Інтерв’ю з лідером
Керівник проекту «НА!РОБОТУ»
Перше реальне шоу Ольга Мовчан розповідає про те, як вона заохочує команду
проекту до праці, за яким принципом збирала їх в один колектив і, найцікавіше,
- про те, як має поводитись справжній лідер
Творчим колективом керувати
складніше від усіх інших. Творчі люди – не ті, яким можна сказати працювати з
дев’ятої до шостої, і виконувати свою роботу завжди творчо. Бо так ніякої
творчості там можна навіть не чекати. Треба відразу забути про чіткий графік
роботи, і ставити одну просту задачу: працювати на результат. Але якщо він
поганий – діяти всіма звичними методами покарання та заохочення. Для кожної
людини покарання має бути різним: для когось найгірше – це штраф у п’ятсот
гривень, а для іншого – позбавлення відпустки.
Звичайно, коли творчість
виходить на конвеєр – якість покращується, творчість знижується. Це треба
розуміти. Це та ціна, яку ми платимо за професійність. Але, на мою думку, саме
для того і існують відпустки та свята, щоб «провітрювати» мозок і заряджатись
позитивною енергією для нових звершень.
Коли ми збирали колектив,
значення мали не тільки професійні якості. Найголовніше – це було бажання. Коли
ми знали, що будемо працювати по ночах, нон-стоп, то головним було бажання, а
не вміння. В результаті ми підтягнули себе щодо вмінь, а бажання так і залишилось.
Тут я думаю, що я не помилилась. А загалом дуже велике значення має, чи приймає
колектив людину, коли приходить нова людина.
Якби я була тільки керівником,
я би не змогла працювати. Однозначно, я є частиною команди. Головне - провести
межу: от ми друзі, а от оце робота. І вона має бути зроблена незалежно від
того, чи тобі треба сьогодні піти на побачення, а завтра підстригтися в той
час, коли тобі треба зробити роботу. Це нікого не цікавить. Іти на зустріч – це
правильно. Але найголовніше – це донести цей момент. А от що стосується роботи у
творчому колективі, то оптимальний варіант - це коли ти вимагаєш від людей
яскравого результату кожного дня.
Думаю, що хороший лідер не
буде кричати всім навколо, що він лідер. В першу чергу він має досягнути поваги
до себе в плані робочих питань. Якщо людина – безсумнівний професіонал, то йому
набагато легше бути лідером в колективі. Але якщо людина може запалити всіх
усмішкою, вчасно може допомогти, часто всіх кудись підбиває сходити, але не
може, наприклад, написати адекватний текст, то керівником вона не буде ніколи.
Тому що у відповідальний момент вона просто не може прийняти правильне рішення.
Лідер ніколи не має ставити
суперечливі задачі, на кшталт «Піди зараз направо, негайно і вже, але однією
ногою наліво», не має заганяти людей – має дати їм відпочити, який би режим
нон-стоп не був і, як на мене, лідер не може викликати неприязнь. І однозначно
має хвалити. Так, він має казати, що не так, але має мотивувати працівника. Дуже
часто поширена практика, особливо у новоспечених керівників, не вітатись з
працівниками. Через це підопічний не піде завтра, але післязавтра тобі треба
буде, щоб він якусь мінімальну річ зробив безкоштовно. Не за гроші, а просто
пішов і зробив. А він не зробить.
Як кажуть російською, «Чтобы драться, надо драться.
И грязь неизбежна».