Україна, Росія, Німеччина, Франція, Італія, Велика Британія, країни Східної Європи).

   Задля зменшення залежності від імпортних енергоносіїв дедалі більшої уваги у світі, у тому числі в Україні, приділяють пошуку шляхів використання альтернативних видів пального із відновлюваних джерел енергії. Такими, зокрема, є біологічні види палива, які отримують під час переробки органічної сировини.

   Си­лос ку­ку­руд­зи має до­б­ру пе­ре­трав­ність і дієтичні вла­с­ти­вості та ба­га­тий на ка­ро­тин. Ка­ча­ни, за­си­ло­со­вані у фазі вос­ко­вої або мо­лоч­но-вос­ко­вої стиг­лос­ті, — це цінний кон­цен­т­ро­ва­ний корм, 1 ц яко­го містить до 40 к. од. і 2,6 кг про­теїну.

   Не­нар­ко­тичні ко­ноплі — технічна куль­ту­ра, яку ви­ро­щу­ють в Ук­раїні для одер­жан­ня во­лок­на та насіння. Тех­но­ло­гія ви­ро­щу­ван­ня і зби­ран­ня ко­но­пель на дов­ге во­лок­но суттєво відрізняється від си­с­те­ми ви­ро­щу­ван­ня і зби­ран­ня інших сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур, оскіль­ки по­тре­бує ціло­го ком­плек­су спеціаль­ної техніки та об­лад­нан­ня. Крім то­го, во­на тісно пов’яза­на з по­даль­шою пер­вин­ною пе­ре­роб­кою сте­бел — при­го­ту­ван­ням тре­с­ти і  ме­ханічним відокремленням во­лок­на.

   Останнім часом урожайність основних сільськогосподарських культур у світі зросла на 20–38%, але вона не задовольняє попиту на продовольство. Наша держава розширює ринки збуту зерна і продуктів його переробки, тому питання збереження врожаю стає ще актуальнішим. В Україні щорічний недобір урожаю через шкідливі організми становить у середньому 13%, а за спалахів розвитку шкідників може бути в рази більшим.

     F. occidentalis Perg. — ба­га­тоїдний шкід­ник, що мо­же за­се­ля­ти по­над 250 видів рос­лин із більш ніж 65 ро­дин, на яких він па­ра­зи­тує. Що сто­сується трип­сів, то термін «рос­ли­на-гос­по­дар» у літе­ра­турі де­що хиб­но трак­тується. Де­які дослідни­ки іноді відно­сять до спи­с­ку гос­по­дарів певні рос­ли­ни ли­ше то­му, що на них бу­ло ви­яв­ле­но декількох до­рос­лих трипсів.

   Ураження конюшини та люцерни хворобами призводить до випадання рослин та зрідження посівів. Хворі рослини знижують продуктивність, що спричинює значний недобір урожаю, до того ж погіршується якість зеленої маси та заготовленого з неї сіна. Масове поширення інфекційних хвороб на насіннєвих ділянках призводить до інфікування насіння патогенами та погіршення посівних якостей і може спричинити навіть повну втрату його схожості.

   В Україні, за даними наших обстежень та науково-дослідних установ, на 57% полів забур’яненість оцінюється як висока, на 43% — як середня. Чистих від бур’янів посівів не зареєстровано.

   Рослини ріпаку дуже чутливі до пошкоджень шкідниками. Це виявляється як у погіршенні загального стану посівів, так і у втратах урожаю, які можуть становити 20%, а за сприятливих погодних умов — сягнути 50%. З огляду на це важливим елементом у системі захисту ріпаку є застосування засобів захисту рослин, без яких на сьогодні не обійтися.

   На сьогодні фахівці галузі вимушені, як то кажуть, самотужки вивчати передовий досвід країн із розвиненим свинарством, «приміряючи» його до умов ведення своїх господарств. Але не слід забувати, що багато чого залежить і від державної політики, яка непередбачено змінюється. Для дрібних фермерів такі зміни, на жаль, можуть стати фатальними, для потужних підприємств зміна правил — негативний, але не критичний чинник.

   Попри економічну та політичну кризу в нашій країні, у с/г, зокрема у тваринницькій галузі, спостерігаються позитивні тенденції до нарощування обсягів виробництва та реалізації худоби і птиці. Так, господарства всіх форм господарювання за січень —березень 2014 р. реалізовали на забій худоби та птиці у живій вазі 848,6 тис. т, що на 8% вище за відповідний період 2013 р.

   Перед будь-якою антибактеріальною терапією слід проводити бактеріологічне дослідження. Адже лише знаючи збудника та те, як запобігати його виникненню, можна боротися з маститом та зменшити кількість виникнення нових інфекцій у довгостроковій перспективі.

   Довічне носійство та статус джерела збудника інфекції – ось вирок перехворілій на сальмонельоз птиці. Водночас ослаблені хворобою кури піддаються впливу інших патогенних агентів. Під загрозою опиняється і людина, що споживає продукцію птахівництва – яйця, в яких накопичується збудник. Як вберегти підопічних від захворювання, а свій гаманець – від зайвих витрат, йтиметься у цій статті.

   Щоб бути фермером, та ще й тваринником, слід мати достатньо мужності, бути стійким оптимістом та щиро любити свою справу. І це стосується не тільки вітчизняних аграріїв — нелегко живеться і їхнім колегам із західного боку кордону.

   Королева кормових культур

   Такий почесний титул люцерна отримала не лише як красива рослина, але й як цінний корм для продуктивних тварин. Насамперед це пов’я­зано з високим вмістом протеїну та сирої клітковини, що суттєво поліпшують структуру раціону. Тварини споживають корми  з люцерни на 30% більше (при цьому методики її заготівлі особливого значення не мають) порівняно з іншими кормовими культурами. Такий високий відсоток споживання корму, своєю чергою, га­­рантує високу молочну продуктивність дійного стада та підвищений вміст білка в молоці.
Зрозуміло, що детально розповісти про люцерну так, як вона того заслуговує, в одному матеріалі неможливо. Адже для цього потрібно торкнутися не лише агрохімічних властивостей і суто технологічних нюансів обробітку цієї культури, а й докладно зупинитись на особливостях заготівлі та консервування кормів із люцерни (особливо це стосується якісного люцернового силосу).
На численні прохання наших читачів —  керівників, зоотехніків, агрономів, ветеринарів та інших фахівців вітчизняних господарств, що займаються вирощуванням цієї простої  і водночас складної культури, – ми зібрали об'ємний матеріал про люцерну. Нашими консультантами виступили вчені-науковці, представники вітчизняних та іноземних компаній, які мають досвід роботи із цією культурою, досвідчені аграрії-практики. Саме за їхньої підтримки нам вдалося зробити такий незвичайний, всеохопний проект під назвою «Vive la Luzerne!»
Отже, Королево кормових культур, Ваш вихід!

   Іде­аль­ний гру­бий корм для ви­со­ко­про­дук­тив­них корів.

   Основою бізнесу є принцип отримання кращого результату за мінімальних витрат. Галузь скотарства — не є винятком із загальних правил. Успішна господарська діяльність у скотарстві передбачає досягнення вищих показників продуктивності та якості продукції за менших виробничих витрат. Оскільки годівля тварин становить найбільшу частку в структурі виробничих витрат та має визначальний вплив на продуктивність тварин, цьому елементу ведення м’ясо-молочного тваринництва приділяють значну увагу. 

   За ско­шу­ван­ня лю­цер­ни на зе­ле­ну ма­су чо­ти­ри і більше разів мож­на от­ри­ма­ти ви­со­ку про­дук­тивність посіву та по­ліпши­ти кор­мо­ву цінність са­мої куль­ту­ри. Пер­ший укіс про­во­дять до початку бу­тонізації, ос­танній — при­близ­но за 30 днів до на­стан­ня мо­розів.

   Оскільки корми становлять близько 70% собівартості тваринницької продукції, сільгосппідприємства прагнуть знизити витрати на їхню заготівлю та зберігання, добираючи оптимальний варіант технологічних рішень. Проте для отримання високоякісного корму велике значення мають технології збирання кормових культур, підготовка їх до закладання, консервація силосної маси, укриття її і зберігання, нарешті, правильне використання. Особливого підходу до заготівлі та зберігання потребує люцерна, адже на сьогодні щодо технології її заготівлі виникає чимало питань у кожного, хто цим займається.

   Побічні продукти цукровиробництва варті уваги тваринника як високопоживна сировина для годівлі худоби. Жом у різних формах постачає дешеву і дуже цінну енергію у вигляді целюлози, геміцелюлози і пектину. Ці продукти повільно перетравлюються у рубці тварин і позитивно впливають на його мікрофлору.

   Сучасний зернозбиральний комбайн як ніяка інша машина сільськогосподарського виробництва найбільшою мірою поєднав у собі всі технічні досягнення, властиві багатьом галузям та напрямам технічного прогресу. На сьогодні в його конструкцію закладено технічні рішення, які «прийшли» до нього навіть із космічної галузі. І це наклало своєрідний відбиток на «обличчя» комбайна, що, свою чергою, позначається на його продуктивності, ціні, ефективності використання та певною мірою визначає його функціональні можливості, під якими ми, насамперед, розуміємо продуктивність із намолочування зерна.

   У нашій країні площа угідь під зерновими культурами (з урахуванням ріпаку, але без кукурудзи) становить близько 11 млн га, що забезпечує збирання у середньому понад 32 млн т зерна і вирощування близько 40 млн т незернової частини врожаю, тобто соломи і полови (оскільки основу цієї частини врожаю становить солома, то надалі незернову частину узагальнимо саме цим словом).

   У статті наведено результати оцінювання якості роботи в польових умовах висівного апарата під час сівби насіння цукрових буряків на високих швидкостях та адаптивність сошникової групи сівалки PLANTER до різних систем основного обробітку грунту.

   «У мене є кілька гектарів землі. Оскільки у селі працевлаштуватися проблематично, то хочу розпочати власну справу. Великих капіталовкладень не маю, кредит у банку взяти не можу, оскільки нічого віддати під заставу. Порадьте, яким бізнесом можна зайнятися у моїй ситуації». Такого листа ми отримали від читача із Вінниччини Анатолія Остапієнка. Звичайно, можна було б його переадресувати фахівцям служб зайнятості, але ми пішли іншим шляхом: відшукали аграрія — нині успішного підприємця, котрий розпочинав власну справу, маючи лише невелику земельну ділянку та працьовиті руки.

   За­про­сив ме­не один знай­о­мий на ри­бал­ку — по­ки­да­ти спінінга на щу­ку. Бу­ти справжнім про­фесійним ри­ба­ком — на сьо­годні до­сить до­ро­ге за­до­во­лен­ня, то­му мій то­ва­риш був зви­чай­ним лю­би­те­лем: мав па­ру спінінгів та в ком­плекті до них — де­сятків зо три силіко­но­вих при­над.