День поля на Носівській селекційно-дослідній станції Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН України в цьому році ознаменувався початком жнив на Чернігівщині. Такий збіг можна вважати скоріше символічним, аніж випадковим. Адже, жнивуючи, хліборобам доводиться одночасно дбати про підготовку площ під врожай наступного року і закупівлю якісного насіння для посіву озимини. 

     День поля науковці організували спільно з Департаментом агропромислового розвитку Чернігівської облдержадміністрації, керівники якого скористалися нагодою поговорити з виробниками про організацію жнив, проблеми та перспективи розвитку аграрної галузі регіону. Отже, площі до збирання в області нині не менші, ніж торік. Більшу їх частину займають кукурудза, соняшник, ріпак, а очікуваний вал зерна прогнозується на рівні 3 млн. тонн. У збиранні ранніх зернових сільгосппідприємства планують задіяти 2425 комбайнів. Майже дві сотні з них мусять орендувати.

Про село говорили на селі. Як зазначив очільник Херсонської області Микола Костяк, питання ефективного агровиробництва і розвитку соціальної сфери сільських територій нерозривно взаємопов’язані. «Ми розуміємо, що сьогодні які б технології не були в державі й у нашій області, без людей нічого не зробиш. І в першу чергу, потрібно створювати умови якісного життя на селі», - наголосив Микола Михайлович. 

І сталося це у Каховському районі, на базі державного підприємства дослідного господарства «Асканійське». Саме тут було вирішено провести розширене виїзне засідання колегії Херсонської обласної державної адміністрації. Бо і господарству є що показати, і його керівнику – Герою України, Вірі Найдьоновій – є що розповісти. Адже сьогодні «Асканійське» - царина високих технологій та наукового і професійного підходу до аграрного виробництва. Тим паче, що на порядку денному колегії були питання організованого збирання ранніх зернових культур, виконання обласної комплексної програми розвитку села на 2012-2015 роки та Національного плану дій на поточний рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».

Мінлива погода, ціна та попит на зовнішніх ринках – три фактори, що задають тенденції в рослинному бізнесі. Сільгоспвиробники ж корегують структуру посівів, аби зберегти рентабельність виробництва. І протягом останніх двох років кукурудза є лідером за рівнем рентабельності серед агрокультур. 

За даними компанії «Інвестиційний капітал Україна», валова маржа на тонні кукурудзи в 2011 р. сягала 38%. У 2012-му через зростання виробничих витрат цей показник скоротився до 20,3%, але статус найприбутковішої культури кукурудза зберегла. І в цьому році аграрії засіяли нею понад 4,7 млн. гектарів.

Жити хочеться всім, у тому числі й невеличкій комашці. Якби, скажімо, той же колорадський жук вмів говорити, то всі, хто його «мочить-кропить» отрутохімікатами на полях чи городах, могли би почути від нього не одну «гнівну тираду» із далеко не чемними словами. Бо за що йому нам дякувати? 

Та голод – не тітка... Людство виживає, як вміє, аби мати достатньо їжі. Тож постійно «воюємо»: де хімією, а де і народними методами з колорадами та сотнями інших шкідників. А таких, для прикладу, тільки на кукурудзі до 300 різновидів. При тому кордони для їх та їм подібних неписані – «емігрують» куди хочуть і як хочуть. Тож в Україні є і свої, з «вітчизняним ґатунком» шкідники, й «нелегали-емігранти». А у додаток рослини ще й мають хвороби, що різко проявляють себе різних погодних умовах або за легковажності у проведенні агрозаходів.

Цей рік теж має свої певні ознаки і по шкідниках рослин, і по їхніх хворобах. Про це - розмова з начальником Управління захисту рослин Департаменту фітосанітарної безпеки Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України Олександром Токарем.

«Основою для простого відтворення ґрунтової родючості є впровадження біологічної системи землеробства, - зазначає комерційний директор ПП «БТУ-Центр» Владислав Болоховський.- Є щонайменше два шляхи відтворення родючості: дати відпочити землі й самоочиститися або направлено вносити біопрепарати з мікроорганізмами, які не лише відтворюють родючість ґрунту, а й сприяють вирощуванню екологічно чистих і високих врожаїв». 

У травні 2013-го, під час роботи «Агро-2013», українського виробника мікробних препаратів ПП «БТУ-Центр» нагородили золотою медаллю за вагомий внесок у розвиток агросектору України в номінації «Технологія застосування біопрепаратів Біодеструктор стерні та Екостерн у підвищенні родючості ґрунтів».

Сучасна система інтенсивного агровиробництва вимагає застосування значної кількості агрохімікатів. З роками це призводить до накопичення токсичних речовин у ґрунті, водоймищах та сільгосппродукції, що вирощується у таких умовах. Мінералізація призводить до зменшення біомаси ґрунту – з 30 до 2-4 т/га. Те, що при достатньому забезпеченні мінеральним живленням рослини не формують повноцінний урожай, говорить про значну втрату активної частини гумусу. Але не тільки вміст гумусу, а й інші фактори впливають на родючість ґрунту.

Соя може забезпечити другий урожай у післяжнивних посівах після збирання ріпаку озимого, ячменю озимого, пшениці озимої, значно поправити економіку господарств після весняно-літньої засухи. За дотримання технології вирощування вона здатна забезпечити в цьому році другий урожай 18-25 ц/га і більше. Післяжнивні посіви її можуть зайняти 500 тис. гектарів. 

Два врожаї за один рік, один із них сої, можна виростити в Лісостепу і Степу України. На великій території пройшли дощі, розпочинається масове збирання урожаю ранніх зернових. Складаються сприятливі умови для післяжнивного посіву сої другою культурою після збирання озимого ріпаку, озимого ячменю, озимої пшениці на зерно та інших. Адже селекціонери країни створили ультраскоростиглі, ранньостиглі й середньостиглі сорти сої (вже занесені до Держреєстру сортів рослин), які надійно дозрівають при посіві її другою культурою.

Після збирання озимих - ріпаку, ячменю, пшениці - після чорного або зайнятого пару безморозний період становить 100-120 днів. Сума ефективних температур вище +10°С за післяжнивний період – 1700-2200°С достатня для вирощування ультраскоростиглих і ранньостиглих сортів сої як на корм, так і на зерно. Та після збирання першого врожаю зернових ресурси тепла залишаються обмеженими, тому всі роботи необхідно проводити якісно і в стислі строки.

Персик в АР Крим займає 6,3 тис. га - 50,8% від загальної площі кісточкових культур. За останні роки селекціонери НБС – ННЦ вивели нові сорти персика, які характеризуються високими товарними якостями з поліпшеним забарвленням, підвищеною транспортабельністю та відмінним смаком плодів різних строків дозрівання – від ранніх (I декада червня) до пізніх (II декада вересня). 

Всі вони включені до Реєстру сортів рослин України і запатентовані. Багато сортів, поряд із високою якістю плодів, виділяються підвищеною адаптивністю до несприятливих факторів середовища: морозостійкістю квіткових бруньок, посухостійкістю і низьким ураженням грибними хворобами. Отже, знайомтесь.

Соната Тавриди. Дерева середньорослі з оберненоконусоподібною формою крони. Квітки розовидного типу. Морозостійкість квіткових бруньок середня. Плоди до 110 г, в окремі роки – до 140 г, округлої форми, дуже ошатні. Оцінка 4,7 бали (за 5-бальною шкалою). Шкірочка середньої товщини і щільності, слабопухнаста, з плоду не знімається. Основне забарвлення кремове з яскравим карміновим рум'янцем (100% поверхні плоду). М'якоть біла, волокниста, соковита, ароматна, гармонійного смаку, дегустаційна оцінка 4,7 бали. Кісточка середнього розміру, від м'якоті не відокремлюється. Дозрівання плодів дуже раннє (I дек. 07). Врожайність 120 ц/га. Сорт столового призначення, придатний для переробки на соки, джеми.

З давніх часів льон-довгунець був традиційною прядильною культурою поліських та західних регіонів України. За свої споживчі властивості він дістав назву «північного шовку».

Останніми роками посівні площі льону в Україні зменшувались. Торік вони становили лише близько 2183 тис. га, що в 80 разів менше в порівнянні з 1992 роком!

Нині виробництвом продукції льону в Україні ще займаються окремі господарства різних організаційно-правових форм. А головною науковою установою в Україні, що координує дослідження з селекції та насінництва луб’яних культур, є Дослідна станція луб’яних культур Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН.

Селекційному сорту в нарощуванні виробництва високоякісної волокнистої продукції належить одне з провідних місць. На сьогоднішньому ринку сортів існує висока конкуренція між селекційними досягненнями зарубіжних і вітчизняних наукових установ. Потенційна врожайність вітчизняних сортів становить: соломи – 5-7, насіння – 0,8-1,2, волокна – 1,4-1,6 т/га. Про конкурентоспроможність сортів нашої селекції свідчать позитивні відгуки виробничників і деяке розширення площ посіву культури в Україні. Якщо 6-8 років тому вітчизняні сорти займали 5-6% загальної площі посіву льону в країні, то нині – понад 50%.

Навздогін за цивілізованими країнами і наша прагне вже не один рік вирощувати екологічно чисту продукцію. І хоча їсти таку ніхто не проти, та не кожен в змозі собі придбати, скажімо, кілограм малини за 500-600 грн. чи домашню курочку за 200-300.

Як же вижити українцю, котрий чудово розуміє: яка їжа – таке й здоров’я. За інформацією Міжнародної федерації з розвитку органічного землеробства, в Україні є вже чимало фермерських господарств, які вирощують органічну продукцію рослинництва. Це в основному зернові культури (ячмінь, пшениця, жито, овес), олійні (соняшник) і бобові (горох, соя). Окремі вирощують екологічно чисті овочі, фрукти, ягоди. Проте, платоспроможність більшості українців невисока, тож їм не по кишені реальні ціни на органічну продукцію. І її фермерам вигідніше експортувати за кордон. Скажімо, в Італію, Німеччину, Голландію, Бельгію, Францію і у незначній мірі (де своєї вистачає) у США, Канаду та Японію.

Інший бік медалі – якщо за кордоном на користь виробництва такої продукції прийняті закони, то Україна похвалиться цим не може.

Втім, ситуація потрохи поліпшується. Сподівання, що органічна продукція, а не її фантоми з’являться у магазинах, мають підтвердити відповідні закони. Вже доопрацьований і ухвалений Верховною Радою Закон «Про виробництво та обіг органічної та сільськогосподарської продукції та сировини». Документ покликаний визначити правові, економічні та соціальні засади ведення органічного виробництва сільгосппродукції, а конкретно – продуктів харчування. Так, запропоновано в обов’язковому порядку проводити сертифікацію у сфері виробництва і реалізації органічної продукції, її маркування з обов’язковим використанням державного логотипу, що складатиметься з напису «органічний продукт». Але не наступити б на ті ж граблі - підробку таких логотипів.

Інше питання: наскільки вигідно нашим фермерам вирощувати дійсно екологічно чисті овочі та фрукти?

Одна з найбільш істотних діагностичних ознак деградації ґрунту - зменшення вмісту в ньому органічної речовини і її основної складової – гумусу. В сучасному землеробстві необхідність застосування органічних добрив пов’язана не лише з внесенням в їх складі певної кількості поживних речовин, а й з меліоруючою їх дією, бо вони є одним із основних джерел відтворення гумусу в ґрунті.

Зменшення вмісту органічної речовини і погіршення якісних показників гумусу може бути викликане багатьма причинами. Серед них, по-перше, відсутність постійної компенсації рослинними рештками і органічними добривами поточних витрат органічної речовини, головним чином, через біологічну її мінералізацію. По-друге, зміна співвідношення, що склалося між мінералізацією свіжої органічної речовини, утворенням і стабілізацією нових гумусових речовин у ґрунті.

Современное интенсивное сельскохозяйственное производство предполагает, с одной стороны, получение максимального урожая с минимальными затратами, а с другой - сохранение и увеличение почвенного плодородия. Именно поэтому каждый отвественный и дальновидный руководитель сельхозпредприятия ищет агротехнологии, которые могут эффективно решить обе задачи агропроизводства: повысить прибыль, за счет одновременного снижения затрат, повышения количества и качества урожая, и восстановить почвенное плодородие, что также будет способствовать повышению прибыли в долгосрочной перспективе. 

Введение в цикл агропроизводства технологий, основанных на использовании гуминовых удобрений, одновременно решает задачи повышения рентабельности и экологизации сельского хозяйства.

«Гумат калия жидкий торфяной» применяется не только для обработок растений по вегетации, а также возможно его применение при запашке поживных остатков или предпосевной культивации почвы.

Под воздействием гуматов в почве активизируется микрофлора, увеличивается запас органического вещества, происходит более быстрая и полная гумификация растительных остатков.

Гуматы способствуют повышению коэффициента использования минеральных удобрений за счет регулирования корневого и внекорневого питания, что позволяет сократить дозы азотных удобрений на 30-50%.

Карантинна служба України днями святкує своє двадцятиріччя. Що змінилось у діяльності центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері карантину рослин за 20 років?

Про це та інше нам розповів перший заступник голови Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України – Головний державний фітосанітарний інспектор України Вадим Симонов.

- Вадиме Євгеновичу, коли була створена національна служба карантину рослин і які зміни відбулись у ній за останні роки?

- Історія карантинної служби країни бере початок у 1931 році. Тоді в СРСР була створена єдина Державна карантинна служба. Офіційною ж датою створення української служби з карантину рослин вважається 30 червня 1993-го, коли Верховна Рада прийняла Закон України «Про карантин рослин».

2010 року створено Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України. У 2012-му - територіальні органи Держветфітослужби: Головна державна фітосанітарна інспекція, Державна фітосанітарна інспекція АР Крим, 23 державних фітосанітарних інспекцій в областях. Вони виконують функції в сфері фітосанітарії, покладені на Держветфітослужбу. А контроль і керівництво діяльністю територіальних органів здійснює Департамент фітосанітарної безпеки, що працює в загальній структурі Держветфітослужби України.  

Створення єдиних територіальних органів, які опікуються питаннями фітосанітарного контролю і захистом рослин, сприяє поліпшенню фітосанітарного стану території країни, позитивно впливає на експортні можливості нашої держави.

            Соя є потужним біологічним фіксатором азоту атмосфери у світовому землеробстві. Займаючи в 2012 р. площу 108 млн. га, вона при урожайності 25 ц/га забезпечила виробництво 268 млн. тонн. За рік фіксує 20 млн. т біологічного азоту. За обсягами виробництва білка (101 млн. т) і олії (43 млн. т) культура займає перше місце у світі.

За масштабами її вирощування Україна займає перше місце в Європі й восьме – у світі. На зрошуваних землях Херсонщини в 2005-му встановлено світовий рекорд урожайності сої – 102,3 ц/га. На незрошуваних землях на Волині одержано 74,9 ц/га. Високі урожаї сої одержують лише при інокуляції її насіння препаратами бульбочкових бактерій.

Соя може засвоювати 150-210 кг/га (до 410 кг/га) азоту, або майже стільки, скільки виносить його з добрим урожаєм, але залишає значну кількість азоту в ґрунті у складі бульбочок, кореневих і післяжнивних решток для інших культур сівозміни. За розрахунками, в США соя фіксує 5,3 млн. т біологічного азоту, Бразилії – 4 млн., Аргентині – 2,8 млн., Китаї – 1,6 млн. тонн. У цих країнах вноситься менше азотних добрив під зернові й інші культури.

У рослинах сої циклічно поєднуються два найважливіші життєві процеси – фотосинтез і біологічна фіксація азоту та інших поживних речовин, що є фундаментом для використання енергії Сонця у процесі синтезу білка, жирів, вуглеводів, ферментів, вітамінів, ізофлавонів, мінеральних речовин у корисному для людини і тварин співвідношенні. Цей унікальний глобальний процес є основою формування високобілкових рослинних ресурсів Землі. Завдяки поєднанню процесів фотосинтезу і біологічної фіксації азоту соя формує зерно з високим вмістом білка, що суттєво відрізняє їх від багатьох інших видів рослин.

Зернобобові культури - основне джерело рослинного білка для годівлі тварин і харчування людини. Вони є основою високобілкових кормів, що необхідні для всіх життєдіяльних процесів у тварин для формування їх високої продуктивності. Тому в структурі рослинних білків ресурсів України однорічні зернобобові займають важливе місце.

Територія південних регіонів України, в т.ч. і степовий Крим, характеризується частими засухами у весняно-літній період, що призводить до значного зниження врожаю всіх сільгоспкультур. Тож особливу цінність набувають жаро- і посухостійкі культури. Однією з таких і є нут.

Він вирощується, в основному, на богарі. Нут нестійкий до надлишку вологи, хоча чутливий на зрошення. У порівнянні з іншими зернобобовими має більш стабільну врожайність незалежно від умов року. 1 кг зерна нуту містить: 334 ккал, 28-32% білка, до 7% олії, 43-56% вуглеводів і 6-9% клітковини. За вмістом і якістю природного комплексу вітамінів та інших біологічно активних сполук нут один із найбільш цінних серед багатьох продуктів рослинного і тваринного походження.

Створення нових високопродуктивних і стійких до хвороб сортів нуту дозволяє розширити посівні площі під цією культурою. Нині нут за посівними площами посідає третє місце у світі серед зернобобових (після сої і гороху). У Криму зернобобові висіваються на понад 26 тис. га (3,2% посівних площ), з них посіви нуту сягають 3,5 тис. гектарів. Щороку спостерігається тенденція до збільшення виділення площ під нут. У степовій зоні, через підвищені температури, нут може займати площі, які виділяються під пари.