Засноване, ймовірно, в Х/ІІ столітті. Перша назва села - Чернявка (так називали жінку, яка почала тут господарювати після смерті чоловіка, це були перші поселенці). Згодом назву змінили на Чернятку.
За адмін.поділом 16 ст. Брацлавський повіт 16 ст.
За адмін.поділом 19 ст. Гайсинський повіт 19 ст.
За адмін.поділом 20 ст. Бершадський район
Чернятка с.—расположено по обѣимѣ сторонамѣ небольшой річки на разстояніи одной версты отѣ р. Буга, вѣ котловині, окруженной горами. Климатическія условія не особенно благопріятныѣ для здоровья; зпидемическѣя болѣзни развиваются здісь сѣ. большею силою, чiмѣ вѣ соседнихѣ селахѣ. Названіе свое село Чернятка получило по слідующему поводу, какѣ гласить преданіе: на томѣ мѣстѣ, гдѣ теперь расположено село, когдато былѣ дремучій лicѣ, вѣ которомѣ поселился казакѣ, женившѣйся на цыганкѣ; по смерти казака его осѣдлостью, иле хуторомѣ, долго управляла его жена, которую окрестные жители называли Чернявою или Чернявкою, а ея хуторѣ—хуторомѣ Чернявки; когда этотѣ хуторѣ развился вѣ село, то и за нимѣ осталось это названіе, сѣ переміною названій на «Чернятка». Село это принадлежало графу Салезію Потоцкому, потомѣ перешло во владініе графу Мошинскому, сосланному вѣ 1831 году на жительство вѣ гор. Саратовѣ; вѣ 1841 году это село перешло кѣ дочери Мошинскаго Жозефинѣ, вышедшей замужѣ за гр. Шембека; вѣ 1863 г. имініе это взяли за долгѣ евреи и продали Якову Русецкому. Жителей нынѣ вѣ селі 1645 душѣ об. пола; всѣ они малороссы, православнаго віроисповіданія, а предки ихѣ были ушатами обратившимися вѣ концѣ XVIII в. вѣ православіе; занимаются они земледелиемѣ некоторые иромысломѣ—скупаютѣ свиней и послѣ откармливанія ихѣ продають сѣ выгодою для себя, а некоторые занимаются ткацкимѣ ремесломѣ. Вѣ 1754 г. графѣ ІІотоцкій выдалѣ презенту на построеніе храма вѣ с. Черняткі и надѣлилѣ причть землею вѣ количества 61 дес. 937 саж. На основаній этой презенты, была построена деревянная церковь вѣ честь Успенія Пресв. Богородицы. Вѣ 1852 г. эта церковь была расширена пристройкою боковыхѣ придѣловь; вѣ 1862 г. была устроена при ней каменная колокольня, а вѣ 1886 г., вслідствіе постройки новой церкви, она была разобрана. Новый храмѣ, существующей теперь, построенѣ на другомѣ мѣстѣ, среди села; начать онѣ постройкою вѣ 1876 г., а оконченѣ и освященѣ вѣ 1882 г.; новый храмѣ - деревянный, построенѣ совмістно сѣ колокольнею и такѣ же, какѣ и старый, посвященѣ вѣ честь Успенія Пресв. Богородицы; постройка его обошлась вѣ 14123 руб. Приходскихѣ кладбищѣ два: одно—старое, находящееся вѣ селі, на немѣ теперь разведенѣ садѣ, а другое—за селомѣ, на которомѣ теперь погребають покойниковѣ; на кладбищі устроена усыпальница изѣ материала старой церкви. Сѣ 1754 г. по 1798 г. служили вѣ приході с. Чернятки два уніатскихь священника: Андрей Иліашевичь и сынѣ его Іоаннь Иліашевичь; при первомѣ выдана была графомѣ Потоцкимѣ презента на устройство храма и эрекція, наділяющая церковь землею; при немѣ же и была построена старая церковь. Первымѣ православнымѣ священникомѣ былѣ Григорій Заенчковскій; изѣ другихѣ православныхѣ священниковѣ с. Чернятки извѣстень Поликарпѣ Солтановскій, какѣ отстаивавшій церковную землю отѣ захвата поміщиковь. Церк. земли: усад. 2 д. 1370 с, пах. вѣ 3-хѣ смін. 33 д. 1358 с, сін. вѣ 2-хѣ смін. 24 дес. 214 с, подѣ церковнымѣ погостомѣ—старымѣ 255 с. и новымѣ 600 с, а всего 61 д. 1097 с. Причт, поміщенія: домѣ для священника церковный, а у псаломщика собств. на церковной землі. Церк.-прих. школа открыта сѣ 1863 г.; она поміщается вѣ собств., спеціально для нея построенномѣ домі.
Труды подольского епархиального историко-статистического комитета
Вып. 9 под ред. Евфимия Съцинскаго. Кам. Под. 1901г
Чернятка — село, центр сільської Ради, знаходиться на лівому березі Південного Бугу. Віддаль до районного центру 26 км, до залізничної станції Джулинка — 6 км. З райцентром сполучене автодорогою. Населення — 2309 чоловік. Сільраді підпорядковане село Хмарівка.
1958 року біля села Чернятки силами колгоспів колишнього Джулинського району побудовано міжколгоспну гідроелектростанцію потужністю 1,4 тис. квт, яка зараз входить до єдиної державної енергосистеми. На території Чернятки розташована центральна садиба колгоспу ім. Леніна та відділення радгоспу Бершадського цукрокомбінату. В колгоспі є 5316 га землі, в т. ч. 4146 га орної. Основний напрямок виробництва — вирощування зернових і технічних культур та м'ясо-молочне тваринництво, а також вирощування насіння городніх культур. Розвинуте також садівництво й виноградарство. Відділок радгоспу вирощує насіння цукрових буряків. За трудові успіхи орденом Леніна нагороджено Г. Н. Горбатюка, Д. І. Кисіль, В. Д. Прибильську, Я. 6. Шегеду, П. В. Чернегу, Я. Т. Яківця. Колишньому голові колгоспу Т. М. Судачку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
В селі є восьмирічна школа, будинок культури, З бібліотеки, 2 фельдшерсько-акушерські пункти, 3 дитячих ясел. Видається багатотиражна газета «Шляхом Ілліча». За післявоєнні роки 37 громадян села закінчили вузи, з них 2 стали кандидатами наук — Ф. Г. Кисіль та Ф. М. Масловський.
Партійну організацію засновано 1924 року. Зараз у селі працює 59 комуністів й 55 комсомольців.
Чернятка заснована у XVII ст. 1860 року в антикріпосницьких заворушеннях брало участь 333 жителі села. У травні 1905 року тут відбувся страйк, організатором якого був Я. Кравець. Він притягався до суду царським урядом 8 разів.
«Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область» Харків, 1972р
Село Чернятка розташоване на обох берегах невеликої річечки на відстані однієї версти від Південного Бугу. Село знаходиться за 26 км. Південно-західного районного центру Бершаді. Перші жителі села були далекими нащадками трипільців першоорачів, оріїв, або як тепер їх називають аріїв. Про це є свідчення в книзі Є. Паламарчука (співавтор І. Андрієвський) Зорі Трипілля. – Вінниця. – 2002. – С.56. Є.П. Паламарчук в 60-х поч.. 70-х р.р. ХХ ст. працював учителем історії і директором восьмирічної Чернятської школи. В 1968 році разом з учнями на лівому березі Південного Бугу поблизу с. Чернятки розкопав і дослідив залишки трипільського житла, знайшов знаряддя праці з кременю, фрагменти керамічного посуду, ливарну піч.
Збереглися перекази того, звідки походить назва села. Місцева легенда свідчить, що на тому місці, де зараз розташоване село, колись був дрімучий ліс, залишки якого збереглися і досі в південно-західній частині села «Стінка». В цьому лісі був хутір, тут поселився козак, одружений на циганці. Після смерті козака на хуторі господарювала його дружина прозвана в народі «Чорнявою», а її хутір – «Чорнявкою». Пізніше, коли село стало власністю графа Салезія Потоцького, він перейменував його в Чернятку.
Близько1810 р. село перейшло у володіння графа Мошинського. Петро Мошинський (1800 – 1897 р.р.) – маршал, предводитель дворянства волинського, колекціонер. Переїхавши у 1819 р. у Бершадь, він заснував свою головну резиденцію – Панський палац, що був збудований у формі класицизму, який проіснував до початку ХХ ст. П. Мошинський за участь в ордені Тамплієрів 1826 р. заарештований і засуджений на 12 років заслання. Спочатку він знаходився в Тобольському, а потім – у Чернігові, Києві. В 1840 р. переїхав на постійне місце проживання у м. Краків. В 1841 р. село перейшло у володіння його дочки Жозефіни. У 1863 році цей маєток забрали за борги євреї і продали Якову Русецькому. В1754 р. граф Потоцький виділив кошти на спорудження храму. Було збудовано дерев’яну церкву на честь успіння Пресвятої Богородиці.
Жителі села до кінця ХVIIIст. Були уніатами, потім перейшли на православну віру. Першим православним священиком був Григорій Заєнчковський. Радянська влада в селі була встановлена в 1918 році. Не обминули чорні сторінки жителів села в 1932 – 1933 голодні роки. Люди їли бур’яни, вишневе листя, цвіт акації, збирали устриць в річці Південний Буг.
З початком Великої Вітчизняної війни (1941 – 1945 р.р.) 512 односельчан пішли на фронт захищати країну від фашистських загарбників. Наприкінці 1941 року в селі було створено підпільну партизанську групу (керівник Х. Года). На фронтах війни загинуло 181 чоловіків. В 1969 році збудовано монумент Вічної Слави, де на плитах викарбувано імена загиблих односельчан. 14 березня 1944 р. село було визволено від фашистів військами 116 стрілецької дивізії 52 армії 2-го Українського фронту. Командир – генерал – майор В. А. Смирнов.
В після воєнні роки почалася відбудова господарства. 13 червня 1951 р. розпочалась будівництво Чернятської ГЕС ім.. С. Хрущова силами колгоспів колишнього Джулинського району. Її будівництво завершилось в 1958 р. Село Чернятка та села району були електрифіковані. В 70 – 80 р.р. ХХ ст.. в селі було збудовано – будинок культури, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт, школу. З виробничих споруд збудовано насіннєвий завод, молочно - товарну ферму, свиноферми. Господарство постійно оновлювалось. Закуплялись нові трактори і комбайни. За трудові успіхи в сільськогосподарському виробництві колгосп був нагороджений грамотами та медалями.Значна увага приділялась природоохоронній роботі. Довгий час в селі працював аматор – квітникар Микола Федорович Довгань. Завдяки його умілим рукам село було подібним до розарію.
1984 р. колгосп ім.. Леніна перейменовано в колгосп «Прапор Леніна».З часу утворення незалежної Української держави в селі з’явилися нові форми господарювання. В1992 році господарство перейменовано в КСП «Надбужжя» пізніше в 2000 р. в АКП «Надбужжя», в 2006 р. – в »Надбужжя-АГРО». изначальним для жителів села став 2005 рік. В селі введено в експлуатацію газопровід. 2006 році з ініціативи сільської влади при допомозі інвестора місцевого господарства О. Пешка вдалося збудувати 5,6 км. Асфальтівки від Джулинки до Чернятки, газифікувати школи в селі Хмарівці і Чернятці, місцевий ФАП. нвестоване ТОВ «Надбужжя плюс» розрахувалося з боргами і придбало 2 комбайни та 3 колісних трактори.
