Майбутнє повинно бути закладено в
сьогоденні. Це називається планом.
Без нього ніщо у світі не може бути гарним.
Георг Кристофор Ліхтенберг
З давніх-давен вважалося, що той, хто не знає минулого, не знає й майбутнього. Зберігаючи пам'ять про нащадків, ми осмислюємо їх буття в цілому й намагаємося відобразити наші прагнення та поривання у сучасному житті, пов’язуючи їх з реаліями наших предків. Те, що для когось було майбутнім, для нас є сьогоденням. Лише ми самі в змозі контролювати своє житті, робити його кращим та яскравішим.
Сьогодні в цьому світі не вистачає світла, світла душі. Не вистачає усмішок, сяйва очей, щирості, свободи думок та почуттів. У кам’яних стінах нескінченності ми стали жертвами жорстоких егоїстичних проявів, внутрішньої боротьби людини, що так і рветься назовні, проявляючись у будь-яких аспектах насилля.
Ми лише діти, здається, ще все життя попереду та чинники, що мають згубний вплив на наше життя не дають спокою навіть найстриманішому індивідуму. Наше майбутнє – в наших руках. Ми покоління, що зобов’язане зробити світ краще. Тисячі літ наші предки боролися за свободу, волю, боролися за щастя, ми ж нічим не гірші.
Говорячи про майбутнє в цілому, не можна забувати й про своє особисте.
Я – одинадцятикласниця. Змалку в мені виховували почуття прекрасного. Навчаючись сім років в музичній школі, музика назавжди поселилася в осередках моєї душі. Це не просто захоплення, це щось більше, це те, що допомагає жити. Граючи на фортепіано, мої думки заглиблюються в вир мрій. Ще в початкових класах я почала помічати, що мені подобається грати мелодії, написані власноруч. Згодом це переросло в «симфонію моєї душі». Саме в музиці відображається мій внутрішній світ, світ моїх мрій та душевних поривань, океан думок та безмежність почуттів. Та не лише гра на фортепіано стала невід’ємною частиною мого життя. Сім років, будучи натхненною музикою, я була захоплена й співом. Завершуючи навчання в музичній школі, я отримала два дипломи: по класу вокалу та фортепіано.
Говорячи про захоплення, більшість дивується їх кількості. Деякі радять зосередитися на чомусь одному, щоб досягти в цьому незримих вершин, деякі підтримують та в чомусь навіть допомагають. Але так чи інакше, я не вважаю за потрібне зосереджуватися на чомусь одному. Життя занадто швидкоплинне, щоб витрачати його на щось одне, від різноманіття ідей життя стає яскравішим.
Так як я захоплена світом природи, мені приємно не лише споглядати за ним, а й фотографувати. Виходять досить непогані роботи. Як можна не любити природу? Дорогою до школи коли чи деінде, я милуюся співом пташок, мальовничими околицями мого краю. Природа надихає, окрилює, підіймає настрій. Це те місце, куди хочеться повертатися знову і знову, в хвилини смутку чи радості, душевних злетів чи падінь.
В недалекому минулому одним з моїх найбільших захоплень було бісероплетіння. Я з радістю створювала прикраси з бісеру. І вже зараз, коли знаходжу той чи інший виріб, серце наповнюється кров’ю, а душа безмежністю думок та згадок. Трохи більше року на заміну бісероплетінню прийшло нове захоплення. Я почала ліпити вироби з полімерної глини. Подобається не лише процес, а і результат. Правда, зараз не так багато часу можна виділити на це захоплення так як доводиться сумлінно навчатися. Це також має певні успіхи.
Майбутнє… Яким бачу його я?..
З дитинства я захоплювалася історією, змалку вабила археологія. Але думка про те, що я археолог залишилася десь в глибинах душі, в кімнаті нездійсненної мрії. Якщо ж повернутися до реальності, то в майбутньому я бачу себе журналістом. Ця професія допоможе мені дізнатися багато нового та поглибити свої знання в окремих галузях. Це робота, що мене цікавить, інтригує. Але не хочеться зупинятися лише на цьому. Особисто для себе хочеться здобути професію психолога. Може я й не буду відомим представником цієї професії, але це мені допоможе здобути самопізнання, пізнання світу в цілому. Мені завжди було цікаво читати психологічну літературу, особливо якісь теорії та факти з життя, що їх підтверджують.
Звичайно, здобувши певні успіхи в кар’єрі, можна задумуватися й про сім’ю. Але я не витрачаю час на думки про це. Я впевнена, що десь там, у майбутньому, все буде добре, а яким чином складеться доля не хочеться загадувати. В будь-якому випадку мене чекає щасливе майбутнє. Щасливе майбутнє чекає кожного з нас, незалежно від віку, статі чи походження. Віра в краще та сяючі добротою думки та наміри втілять наші мрії в життя. Ми – українці, ми – зобов’язані бути щасливими!