Хто в Червоному морі найстрашніший?

Я дуже люблю сноркелінг у Єгипті. Особливою красою та багатством вирізняються затока Акаба та заповідник Рас Мухамед. Прозоре море, безліч рибок, можливість зустрічі з величезною рибою-наполеоном, черепахою, муреною чи зграєю баракуд навіть на рифі біля готельного пляжу. До речі, за пірнальниками спостерігати не менш цікаво, аніж за морськими мешканцями. Он ідуть італійці — велика родина в спеціальних дайверських костюмах і в супроводі італійського інструктора (єгиптянинові вони своє життя ніколи не довірять). Швидко й вправно занурюються. З другого боку плавучого понтона група російськомовних початківців намагається занурити свого товариша, який ніяк не може подолати страх і нормально дихати через трубку. Стоїть неймовірний галас. Вигуки на кшталт: «Коля, ну не дрейф! Рускій ти ілі нет? Мужик ти ілі нє мужик?» доповнюються соковитим матом. До процесу занурення Колі приєднуються добровольці з понтона.

Один дядечко в плавках злазить у воду і просто там, тримаючись за понтон, розкурює цигарку, смачно спльовує у воду й роздає поради. Його товариш, харкаючи в море, починає розповідати якусь страшну історію. Він показує рану на руці, і до мене долинає «Я єйо за бок, а она мєня шипом». Компанія у воді на мить забуває про Колю й зачаровано слухає. Я плигаю у воду й від спостереженнь за «гомо сапієнсами» переходжу до спостереження за хрящовими та хвостоколовими.

Акули

Цього року в Шарм-ель-Шейху біля рифа я кілька разів бачила акулу й після цього вирішила розпитати про місцевих акул у нашого гіда-єгиптянина. Очі в нього забігали, він засміявся й почав запевняти, що акул біля рифів немає й бути не може, їм тут, мовляв, і вода не така, і їжі немає. Це звучало дивно, бо й дурневі зрозуміло, що на те вона й рифова акула, щоб жити біля рифів, а їжі тут і на сотню акул вистачить. Тож я попрямувала до крамниці й придбала аж три книжки про мешканців Червоного моря. І того ж вечора дізналася про те, що з 500 видів акул 44 було помічено в Червоному морі. Близько десяти з них дуже поширені в північній частині моря. Найчастіше пірнальники зустрічаються з рифовою акулою. І я, судячи з усього, бачила саме рифову акулу. Причому вона, напевне, була завсідником того рифу, бо я кілька разів бачила, як хижачка нерухомо зависає приблизно в одному й тому ж місці. Акули мають свою територію й пильно її охороняють. Тому намагаються прогнати кожного, хто вторгнеться в їх володіння. Рифова акула, здебільшого, мешкає біля зовнішніх схилів рифу, удень може відпочивати на дні або в печерах, у довжину вона сягає трохи більше як два метри й має вужче, аніж в інших її родичів, тіло та невелику голову. Харчується вона ракоподібними й рибою. Цей вид акул досить боязкий, тож близько до людей вони намагаються не підпливати.

Небезпечніша темнопера сіра акула, у неї ширше, ніж у рифової акули, тіло, масивна голова й типово акулячий писок. Ця акула також харчується рачками та рибою, однак вирізняється цікавістю, і її вважають потенційно небезпечною для людини, вона може виявляти агресію й сягає в довжину двох із половиною метрів. Іще небезпечнішою, особливо якщо вторгаються на її територію, є білопера сіра акула. Загалом вона схожа на зменшену копію великої білої акули, з масивними тілом і головою, великими плавцями. Ця акула сягає в довжину трьох метрів і важить близько 160 кілограмів. Харчується рибою, скатами й меншими за себе акулами. Певно, найбоязкішою є мальгаська нічна акула, однак і вона захищатиметься, якщо вважатиме, що ви становите загрозу. Усі акули полюють уночі, а вдень відпочивають. До речі, це одна з причин, чому в єгипетських готелях туристам радять не купатися після заходу сонця.

Риба-молот також водиться в Червоному морі, вона полює у відкритому морі, іноді наближаючись до рифів. Цю акулу легко впізнати по сплюснутій голові, на краях якої містяться очі. Вона, як правило, не виявляє агресії до людей, але її вважають потенційно небезпечною, хоча б тому, що завдовжки вона чотири метри й має повну пащеку гострих зубів. Справжній велет і мрія кожного дайвера — китова акула. Це найбільша із сучасних риб. Ця акула живе у відкритому морі, але часто запливає в бухти й до рифів, повільно плаваючи на поверхні в пошуках планктону та рачків. Уявіть собі, що повз вас пропливає риба завдовжки 13 метрів!!! Жах! Але, попри колосальні розміри, китова акула не є небезпечною, це миролюбна та привітна риба, яка залюбки підпускає до себе пірнальників.

Правила поведінки

Не порушуйте золоте правило:  жодних нічних купань, хижаки полюють уночі. Під час зустрічі з небезпечними акулами вдень не кидайтеся навтіки, не бийте по воді кінцівками й взагалі уникайте лій, які роблять вас схожими на поранену здобич. Не панікуйте, поверніться до акули обличчям і зависніть у волі. Якщо ж ви помітили хижака здалеку, спокійно пливіть собі. Не наближайтеся до території акули, вона не сприймає вас як жертву, а радше як конкурента, який хоче поживитися її здобиччю, і цього цілком для неї достатньо, щоб намагатися відігнати вас подалі. Акули погано розрізняють кольори, але дуже добре бачать контури проти світла, мають добрий слух, уловлюють електричні імпульси та цікавляться блискучими предметами.

Скати

Скати, так само як акули, належать до хрящових риб, вони харчуюються дрібними рибами, рачками, червами. Плаваючи з маскою чи з аквалангом, ви найчастіше зустрічатимете красивого, жовтого в яскраво-синю крапочку ската, що зветься «теніура-Ліма». Він повільно пересувається чи лежить на дні. Побачивши гостя, скат може швидко закопатися в пісок. Завдовжки він близько 70 сантиметрів, досить боязкий, але може боляче вколоти хвостовими отруйними шипами. Отрута викликає сильний біль, але несмертельна. Скат-орляк та велетенський морський диявол мешкають у відкритому морі та в захищених бухтах і біля рифових схилів. Найбільший з них — морський диявол, він якраз не становить жодної небезпеки. Це дивовижне видовище — семиметрова чорна істота, схожа на бетмена в плащі, поли якого тріпочуть, ніби крила, повільно «летить» у воді. На хвості морського диявола немає шипів, він цілком приязно ставиться до аквалангістів і дозволяє наближатися до себе. «Літає» біля рифів також і плямистий орляк. Спина цього ската вкрита плямами, він досягає майже двох із половиною метрів і може боляче вколоти своїми хвостовими шипами. Індо-тихоокеанський електричний скат має короткий без шипів хвіст і нагадує сплющену рибу жовто-коричневого кольору. Завдовжки він із метр і здатен ударити струмом. Отримавши на невеликій відстані розряд силою 100 — 200 вольтів, людина може знепритомніти.

Правила поведінки

Усіх червономор-ських скатів не вважають аж надто небезпечними для людей, за умови, звичайно, то їх не чіпають. Зазвичай ці істоти поводяться спокійно й застосовують свою зброю піл час зустрічі з люлиною тільки для захисту. Тому не намагайтеся торкнутися до скатів, а, занурюючись на дно, одягайте спеціальний костюм для дайвінгу, включно з рукавичками та спеціальним взуттям.

Скорпенові

Для купальників, що плавають уздовж рифів із масками та без них, найнебезпечнішими є не агресивні й непередбачувані акули, а миролюбні та повільні риби, які, однак, бувають надзвичайно отруйними. Отрута цих риб може вбити людину. Це крилатка, бородавчатка й диявольський скорпенопсис. Крилатка має елегантні плавці, що роблять її подібною до екзотичного птаха. У Червоному морі мешкає багато різновидів крилатки, з них сім є ендеміками, тобто більше таких риб немає ніде у світі. Крилатка полює вночі, а вдень відпочиває в роз-щелинах рифа, під понтонами на пляжах (!). Бородавчатка та диявольський скорпенопсис узагалі намагаються сховатися, замаскуватися, змусити їх рухатися дуже важко. І помітити теж. Тому вони надзвичайно небезпечні. Те, що на перший погляд здається шматком закам'янілого рифа чи каменем, цілком може виявитися істотою, яка на спині має купу шипів, наповнених отрутою. Ці риби не нападають на людей і випорскують отруту тільки в тому разі, якщо до них доторкатися чи наступити на них. Крилатки, як правило, збираються в невеликі групи, тому їх легко помітити та обпливти десятою дорогою, бородавчатка й диявольський скорпенопсис усамітнюються на поверхні та на схилах рифів. Найсильніша отрута в бородавчатки: вона смертельна; укол крилатки також може призвести до смерті; отрута диявольського скорпенопсиса досить сильна, але її не вважають смертельною, хоча рани надзвичайно болючі. У Червоному морі мені випадало бачити, як двоє дівчат, плаваючи без масок, ногами намацували корали на рифі й намагалися їх відламати. Навряд чи вони знали, що б із ними сталося, якби там зачаїлася бородавчатка. Отрута цих риб викликає параліч дихальної системи й зупинку серця.

Правила поведінки

Купайтеся в спеціальному взутті з товстої гуми або в ластах. Не намагайтеся ставати на корали, не чіпайте їх руками. Сидячи на понтоні, пірсі, піл якими можуть збиратися риби, не бовтайте ногами у воді. Якшо хочете просто поплавати без маски, пливіть у відкрите море, а не вздовж густонаселеного рифа. Не плавайте вночі.

Мурени

Мурени мають видовжене змієподібне тіло завдовжки у кілька метрів. Це хижаки, які мають чимало гострих, загнутих усередину зубів, що допомагає їм утримати здобич і робить їхні укуси дуже болючими. Полюють мурени вночі, а вдень ховаються в розколинах рифів, виставивши назовні голову. Мурени бояться людей, однак, якщо намагатися їх упіймати чи просто простягати до них руки, можуть кусати. Чим більша мурена, тим сильніший може бути укус. Велетенська мурена дуже поширена в Червоному морі, вона досягає трьох метрів і має коричневе плямисте тіло. Інша мурена — перцева, утричі менша (65 см), але також може вкусити, якщо її потривожити. Мурени не виявляють агресії і ніколи першими не нападають на людей.

Правила поведінки

Не наближайтеся до мурени,  шо  пливе або виглядає з нори. Не простягайте до неї руки. Не кидайте їй їжу.

 

Інші великі риби

Небезпечними для пірнальників можуть бути ще деякі великі риби. Наприклад, баракуди — хижі риби, що збираються величезни ми зграями. Вони бувають завдовжки у два метри, мають ве лику зубату пащеку и активні вдень. Ці риби дуже рідко на падають на людей. Але від природи надзвичайно цікаві й самі наближаються до пірнальників. Кусатися можуть і риби-хіу, синьопері  балістоди, спинороги, риби-носороги. Це досить великі риби, вони виявляють агресію, захищаючи гніздо. До речі, синьоперих балістодів на рифах біля пляжів дуже багато. Ця риба доволі агресивна, сягає 75 сантиметрів довжини, і роздратувати її досить легко.
 

Правила поведінки

Якшо ви помітили що пара риб чи одна рибина весь час перебуває на одному и тому ж місці (імовірно, стереже гніздо з ікрою), не наближайтеся надто близько, не намагайтеся їх годувати або чіпати. Не запливайте у велику зграю баракуд, не кидайте їм їжу.

Мушлі та корали

Небезпечними можуть бути й на перший погляд зовсім мирні мешканці глибин. Якщо ви дивитесь передачі на кшталт «Інстинкт убивати», то, напевно, чули щось про «парчеву мушлю». Нам залишається тільки здогадуватися, навіщо природа наділила цього маленького молюска (13 сантиметрів) смертельною зброєю, здатною вбити істоту, у сотні разів більшу за неї. Візерунок цієї мушлі нагадує вітраж із різнокольорових скелець. Та якщо її зачепити, вона вистрілює спеціальною колючкою, наповненою сильною отрутою. Добряче пожалити може й корал. Золотистого кольору вогненний корал має на своїх поліпах щупальці, що випорскують отруту, яка призводить до сильних опіків.