Вечірня пора. За вікном чути лише шум автомобілів та шелест сухого листя. У моїй кімнаті ледве-ледве горить ліхтар. Стомлена за день мрію про сон, але в мене ще не зроблена географія. Беру до рук підручник, відкриваю розділ «Європа коло нас» і починаю вдумливо читати. Дізнаюсь про безмежні простори Росії, про краєвиди Білоруських земель і все більше й більше поринаю у сон. І тут ,читаючи про фантастичну Угорщину, зупиняю погляд на сторінці з якої починає випливати зображення чоловіка.
- Привіт, юна школярко. Я твоє пізнання. За свою старанність ти була обрана для подорожі у незвіданий світ - Європу. Там ти зможеш обрати одну з країн, до якої ми і вирушимо. Тож не гаймо часу! З цими словами ,він посміхнувся і через мить, я стояла перед великим стендом, з надписами різних країн на ньому.
- Не поспішай обирати. Гарненько все обдумай. Тому ,що немає у Європі таких куточків, які б були кращі за інші, бо вся Європа однаково гарна-промовив Пізнання. Я довго обирала, але вирішила зупинитися на Угорщині ,так як моя подруга недавно відпочивала там. Пізнання взяв мене за руку і промовив: «За моря, за ліси, нас у Угорщину неси».Раптом я відчула, що втрачаю землю під собою. І тут переді мною постали безмежні, зеленіючі сади, трохи далі ,немов вишикувались, росли виноградники. Довкола ходили люди і зацікавлено роздивлялися нас.
- Ось ,ми потрапили у Угорщину - державу, яка знаходиться в Центральній Європі. Ці всі люди довкола-типові представники країни Угорщини. Вдягнені вони у традиційний святковий одяг, так як сьогодні головне угорське свято-святого Іштана. Жінки носять вишиті сорочки, спідниці с фартухом і традиційний шнурований жилет, а на голові чепець. Тож, щоб ти не виділялася серед інших, я приготував тобі такий самий одяг. Посміхнувся Пізнання і діставши його з торбинки.
Я швидко все одягла і була схожа на справжню угорську даму. Потім Пізнання почав проводити мені екскурсію. Ми повільно пішли вздовж дороги. Він показав мені Середньоугорські гори, мальовничі краєвиди Нечек. Потім ми спустилися до печери Оптелек. Там протікають підземні річки та озера. Сходили ми й до найбільшого озера у Європі-Хевізі. Але нажаль я не мала з собою купального костюма. Також відвідали ми католицьку церкву, біля якої було купа людей, щоб відзначити свято Ішана. На нашому шляху зустрічалася велика кількість виноградників, тож не втримавшись я зірвала одну грону. До речі, він дуже смачний, хоч і маленький. Угорщина все більше й більше дивувала мене своїми краєвидами. Я не бачила жодного місця, яке було б схоже, на попереднє. Усе настільки різноманітне. Та пройшовши чималий шлях, я потребувала відпочинку та їжі. Пізнання запропонував відвідати ресторан у Будапешті, столиці Угорщини. І майже відразу із тихого передмістя, ми перенеслися у метушливу столицю. Всі поспішливо готувалися до свята. - Ми на місці, - промовив Пізнання і зупинився біля вишуканого ресторану «Eloetelek». Ми замовили по порції «Gundel palacsinta»(млинчики гундель). Добре попоївши ми відправилися до місця, де проходило свято. Сотні людей махали прапорцями і вигукували невідомі мені слова. На середині площі стояла величезна сцена, прикрашена ліхтариками. - Концерт почнеться ось-ось, так що намагайся танцювати та співати разом з усіма.
Вечірні зорі, мерехтіли ліхтарі, заграла волинка і цвірель, усі почали танцювати традиційний танець «чардаш». Я намагалася повторювати рухи ,але не впевнена чи вдало в мене це виходило. Відірвавшись на повну, я помітила ,що Пізнання зник. У своїй кишені я знайшла записку:»Шукай своє пізнання, і пізнавай весь світ». На цьому моя подорож закінчилася …Я прокинулася від звуку будильника. На ліжку лежала книга, відкрита на сторінці «Фантастична Угорщина» і біля подушки була та сама записка...
Не знаю був це сон, чи не сон. Але я дуже вдячна своєму Пізнанню, бо я зрозуміла те, чого не розуміла раніше: Не потрібно шукати щось цікаве та невідоме далеко, якщо зовсім близько є те ,чого ти саме шукаєш». Тому раджу вам, шукайте своє пізнання і подорожувати по різним країнам.