Глухоніма країна

 “Мої батьки з дитинства привчали мене поважати рідний край, в якому я все своє життя житиму, зароблятиму якісь копійки на хліб...” – написала в шкільному творі шестикласниця однієї з київських шкіл Катя. «Учителі в школі вчать нас жити, із правдою не розминаючись. А за якими законами живуть наші депутати? Хто їх вчив?", - запитує шестикласник Андрій. Дослідження обізнаності дітей у політичних процесах країни проводять практично щороку. Регулярно оголошують їхні результати та цитують наймудріших дітлахів. От тільки потім просто забувають про те, що наболіло маленьким громадянам. А діти розуміють, що їх ніхто не чує і вчаться жити в глухонімій країні, де людей не слухають і де людям не відповідають.

“В Україні є чорні ринки, на яких продають людей, крадені речі, кокаїн, травичку і зброю. В Україні поширені хвороби: СНІД і курячий грип”, - таке бачення своєї країни свого часу запропонував шестикласник Микола. Чотирнадцятирічний Андрій написав: "Дивлюся по телевізору, що робиться у Верховній Раді. Дії, вчинки розходяться з передвиборчими обіцянками. Ніхто з них не думає. Не дбає про Україну, її народ...» А ще одна школярка просто сумно запитала: "Якщо усе розуміємо ми, діти, то що ще має трапитись, щоб зрозуміли дорослі?!"

Діти все бачать і все чують. Вони обговорюють в школі вибори: так, як почули про них по телевізору чи від батьків. Вони бавляться у Верховну Раду. Вони легко оперують такими словами, як корупція, хабарі, електорат. Нещодавно мій трирічний похресник на запитання, чому він не хоче йти в садочок, обурено відповів: «Не піду на роботу, бо нам зарплату не дають». І хай як би це не було смішно, це насамперед страшно. Страшно, що наші діти ростуть із усвідомленням того, що жити доводиться за копійки і відповідальності за це ніхто не несе.

А хотілося б, щоб діти жили у країні дитинства, де немає політики, зарплат і корупції. Щоб дитина не питала у мами, чи то хабар, коли гості приносять до хати коробку цукерок. Держава повинна бути державою, яка забезпечує батькам нормальні умови для виховання своєї дитини. А діти повинні бути дітьми. Малювати сонячні малюнки і вірити в те, що існує казка, добра фея і що коли вони виростуть – у них все буде добре. Бо якщо уже навіть дітлахи перестають вірити і починають бавитися у корупцію – страшно навіть подумати, що буде завтра.