Фінляндія

У Фінляндії, під час накладення арешту на заробітну платню, сума, яка підлягає утриманню, нараховується на базі загальної суми прибутку боржника та авансових платежів (основний прибуток). Так, основний прибуток включає усю заробітну платню та надходження у натурі, отримані боржником. Так само, основний прибуток включає пенсії, що підлягають та не підлягають вилученню, разом з іншими видами оплати праці, отриманими замість заробітної платні.

Існують випадки, коли боржник може працевлаштуватися до компанії з метою уникнути утримання своїх прибутків. Компанія, до якої він влаштовується, може належати третій особі. Потенційному працівнику може офіційно не призначатися заробітна платня або ж платня значно менша, ніж та, яку виплачують за таку роботу у конкретному районі країни. Судовий виконавець має право також встановити мінімальний розмір заробітної платні боржника.^[1] На цю конкретну, встановлену суму і накладається арешт, так само, як і на заробітну платню.

Згідно із законом, не підлягають утриманню суми у розмірі 19,90 євро у день на себе та 17,5 євро у день на чоловіка, на свою дитину та дитину чоловіка, котра знаходиться на утриманні. Вищезазначені суми не стягуються із зарплатні (що періодично виплачується) до моменту отримання наступної виплати.

Заборона на виплату, яка видається під час накладення арешту на заробітну платню, передбачає вирахування суми, на яку накладається арешт. Той, хто отримує заборону на виплату, стає відповідальним за сплату даної суми судовому приставу.

Одержувач заборони сплати має повідомити свою адресу для доставки повідомлення (на вимогу судового виконавця).Заборона виплат є правомірною протягом певного періоду з моменту, коли судовий виконавець у письмовому вигляді повідомляє особу, котра сплачує заробітну платню, про закінчення заборони на сплату.

На запит судового виконавця, одержувач заборони виплат повинен сповістити свою адресу для доставки повідомлень. Заборона виплат є правомірною протягом певного часу до того моменту, як судовий виконавець у письмовому вигляді повідомляє особу, яка виплачує заробітну платню про закінчення заборони на виплати.

Замість того, щоб накласти утримання у відношенні до заробітної платні, судовий виконавець може встановити письмовий графік виплат для боржника. Це відбувається у тому випадку, коли боржник є надійно особою та згоден на періодичну виплату сум, призначених до утримання.

Судовий виконавець накладає арешт на заробітну платню на підставі письмової згоди боржника та стягувача (згода про виплату). У згоді сторони можуть домовляються про суму, на яку накладається арешт, обмеження суми або тривалості арешту. Так само домовляються щодо перерозподілу активів у виплатах позивачу або у частині виплат позивачу.

Російська Федерація

Судовий пристав-виконавець звертає стягнення на заробітну платню та інші прибутки боржника-громадянина у наступних випадках:

• виконання документів, що містять вимоги про стягнення періодичних платежів;
• стягнення суми, що не перевищує десять тисяч карбованців;
• відсутність або недостатня кількість у боржника грошових засобів та іншого майна для виконання вимог виконавчого документа у повному обсязі.

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів, про стягнення грошових засобів, що не перевищують у сумі двадцять п'ять тисяч карбованців, може бути направлений безпосередньо стягувачем до організації або на адресу роботодавця, котрий сплачує боржнику заробітну платню, пенсію, стипендію та інші періодичні платежі.

Особи, які виплачують боржнику заробітну платню або інші періодичні платежі, зобов'язані утримувати грошові засоби з заробітної платні та інших прибутків боржника у відповідності до вимог виконавчого документу. У триденний термін із дня сплати вони зобов'язані виплачувати або переводити утримані грошові засоби стягувану.^[2]Переведення та перерахування грошових засобів здійснюються за рахунок боржника.

Під час виконання виконавчого документу (або кількох документів) із боржника може бути утримано не більше, ніж п'ятдесят відсотків заробітної платні та інших прибутків. Утримання здійснюються до стягнення у повному обсязі вимог, що є у виконавчому документі. Такі обмеження розміру утримання заробітної платні та інших прибутків громадянина-боржника не застосовуються під час стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, відшкодування збитків, завданих здоров'ю, відшкодування шкоди, завданого здоров'ю у зв'язку із втратою годувальника та відшкодування збитків, завданих через скоєння злочину. У вищезазначених випадках розмір утримання із заробітної платні та інших прибутків боржника не може перевищувати сімдесяти відсотків. За відсутністю або нестачі у боржника заробітної платні чи інших прибутків для виконання вимог із стягнення періодичних платежів, або заборгованості по них, - стягнення звертається на грошові засоби та інше майно боржника.

США

Кредитор звертається до суду із запитом про накладення арешту на заробітну платню боржника. Кредитору необхідно надати працівнику апарату шерифа необхідні додаткові документи на роботодавця боржника. Роботодавець, як вимагає цього закон, зобов'язаний надати дані документи. Відмова роботодавця задовольнити запит є правопорушенням.

У Каліфорнії арешт на заробітну платню може досягати 25% від загального прибутку боржника.^[3] Обсяг виплат визначається судом з урахуванням потреб боржника утримувати себе та осіб, що знаходяться на його утриманні. У Нью-Йорку максимальні виплати складають 10% від загального прибутку або 25% від чистого прибутку (прибуток після сплати податків), що визначається судом.

В Україні, згідно із Законом "Про виконавче провадження",(глава 6)^[4], який набуде чинності 8 березня 2011 року, стягнення на заробітну платню, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності у боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах. Так само стягнення звертається у тому випадку, коли майно боржника відсутнє чи недостатнє для покриття належних сум до стягнення у повному обсязі; також у випадку виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.

Одночасно з цим, за письмовою заявою стягувача, державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію та стипендію, інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення на майно боржника. Постанова, винесена державним виконавцем, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, надсилається для виконання установі, підприємству, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.

Згідно зі статтею 69 Закону, організації, підприємства, установи, фізичні особи та фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, перераховують кошти стягувану у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику. Якщо такий строк не встановлено, кошти перераховують до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Поряд з тим, кожні шість місяців підприємства, організації та установи, фізичні особи та фізичні особи-підприємці надсилають державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

У разі, коли боржник змінює місце проживання, роботи, перебування чи навчання або з інших причин, - підприємства, організації, установи, фізичні особи, фізичні особи-підприємці не пізніше, як у триденний строк повідомляють державному виконавцю про причину припинення виплат. Боржник зазначає нове місце роботи, проживання чи навчання, якщо воно відоме. Посадові особи, які не надають таких відомостей без поважних причин, можуть бути притягнуті до відповідальності, передбаченої законом.

Так, для з'ясування платоспроможності боржника, державний виконавець викликає боржника до відділу ДВС. Неявка боржника до відділу без поважних причин карається адмінштрафом у розмірі від 10 до 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Під час візиту до органів ДВС боржник надає довідку про розмір заробітної платні з місця роботи. Після цього він звертається із заявою на ім."я начальника відділу ДВС для того, щоб державний виконавець звернув стягнення по виконавчому документу на заробітну платню. У даному випадку розмір стягнення буде становити 20% від заробітної платні (іншого доходу) до повного погашення боргу. Це можливо лише тоді, коли сума боргу не перевищує двох мінімальних розмірів заробітної плати.^[5] Якщо ж борг є більший, ніж два розміри мінімальної заробітної плати, але боржник не має іншої можливості оплатити, наприклад, заборгованість за комунальні послуги, тоді він має піти до комунального підприємства, якому заборгував, погодити з ним поступове стягнення боргу з доходів. Після чого, за заявою стягувача і погодження з боржником, стягнення звертають на заробітну плату чи інші доходи, не вживаючи заходів примусового звернення на майно боржника. У такий спосіб боржники можуть уникнути процедури примусової реалізації майна.

Прес-служба
ДП "Інформаційний центр"