Сьогодні ця майстерня – одна із небагатьох у країні, яка не лише зберегла традиції, а й прославляє своїми виробами Україну далеко за її межами.

Ткані сорочки, весільні рушники, серветки, скатертини, плаття – від різноманітності й кольорового багатства розбігаються очі. І до того ж усе це із натуральних тканин – для здоров’я просто знахідка!

Музей-майстерня

У майстерні художнього ткацтва «Роксолана», що діє при Богуславському районному відділі культури, «перегукуються» вісім робочих верстатів, що виводять нові узори на виробі, а мені хочеться повернутися на кілька століть назад, зазирнути у витоки справи, «приміряти» на сьогодення ті прадавні візерунки, кольори, відтінки…

За день роботи на дерев’яному верстаті народжується рушник.

Незважаючи на рекордний врожай зернових, який цьогоріч зібрали українські сільгоспвиробники, вони можуть лишитися без прибутку. Більше того, сьогоднішня ситуація з цінами на ринку зернових і олійних культур загрожує аграріям значними збитками. Сільгоспвиробники зазначають, що на зібраному врожаї заробляють усі, починаючи з перевізників і закінчуючи зернотрейдерами, натомість самі виробники залишаються ні з чим.

На внутрішньому ринку в липні рівень цін на пшеницю 2013/2014 МР був нижчим відносно аналогічного періоду минулого року на 15-20%. В серпні цей розрив навіть збільшився до 26-27%. Так, якщо в серпні 2012 р. середня ціна пшениці 2 класу складала 1950-1965 грн./т, то сьогодні це 1540-1550 грн./т. Схожа ситуація і на ринку ячменю.

«Наші розрахунки свідчать, що навіть при урожайності 3,5 т/га, реалізуючи пшеницю за цінами серпня, господарства України отримають збитки на рівні 10%. Зокрема господарства Криму, Луганської, Херсонської областей отримають збитковість на рівні 33-61%», - зазначає голова Аграрного союзу України Геннадій Новіков.

Новина, що у Тавричанці відкрито новий сучасний оздоровчо-реабілітаційний центр, швидко облетіла всю округу. Та й таке будівництво – не голка в сіні: щодня на очах у допитливих односельців проводились необхідні роботи. А ще ж ініціатор створення центру Віра Опанасівна Найдьонова «не давала спокою» будівельникам. Тож працювали всі натхненно і якісно. 

Нещодавно оздоровчо-реабілітаційний центр урочисто відкрили голови Херсонської обласної держадміністрації та обласної ради Микола Костяк і Віктор Пелих. А коли у їхніх руках залишились на згадку клаптики стрічки, Віра Опанасівна особисто провела екскурсію новим закладом і ознайомила всіх з його персоналом. 

Треба сказати, що сьогодні та й завжди практично вся інфраструктура села Тавричанка, на землях якої господарює «Асканійське», утримується за рахунок цього господарства. На підприємстві й дослідній станції зараз працює чотириста осіб, а це кожен п’ятий мешканець села. Щомісяця чотириста пенсіонерів отримують допомогу від господарства продуктами харчування. У разі потреби підприємство видає своїм працівникам безвідсотковий кредит. Та хіба перелічиш усе, що зроблено і робиться керівництвом «Асканійського», аби людям жилося якнайкраще у Тавричанці!

Ті, хто до нас приїжджав із діловими чи туристичними поїздками, не раз переконався: ніхто у нас «в лаптях» не ходить, на взірцево доглянутих полях – сучасні комбайни, а по містах і селах вистачає духовної спадщини, яку цікаво вивчати. Чого лише варта Трипільська культура! Втім, не лише вона - серед родзинок пізнання та поваги до України.   

Приємно, що про красиве і корисне не забули і при організації у Києві безпрецедентної як за важливістю піднятих тем, так і за кількістю закордонних і вітчизняних делегацій І Міжнародної бізнес-конференції «ABC: Ukraine & Partners». Дніпропетровщина, скажімо, тут демонструвала петриківський розпис. На дерев’яних мисках і полумисках, яйцях, ситах, навіть на скляному посуді розпис був виконаний майстром «петриківки», членом Національної спілки художників України, членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України Валентиною Міленко (с. Балівка, Дніпропетровський район). Усі охочі у майстер-класі Валентини Іванівни могли власноруч на папері гуашшю відчути себе майстром петриківського розпису. Бажаючих виявилось чимало, у тому числі й іноземців. Тож біля виставки звучала англійська, французька, німецька, інші мови.

Невеличкі бджоли-трудівниці давно вже склали велику славу українським пахучим лукам, диво-різнотрав’ю, довкіллю в цілому, яке виборює серед техногенних катастроф право на своє буття. Тож маємо пишатись: по виробництву продукції бджільництва Україна займає перше місце у Європі й четверте-п’яте у світі. Разом із тим є низка проблем, вирішення яких цілком може примножити здобутки вітчизняних пасічників.

На порозі – органічне бджільництво

Про цілющі властивості меду знають усі. Чимало цікавого про це можна почути і від директора Інституту бджільництва НААН України Олександра Галатюка, який має, до речі, свою пасіку і вже понад 40 років біля бджіл: «Маленька бджола, - каже, - багато важить. За моїми попередніми розрахунками, у вітчизняній галузі бджільництва щороку в обороті не менше 3 млрд. гривень. І кожний рік Україна експортує 10-15 тис. тонн меду у США, Канаду, Японію та багато інших країн. При тому унікальність продукції бджільництва полягає у великому різноманітті та успішному поєднанні харчових та лікувальних властивостей. Людина, аби бути здоровою, має з’їдати за рік 10-12 кг меду. Незаперечний факт: коли від атомних бомб постраждали японські міста Хіросіма та Нагасакі, мешканці, які жили на цих територіях, стали споживати мед і бджолине маточне молоко. І вони прожили далеко довше, аніж ті, хто цього не робив. Отже, варто споживати щодня – вранці та ввечері - по ложці меду. Собі, як мовиться, на користь».

Чому український мед цілющий? Олександр Євстафійович це так пояснює: «Якість нектару залежить від якості ґрунту, адже всі макро- і мікроелементи, які є у незабрудненому ґрунті, переходять у нектар. Такому нектару немає ціни! У пасічників України, що відрадно, є вибір і ґрунтів, і можливості в цілому займатись органічним бджільництвом. До чого нині багато хто і прагне».

У торгових рибних рядах нині не багато покупців, адже дороговизна продукції зробила її делікатесом на столах українців. Та зовсім без риби не залишимося. Все ж таки маємо «рибні» перспективи. 

Як вважає директор Інституту рибного господарства НААН України Ігор Грициняк, у недалекому майбутньому річкова і ставкова риба мають стати постійними в українському меню. І тут достатньо аргументів на цю користь. Важливо, найперше, що саме із місцевих водойм риба якнайшвидше (свіжою!) потрапляє до покупця. Тож цей товар таким чином зберігає всі свої поживні якості на противагу свіжозамороженій морській рибі, яка досить часто надходить на прилавки не за тиждень – два, а через кілька місяців. Якщо додати сюди порушення умов зберігання для реалізації такої риби (розморожування і повторні заморожування, чим грішать ринкові продавці), то можна лише уявити, який непотріб, вибачайте, нам пропонують підсмажити на пательні.

Перевагою ставкової риби перед морською є і нижча ціна.

Допоки людина мріє про вічність – природа вже давненько протоптує туди шлях. Предковічні дуби, ялини, липи та інші дерева, яких доволі по світу, у тому числі й в Україні, зриме тому підтвердження. Їх оберігають природничі закони, їх вивчають вчені, вони викликають захват і поклоніння не лише у поетів, художників, але й у простих людей. Бо цим деревам, над кронами яких промайнули століття, мабуть, було б нам що розповісти... якби вміли вони говорити.

А, можливо, вони й говорять? Тільки ми не вміємо почути цих розмов... То де ж ці дерева, по яких країнах збереглися?

Найстаріше дерево світу та Європи, як вважається, це ялина у Швеції. Її вік – десь 10 тисяч років. Поряд із нею зростають ще два десятки ялин віком понад 8 тисяч років. Найстаріше дерево Америки – сосна із Каліфорнії, вік якої 4768 років. Найдревніший дуб Європи росте знову ж таки у Швеції. Він має обхват стовбура до 14 метрів, а вік - понад тисячу років.

Але наймасштабнішим деревом Європи є Каштан сотні вершників, що зростає в Італії у підніжжі гори Етна. Він має обхват 57 метрів, вік – до 4 тисяч років.

На території України зростає понад 70 дерев віком тисяча і більше років. Як пам’ятки природи охороняється понад 2600 дерев, у тому числі в Києві – приблизно до 350.

Серед найвідоміших патріархів-дерев України дерево оливи, котре росте у Верхньому парку Нікітського ботанічного саду. Йому понад 2000 років. Є у цьому парку й ряд інших предковічних дерев.

Ми – країна із багатьма дивами: маючи всі можливості жити краще і заможніше, як те вже досягнуто мешканцями багатьох цивілізованих держав у світі, якось аж надто важко до цього просуваємось. Але, як мовиться, краще пізно, аніж ніколи.

Тож нині, зокрема, коли вже впритул «підперті» у побуті, сільському господарстві та промисловості дороговизною на природний газ, намагаємось швидкими темпами пройти європейські уроки виробництва та застосування у всіх насущних сферах нашого буття альтернативних видів палива.

Справедливості заради варто зазначити, що Україна в біоенергетиці має вже певні не лише теоретичні, а й практичні напрацювання. Хоча, все ж, це лише початок на шляху до раціонального використання біоресурсів. І тут є доволі проблем, які ще чекають на своє вирішення. Тож закордонний досвід у цьому нам не зайвий. Це підтвердив і проведений днями у Києві за участі відомих у світі експертів, а також представників від влади, науки та аграрного бізнесу Міжнародний біоенергетичний форум «Використання потенціалу відходів сільськогосподарського виробництва в якості джерела відновлюваної енергії в Україні», організований асоціацією «Український клуб аграрного бізнесу, агентством «AgriEvent» та Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) за підтримки Верховної Ради України та Мінагрополітики.

Розпочинаючи його, президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Алекс Ліссітса наголосив, що у нашої країни, яка володіє великим потенціалом біомаси у вигляді сільськогосподарських відходів, є всі умови на перспективу для широкого впровадження виробництва біоенергетики. Хоча дійсність поки що дещо інша: «Сьогодні Україна значно відстає від Європейського Союзу у розвитку біоенергетики. Так, частка біопалива в енергетичному балансі України у 6 разів нижча за аналогічний показник в ЄС. Це дуже низький відсоток використання енергії біопалива. І особливо викликає занепокоєння з огляду на те, що Україна прагне до енергетичної незалежності».

Нинішня весна додала турбот агрономам. Упродовж весняних місяців у більшості областей країни склалась досить складна ситуація в агроценозах польових та кормових культур.

Через недостатню кількість вологи в ґрунті та високі середньодобові температури на посівах озимих культур та багаторічних трав спостерігається прискорене проходження етапів органогенезу в порівнянні з попередніми роками. Люцерна і еспарцет за таких умов сформували урожай зеленої маси через 30-32 дні після відновлення вегетації, а це на 10 днів раніше, ніж в умовах 2012 року.

За даними Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, вирішальне значення для одержання високоякісних кормів із багаторічних бобових і злакових трав має підготовка господарств до їх своєчасної заготівлі у найбільш оптимальну фазу органогенезу – початок бутонізації.

Доведено, що використання зеленої маси люцерни в кінці цвітіння і при утворенні бобиків супроводжується зниженням продуктивної дії отриманого корму до 0,5 кг молока на кілограм згодованих сухих речовин унаслідок зменшення кількості сирого протеїну до 14-16% і збільшення частки сирої клітковини до 33,6%.

Затримка початку скошування зеленої маси конюшини лучної до кінця цвітіння обумовлює зниження вмісту сирого протеїну до 14,7% і зростання кількості сирої клітковини до 29,8% та відповідне зниження продуктивної дії корму до 0,8 кг молока на кілограм спожитих сухих речовин.

З наведених даних зрозуміло, що при затриманні строків скошування люцерни та конюшини зменшується вміст сирого протеїну та зростає кількість сирої клітковини, що обумовлює зниження продуктивної дії корму.