|
Написав Людмила Сайко
|
|
П'ятниця, 09 березня 2012, 13:44 |
|
 Джерело: Друг читача
Рецензія на книгу: Вікторія Горбунова. Мрія про Маленьке Життя. – К. : Нора-Друк, 2010. – 200 с.
Якщо зважити, що першу книгу «Записки шкільного психолога» викладач психології Вікторія Горбунова писала як посібник для студентів, то наступна книга – «Мрія про Маленьке Життя» – остаточно включила її до кола письменників. Роман відзначено дипломом «Вибір видавців» на «Коронації слова – 2010». І недарма.
«Мрія про Маленьке Життя» – твір про таку важливу й близьку для кожної жінки тему як бажання мати дитину, зробити маленьку людину щасливою, зігріти її своєю любов’ю… Однак далеко не кожна жінка може це зробити, бо не кожна може «мати».
|
|
Детальніше...
|
|
Україна вперше буде представлена на Паризькому Книжковому Салоні |
|
|
|
|
Вівторок, 06 березня 2012, 13:55 |
|
16–19 березня 2012 р. у Франції проходитиме одна з найбільших книжкових виставок-ярмарків світу – Паризький Книжковий Салон, в якій щороку беруть участь близько 3000 письменників і понад 1000 видавців з багатьох країн світу, а відвідувачами стають майже 200 тисяч прихильників книжки.
Цього року ВПЕРШЕ за його історію на Салоні буде офіційно презентована сучасна українська література і завдяки цьому Україна вперше потрапила в каталог виставки, як країна-учасниця.
16-го березня на Салоні відбудеться презентація сучасної української літератури за участі 7 українських письменників: Марії Матіос, Тимофія Гавриліва, Лариси Денисенко, Євгенії Кононенко, Антона Кушніра, Ірисі Ликович та Євгена Положія. Під час презентації буде представлено франкомовний «Альманах української сучасної літератури». У видання ввійшли в перекладі французькою мовою уривки творів шістнадцяти авторів: Тимофія Гавриліва, Лариси Денисенко, Анатолія Дністрового, Оксани Забужко, Василя Кожелянко, Євгенії Кононенко, Леоніда Кононовича, Антона Кушніра, Ірисі Ликович, Лади Лузіної, Марії Матіос, Євгена Положія, Ірен Роздобудько, Івана Рябчія, Наталки Сняданко та Дмитра Чистяка. У підготовці Альманаху взяли участь 9 перекладачів. Це видання – спроба ознайомити, в першу чергу, французьких видавців та літературних агентів з таким феноменом, як літературний процес в сьогоднішній Україні і дати їм можливість відчути «на смак» твори не тільки відомих авторів, а й молодих, які роблять перші творчі кроки, але вже отримали відзнаки на престижних вітчизняних літературних конкурсах. Альманах є спільним проектом видавців та перекладачів, координатором якого виступила Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів (УАВК), поліграфічний партнер – «Дорадо-Друк».
Презентація української літератури на Паризькому книжковому салоні відбувається за сприяння Посольства Франції в Україні, Фонда Арсенія Яценюка «Відкрий Україну», Фонда Ріната Ахметова «Розвиток України» та Міжнародного літературного конкурсу «Коронація Слова».
|
|
Детальніше...
|
|
Міла Іванцова: «Як може конкурувати слива з аґрусом чи груша з персиком: вони ж різні?» |
|
|
|
|
Написав Жанна Куява
|
|
Вівторок, 28 лютого 2012, 09:11 |
|
Джерело: Друг читача
Те, що письменниця Міла Іванцова – педагог, перекладач і журналіст, ми, читачі, добре знали. Нам навіть відомо було, що вона колекціонує старовинні чавунні праски та власноручні фотографії зовнішніх кутів дивоглядних будинків, малює на склі, валяє з вовни усіляких барвистих черепашок та котиків, а ще вирощує найрізноманітніші види цвітучої рослинності на улюбленій дачі. Та чи знали ми, що, приміром, у дитинстві вона займалася художньою гімнастикою, а студенткою проводила для французів екскурсії Києвом? Що має дипломи «демонстратора вузькоплівкового кіно», «викладача крою та шиття», ба навіть «медсестри»! Особистість Міли Іванцової – багатогранна, невтомна, нестаріюча. Бо «цікавість до різних проявів життя і прагнення чомусь учитися – ознака молодості, – каже письменниця. – Такі якості властиві хіба «молодому організмові».
– Пані Міло, до того, як вийшов у світ перший україномовний роман, Вас називали Людмилою, ба навіть Петрівною, адже тривалий час викладали студентам французьку. Чия ідея скоротити таке «миле людям» ім’я, і як довго до нього звикали?
– Насправді, коли я викладала, то студенти називали мене Мадам і це було буденне звертання, як от пані. А Петрівною мене кличуть хіба паркувальники та сусіди по дачі. Ім’я Міла, хоч і є похідним від Людмила, виникло спонтанно, коли мій перший видавець вирішив, що «Людмила» звучить надто ординарно. Та я звикла до Міли дуже швидко, гадаю, це ім’я щасливе, чи то обране у слушний день.
|
|
Детальніше...
|
|
|
Оголошено конкурс рецензій на переклади з німецької |
|
|
|
|
Написав 100 німецьких книг
|
|
Четвер, 08 березня 2012, 13:09 |
|
Програма підтримки перекладів Німецького культурного центру Goethe-Institut в Україні презентує результати своєї роботи. Серед заходів, метою яких є привернути увагу до ста книжок, виданих за підтримки програми – конкурс рецензій на видані переклади. Конкурс триває з 5 березня до 5 квітня 2012 року, нагородження відбудеться на підсумковій церемонії 6 квітня 2012 року під час виставки «Книжковий світ». Організатор конкурсу – Goethe-Institut в Україні. Адміністратор конкурсу – Антон Санченко.
Список рецензованих книжок представлений на сайті http://100buch.in.ua, рецензійні примірники можна замовити в бібліотеці Goethe-Institut в Україні, купити в мережі книгарень "Є", прочитати в бібліотеці "Молода гвардія".
Головна нагорода – двотижневе мовне стажування в Німеччині в м. Берлін (без обмежень на рівень знання німецької мови). Goethe-Institut в Україні надає візову підтримку, покриває кошти на проїзд, проживання та оплачує мовний курс. Організатор встановлює також інші заохочувальні нагороди для всіх учасників конкурсу.
Нагадаємо, що за програмою підтримки перекладів у видавництві «Нора-Друк» виходила книжка Юлі Це «Орли та янголи».
Більше читайте на сайті http://100buch.in.ua. |
|
Відірване листя, що летить за вітром |
|
|
|
|
Написав Яр Левчук
|
|
Вівторок, 06 березня 2012, 01:16 |
|
Джерело: Друг читача
Ірен Роздобудько. Я знаю, що ти знаєш, що я знаю. – К.: Нора-Друк, 2011. – 240 с. – (День Європи)
Шістнадцятий роман І. Роздобудько віддзеркалює одну із ключових проблем нашого суспільства – мандри українців за кордоном у надії на краще життя. Виїжджаючи за межі України, наші громадяни чомусь переконані, що вони там комусь потрібні, наче там їх хтось чекає з радісною посмішкою, розпростертими обіймами і готовністю забезпечити житло, робоче місце, швидке й «неболюче» адаптування до нових соціальних умов, комфортне існування. Цій ілюзії піддалися тисячі наївних співвітчизників, що вже призвело до розпаду сімей, зростання дітей без матері-батька й нарешті – знищення генофонду нації. А про втрату рідної мови, українських цінностей вже й годі говорити.
|
|
Детальніше...
|
|
Максим Кідрук: «Я дуже не розумію наш народ і, особливо, молодь, яка скиглить» |
|
|
|
|
Написав Богдан Ославський та Ольга Купріян
|
|
Субота, 18 лютого 2012, 14:15 |
|
Джерело: ЛітАкцент
Письменник і мандрівник Максим Кідрук якось зізнався, що не любить холод, сніг, багато одягу і взагалі зиму; що завжди на цей період намагається податися кудись у тепліші широти. Через те й Новий Рік він уже кілька років поспіль справляє у мандрах. Не стала винятком і цьогорічна зима, більшу частину якої письменник провів на африканському континенті.
— Максиме, Ти щойно повернувся з Африки. З якими сподіваннями їхалося туди наприкінці 2011 року?
— Мене цікавила Ангола — повністю закрита країна, в якій такого поняття, як туристична віза, просто немає; або ти маєш запрошення, або й не подаєшся на візу. Остання війна в Анголі закінчилася 2002 року. ВВС назвала країну «Найбагатша бідна країна світу». Там надзвичайно велика відстань між бідними й багатими — в нас це все фігня порівняно, із Анголою, де більшість людей по селах задрипаних живе, а решта має доступ до нафти. Водночас, країна дуже автентична, в ній досі є багато племен, у яких аборигени як жили сотні років тому, так і живуть досі.
|
|
Детальніше...
|
|