Використання безрецептурних седативних лікарських засобів. Переваги та недоліки

Інтерес до безрецептурних лікарських засобів останнім часом збільшується. Одна з причин - їх доступність, на тлі якої зростає вірогідність виникнення побічних явищ. Це може відбуватися внаслідок того, що пацієнти часто отримують такі препарати без призначення лікаря. Аналіз національних досліджень, присвячених самостійному лікуванню й турботі про своє здоров’я, показав, що деякі закономірності спільні для багатьох країн світу.




У людей, незалежно від того, в якій країні вони проживають, можуть виникати однакові незначні порушення здоров’я. Найчастіше зустрічаються такі нездужання, як застуда, головний біль, порушення травлення, біль у м’язах. Відсоток випадків легких захворювань, що лікуються безрецептурними лікарськими засобами (ЛЗ), варіює у відносно вузьких межах. У середньому близько чверті всіх захворювань лікуються за допомогою безрецептурних лікарських препаратів.

Вивчаючи особливості самостійного лікування серед населення багатьох країн, можна зробити висновок, що переважна більшість людей задоволені безрецептурними препаратами, які використовують. Коли пацієнтам у різних державах запропонували порівняти рецептурні та безрецептурні медикаменти,виявилося, що безрецептурні вони вважають настільки ж ефективними, як і рецептурні.

Більшість пацієнтів відповідально ставиться до самостійного лікування. Інформацію про препарат, яка міститься на упаковці чи в анотації‑вкладиші, майже завжди повністю прочитують перед першим прийомом безрецептурних ЛЗ.

Для підвищення ефективності та безпеки самостійного лікування пацієнтів необхідною умовою є тісна співпраця всіх зацікавлених сторін. Важливу роль у формуванні комплаєнсу з пацієнтами при використанні безрецептурних ліків відіграють лікарі та фармацевти.

У США поширеним є термін Over‑the‑Counter (OTC) – ліки, які продаються в аптеках без рецепта. Такий підхід, коли дозволяють вільний продаж рецептурних ліків в упаковці з меншим дозуванням, був реалізований Управлінням з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) у 1995 році (було схвалено продаж без рецептів Н2‑блокаторів із меншим дозуванням, ніж у рецептурних варіантах). Відмінність цих ліків від рецептурних полягає у тому, що в таблетці (капсулі) безрецептурного засобу доза діючої речовини зменшена удвічі або ще суттєвіше.


Повну версію статті читайте, будь ласка, у номері журналу “Фармацевтичний Кур'єр” за липень/серпень.