Запорізька правда

Щастить же студентам! У них аж два свята: одне офіційне – Міжнародний день студентів 17 листопада. А друге неофіційне - Тетянин день 25 січня. До офіційного свята готують серйозні заходи, а в неофіційне - просто веселяться. Адже воно приходиться на кінець зимової сесії та на канікули!

На майдані біля Шевченківської райадміністрації міста Запоріжжя з самого ранку людно. Сюди сходяться керівники області та обласного центру, учасники художньої самодіяльності, представники громадськості. У почесній варті із Державним прапором України - воїни Запорізького гарнізону. Із репродуктора звучать українські народні пісні.

Коли три роки тому шкільний учитель фізики виставив свою кандидатуру на посаду Просторівського сільського голови, йому довелося позмагатися з кількома суперниками. Товариський, відкритий для контактів, Володимир Хоменко переміг більшістю голосів. І зберіг добрі стосунки з колишніми суперниками, а його попередник на посаді сільського голови Тарас Токмань - кращий друг і помічник. Та й 14 депутатів - це команда сільського голови, яка працює в усіх населених пунктах території. Стараються не пропустити жодної хатини. Марія Житник, Сергій Сопін, Євген Пелих, Ірина Гонтар та інші депутати сільської ради, вони здійснюють живий зв'язок органу місцевого самоврядування з населенням Розівки, Квіткового, Довгого і Просторого.

КІЛЬКІСТЬ ХУДОБИ НЕ ЗМЕНШУЄТЬСЯ

Як повідомили "Запорізькій правді" спеціалісти Департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації, за підсумками минулого року в усіх категоріях господарств чисельність поголів'я великої рогатої худоби зросла на 5,4 тисячі голів (складає нині 123,1 тисячі, або 104,6 відсотка до показника минулого року). Зокрема, поголів'я корів налічує 60,6 тисячі голів (99,2%). Поголів'я свиней зросло понад рівень минулого року на 1,8 тисячі голів (складає нині 337,1 тисячі, або 100,5% до минулорічного показника). 

Це дуже проста історія. Зустрічаються двоє немолодих самотніх людей. Крізь нерозуміння та конфлікти поступово торують шлях один до одного. А потім уже не в силах розлучитися...

На стіні будинку на розі бульвару Шевченка та вулиці Перемоги (чи то, як кажуть запоріжці, "біля літака") висить меморіальна дошка: тут до 2000 року жив народний художник України Євген Чуйков. Єдиний народний художник, який творив у Запоріжжі! У цьому домі він писав свої "оптимістичні пейзажі". Звідси у 2000-му відлетіла в інший світ його душа. Тепер у колишній квартирі художника живуть чужі люди: нікого з близьких Євгена Васильовича в Запоріжжі не лишилося. Син Валерій, теж живописець, давно виїхав у Великобританію. В Інтернеті трапилася на очі одна з картин Валерія Чуйкова - Лондон, парад біля Букінгемського палацу. Гарно, витончено, але вже не наше...

Село Балки Василівського району відзначатиме 225-річчя з дня заснування наступного року, але підготовка триває вже зараз.

Узагалі село буквально просякнуте історією. Тут шанують минуле, з любов'ю збирають і зберігають матеріальні свідчення своєї історії, спогади, документи. Усе це можна побачити на стендах місцевого історико-краєзнавчого музею, а керівник закладу Валентина Гончаренко розповість історію сарматських племен, які населяли колись цю територію, Гайманової могили, в якій колись відкопали останки родини сарматського царя. А ще - покаже кам'яну бабу - берегиню села, яку тут ласкаво називають бабусею.