Т.В. Путята (1905 - 1998) – відомий механік, Заслужений працівник вищої школи УССР (1974р.), двічі лауреат Премії КПІ (1979р., 1986р.), учениця акад. Д.О. Граве, нагороджена орденами Знак Пошани (1948р.), Трудового Червоного Прапора (1954р.), Жовтневої революції (1976р.), 14 медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради України (1980р.), за підручники з теоретичної механіки двічі лауреат Премії КПІ (1979р., 1986р.).

Т.В.Путята народилась 17 грудня 1905р. у м. Києві. У 1921р. – вступила у Вищий інститут народної освіти (нині – Київський державний університет ім.Т.Г.Шевченка). Разом з навчанням розпочинається її трудова діяльність. 1925р. – закінчила КДУ, 1930-1932рр. – асистент кафедри теоретичної механіки КПІ, 1931р. – закінчила аспірантуру на кафедрі теоретичної механіки під керівництвом акад. Д.О.Граве, 1932-1961рр. – доцент, 1941-1943р.р. – в період евакуації КПІ (тоді Київський індустріальний інститут) до Ташкента веде активну лекторсько–агітаційну та інформаційну роботу для керівного складу промислових підприємств, 1962-1986рр. – професор, а з 1986р. працює на умовах штатного сумісництва – проводить консультації, приймає участь в науково-організаційній та методичній діяльності інституту. 1962-1977р. завідує кафедрою теоретичної механіки.

Т.В. Путята підготувала 10 канд. наук, їй належить 174 наукових та методичних праць, серед яких 8 монографій, 4 підручники, 4 учбових посібника з грифом Мінвузу.

Т.В. Путята вела надзвичайно активну й велику громадську діяльність. Протягом багатьох років, в тому числі в період евакуації до Ташкенту, була головою профкому інституту. Неодноразово обиралась депутатом міської ради народних депутатів м. Києва.

Протягом 14 років була головою методичної комісії з теоретичної механіки при Мінвузі України та членом науково-методичної ради при Мінвузі СРСР.

Їй належить низка праць з історії механіки.

Основні праці Т.В. Путяти

Матеріал підготовлено викладачами кафедри теоретичної механіки Степаненко С.Г., Левчук К.Г.