Україна: BACK IN USSR? Мабуть, ні!
Не секрет що ностальгія за СРСР та постійне оглядання назад затримали Україну в своєму розвитку щонайменше на 20 років. Ми це спостерігаємо всі, порівнюючи стан справ у нашій державі зі ситуацією у постсоціалістичних сусідів та державах Балтії.
Проте ми, здається стоїмо напередодні різких змін у свідомості українців. За результатами досліджень соціологічної групи «Рейтинг» (березень 2013 року) вперше за всі роки незалежності чисельність тих, хто не шкодує за розпадом СРСР – 44% перевищила кількість тих, хто до цих пір жаліє за тією державою – 41%. Для порівняння три роки тому ситуація була 36% проти 46% тобто діаметрально протилежною. Решта не визначилися.
Ностальгія за країною вічного дефіциту починає відходити у минуле. Пояснення цьому просте – в Україні нарешті починається злам поколінь. Свідченням цього є віковий розподіл ностальгічних поглядів. Якщо серед людей віком понад 60 років жалкуючих – 61% то для віку 18-30 років ситуація цілком протилежна; 60% має нічого спільного з Радянським Союзом а його прихильників лише 20% і то цей показник, очевидно, сформувався під впливом старшого покоління, бо ж ті кому зараз тридцять на момент розпаду СРСР мали лише вісім років, отже нічого суттєвого про ту державу пам’ятати не можуть. Традиційно повернутою на схід голову тримають жителі Донбасу, Сходу і Півдня: 53-57 відсотків, проте і тут є поступовий прогрес. В той час, як на Донбасі противників Союзу всього 20% то на Півдні таких уже 35%.
Примирилася з розпадом Союзу третина етнічних росіян та російськомовних громадян України, хоча слід відзначити що і серед українців залишається 38% «совєтскіх»
Ну і, звичайно, грає роль освіта. За Союзом шкодують 60% малоосвічених людей з початковою та неповною середньою освітою, при тому, що з вищою освітою таких лише 31%.
Підтвердженням відходу від радянських, а отже і російських цінностей є друга сторона дослідження.
Більшість українців (42%) хочуть більшої свободи слова, а прихильників цензури всього 26%. Радує, що подібне співвідношення є серед всіх вікових та освітніх груп, хоча серед росіян прихильників цензури вдвічі більше ніж свободи слова. Виняток тут лише Донбас, де прихильником свободи слова є кожен п’ятий житель а майже половина не бажає неупередженої інформації.
Щодо типу економіки то тут українці пішли у своїй свідомості ще далі. Половина за ринкові відносини і лише кожен третій за повернення до планових показників. Останні – це люди старші 60 років та з низьким рівнем освіти. Прихильники ринкових відносин переважають у всіх вікових групах, освітніх рівнях та регіонах держави, знову таки за винятком Донбасу де половина населення хоче радянської економіки, в той час як на Заході та на Півночі ринковиків є понад 2/3. Не дуже хочуть ринкових відносин етнічні росіяни: «ЗА» –32%, «Проти» – 40%, в той час, як серед українців це співвідношення навпаки складає два до одного.
Отже знаходить підтвердження притча про Моїсея, який мусів водити свій народ по пустелі 40 років, поки не помре останній, хто пам’ятає рабство. І хоча з Моїсеями в Україні сутужно, природні зміни все ж ідуть. Світоглядні цінності українців почали активно змінюватися, хоча таким собі потужним якорем у радянському минулому залишається Донбас, більшість населення якого не бажає ні України, ні змін ні, навіть правдивої інформації про цей світ.
Таким чином відома пісня ансамблю «Біттлз» “Back in USSR!” («Назад в СССР!») поступово стає в Україні неактуальною, особливо серед молодшого покоління. За винятком Донбасу, звичайно. Хотілось би вірити, що тимчасово, проте думається, що тут сорока роками не обійдеться. Схоже, що тут будуть і діти СРСР і навіть онуки і правнуки. Але не Донбасом єдиним…Адже жителі Заходу, Півночі і Центру України у своїй більшості (понад 50%) визначилися чітко: «За СРСР не жалкуємо!»