Вересень 1934 року. Учасники Жовтневої революції та громадянської війни звертаються до міської влади Луганська з пропозицією увіковічити  пам’ять тих, хто загинув в буреломні роки зміни епох. Пам’ятник пам’яті героїв замовляють у Москві. Скульптор Козлов обіцяє Клименту Ворошилову грошей за роботу не брати. Але зроблений їм макет не затверджують. Тоді московське товариство «Всекохудожник» оголошує внутрішній конкурс. Не дочекавшись його результатів, у 1936 році луганська міська рада доручає розроблення проекту Олександру Шеремету, і того ж року він відстоює своє дітище у столиці. За рік, на двадцяту річницю Жовтневої революції, відбулося відкриття пам’ятника.

Петро Шевченко, голова облорганізації товариства охорони пам’ятників:
«часто делегации, которіе приезжают к нам в город, а єто в основном иностранніе делегации, говорять, Луганськ – єто маленький Париж, потому что в Европе осталось два таких пам’ятника. Єто пам’ятник Борцам революции в Луганське и пам’ятник комунарам пер ла шез в Париже, во Франции. В чем-то они ідентичні, потому что Шеремет брал за основу пам’ятник на кладбище комунаров»

Первісний вигляд пам’ятника Борцям революції суттєво відрізнявся від сучасного. Був він сіро-зеленого кольору, на білих мармурових плитах золотом сяяли імена загиблих героїв. Спочатку 147 прізвищ, сьогодні тут значаться  326 луганчан. До  оздоблення Олександр Шеремет залучив різні відтінки мармуру. А для  капітелей колон, вперше застосованих в архітектурних деталях пам’ятника, використав кераміку. До речі,  спеціально  для цього в Луганську відкрили керамічну майстерню. Без змін дожив до наших днів барельєф, що відображає запеклу  боротьбу червоноармійців і білогвардійців. Московські ж скульптори увіковічили в бронзі фігури наших земляків Пархоменка та Цупова.

До розвінчання культу Сталіна у сквері напроти меморіалу між двома танками встановили пам’ятник Климу Ворошилову. Але невдовзі наш земляк, на той момент голова президії Верховної ради СРСР, сам підписує наказ про заборону присвоювати чому-небудь імена живих людей. І саме з цього місця в одну з березневих ночей 1958 зник пам’ятник маршалу. А з карти країни зникла назва Ворошиловград.

Корективи до зовнішнього вигляду пам’ятника внесла і Велика вітчизняна війна. Німці пограбували бронзові фігури, обідрали мармур. Олександра Шеремета у 1944 році відкликали з фронту відновлювати історичну і культурну пам’ятку міста. Відтоді колони стали гранітними.  Чого фашисти не торкнулися, так це англійських танків – подарунку наркома оборони Ворошилова жителям Ворошиловграда. Таких танків лишилося п’ять у світі, і жодного в Англії – два у Луганську, і по одному в Харкові, Архангельську та Підмосков’ї. Англійцям же вони дороги тим, що їхнє креслення зробив  особисто Уїнстон Черчилль. Лорд морського адміралтейства обрисував сухопутну військову техніку на кшталт крейсерів. Важкі танки Марк V, вагою в 29 тонн і потужністю двигуна у 150 кінських сил,  стали останнім масовим танком Першої світової війни.

Танк 9186 мав бойове ім’я «Дерзкий» як у  Білій гвардії, так і пізніше в Червоній Армії.  Його бойовий шлях відомий: порт Новоросійськ, звідки він потрапив до Російської імперії, Таганрог, школа російських офіцерів-танкістів, битви в Каховці, під Перекопом у складі Російської армії генерала Врангеля,  взяття у трофей Червоною Армією на Сиваші, ремонт у Севастополі.

Відомостей про інший танк, під номером 9344, поки що немає. Є припущення, що воював він на північному фронті, і, навіть, можливо,  десь на нашій землі – в Попасній та Ясинуватій. Як і історія танку, й досі досліджується доля тих, чиї імена викарбувані на меморіалі. Імена заводчан, трудівників, борців.

Наталія Свиридова, зав. кафедри туризму СНУ ім.. В.Даля:
« Пам’ятник борцам революции – єто, безусловно, визитная карточка Луганська. Єто пам’ятник гражданам Луганська, которіе погибли, защищая город, независимость, свободу от интервентов, белогрвардейцев в те далекие годі. Уникален он еще и тем, что на барельефе єтого пам’ятника находится орден красного знамени, которій біл вручен гражданам города Луганська. Такой чести біли удостоєні только два города – Луганськ и Ленінград»

2009 року меморіал відновили, знаменитих англійців  реставрували. За планами, у травні тут запрацює фонтан Каскад і  знову запалає вічний вогонь. Як символ нашої пошани силі духу та мужності борців і геніальності архітекторської думки наших земляків.

Ольга Мохова