Корупція: хвороба суспільства чи реальний вихід?
-
17.10.2011 | 15:23 просмотров 757
Будь-де часто можна почути слова: корупція, хабар, злочинність. Однак, чи ясно розуміє пересічний громадянин значення цих слів, чи, може вони для нього означають щось накшталт як “бабай” для дитини?
Корупція: хвороба суспільства чи реальний вихід?
Однією з найбільших проблем сьогодення українського суспільства є корупція. Безумовно, в різних верствах населення ставлення до цього явища різне. Однак, вважаю, що як пересічний громадянин, так і високопосадовець погодитья з твердженням, що корупція процвітає там, де економіка в занепаді, кількість законів перевищує всі розумні межі, не кажучи вже про їх якість, а елементарна порядність та чесність, втрачають свій зміст, коли заробітна платня не дозволяє не те, що жити достойно, а й дітей прогодувати.
Будь-де часто можна почути слова: корупція, хабар, злочинність. Однак, чи ясно розуміє пересічний громадянин значення цих слів, чи, може вони для нього означають щось накшталт як “бабай” для дитини?
Визначення терміну корупція дається у Законі України “Про засади запобігання і протидії корупції” № 3206-VI (далі – Закон), що було прийнято 7 квітня 2011 року . Отже, відповідно до ст. 1 Закону,
корупція – це використання посадовою особою, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди посадовій особі, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей. Окрім того, ст. 1 Закону дає визначення терміну корупційне правопорушення - умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене посадавою особою, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно – правову та дисциплінарну відповідальність.
Отже, як випливає із Закону – за вчинення корупційного діяння передбачена відповідальність, в тому числі й кримінальна. З цього можем дійти висновку, що корупція – це злочин, адже все, за що передбачена кримінальна відповідальність є злочином. При цьому, згідно санкції, передбаченої ч. 4 ст. 368 КК України, за отримання хабара “світить” до 12 років позбавлення волі!
Однак, знайдеться багато охочих ствердити, що злочин – це коли завдається кому-небудь якась шкода, а яка ж шкода від корупції, коли виграє як той, хто дає хабара, так і той, хто його отримує? Виходить – всі задоволені, а значить й злочину ніякого немає.
Разом з тим, при вчиненні корупції, в будь-якому разі страждає населення вцілому, а особливого його найменш захищені категорії. Це пов’язано з тим, що, так чи інакше, завдяки діям посадових осіб, що отримали хабара, надаються безумовні переваги особам, що дали хабара. При цьому цілковито порушуються, а часом й ігноруються права та інтереси інших осіб, котрі могли б претендувати на такі переваги на законних підставах.
Небезпечною для суспільсва корупція є, насамперед тому, що стосується вона в першу чергу тих сфер діяльності, котрі є найбільш вагоми для забезпечення та функціонування населення: освіта, медицина, судочинство, тощо.
Однак, слід поставити питання: а чому ж тоді посадові особи беруть хабарі, вчиняють корупційні діяння? Невже вони не розуміють всього негативного впливу для своєї країни? Невже не бояться відповідальності? Відповідь на це запитання слід шукати, знову ж таки в фінансовому забезпеченні посадових осіб та державних службовців, а також у ставленні до цього населення вцілому.
У найбільш розвинених країнах, особи, котрі наділені широкими повноваженнями – отримують відповідні заробітні плати, тому у них хабарництво зустрічаєтья вкрай рідко. Адже отримуючи високу зарплату, посадовець може забезпечети гідне життя для себе та своєї родини, не говорячи вже про те, що його лякає сама думка про те, що він може втратити свою роботу чи “сісти” до в’язниці.
В нашій же країні у осіб, наділених широким колом повноважень заробітна платня в десятки раз нижча, ніж у колег, скажім, у Європі. Безумовно, людині, що займає високу посаду, потрібно підтримувати відповідний статус, як-то: житло, автомобіль, одяг, відпочинок, тощо. Окрім того, зазвичай, високих посад добиваються люди, з відповідним рівнем знань та престижною освітою, які потратили немалу кількість часу, грошей та зусиль для досягнення такого положення та статусу. Але вкрай низький легальний дохід не дає можливості посадовцю не те, що розкошувати, а й забезпечувати собі нормальну життєдіяльність.
Для того, щоб боротись з корупцією, перш за все, слід на держаному рівні забезпечити достойну оплату праці осіб, що займають відповідальні посади та наділені широкими повноваженнями. І тільки після цього, кожен посадовець тричі подумає: чи варто йому брати хабаря. Адже ця посада йому так важко дісталась, заробіток забезпечує йому достойне життя, в подальшому у нього буде пристойна пенсія, а втратити все це, він може разово збагатившись, ще й злочинним шляхом.
Тим не менш, достойне забезпечення посадових осіб та державних службовців можливе лише при стабільній економіці країни. Таким чином, доходимо висновку, що корупцію в країні можна подалати шляхом зміцнення економіки та підняття загального рівня життя населення.
Отже, враховуючи зазначене вище, можна дійти закономірного висновку – боротьба з корупцією в сьогоднішньому економічному становищі країни, більше скидається на боротьбу з вітряками, аніж є дієвими заходами керівників держави.
А де ж тоді вихід?
-
-
Рейтинг
1
