Молодь в дії - в Україні

Вийшла нова версія посібника програми "Молодь в дії", дійсна від 1 січня 2013р. Програмний посібник - це інструмент для будь-кого, хто хоче прийняти участь у програмі "Молодь в дії". Він включає необхідну інформацію про пріоритети, акції (підпрограми), основні характеристики, критерії та умови участі в програмі. Нова версія посібника доступна на англійській мові>>>

В листопаді 2012 року група української талановитої молоді взяла участь в міжнародному молодіжному обміні Digi Dance Zone в рамках програми «Молодь в дії». Метою проекту було зібрати танцюристів різних жанрів з різних країн Європи в одному місці, де вони зможуть обмінятися досвідом та навчити чомусь один одного. Приймаючою організацією було польське товариство «Об’єднаних Ініціатив «Кладка» в м. Ліпінки. Організатори Міхал та Каліна з партнерами реалізували надзвичайно успішний проект, під час якого учасники з Польщі, України, Молдови, Румунії, Грузії та Іспанії спілкувались універсальною мовою танців. Крім того, молодь змогла відчути культурне різноманіття та дізнатись багато нового.

Es esmu brīvprātīgais -Я ВОЛОНТЕР, саме так звучить латвійською. Я зараз є волонтером в Латвії. Сама я всім серцем і всією душею – УКРАЇНКА. Україна і Латвія. Їх розділяє 1384 кілометри. Саме така відстань між Києвом – столицею України, містом, де я навчаюсь і звідки приїхала і Резекне – серцем Латгалії, чудовим містом, де проходить мій EVS проект.
Є на світі одна країна з безкраїми просторами, з безмежними полями жита, пшениці, з золотим колоссям, з блакитним, наче лазур небом, зі степами та лісами, які не охопити оком. Країна, де на тебе чекають найрідніші люди, країна – куди линуть твої думки, коли тобі радісно і ти хочеш поділитись цією радістю. Коли тобі сумно, печально в думках знову рідна Україна, сім’я, друзі. В думках моя найрідніша бабуся, яка обіймає мене, яка дарує мені всю свою любов і ласку, все своє безмежне серце, наповнене теплотою. Вона ладна віддати все, все, і нічого не попросити взамін, лише єдине – щоб ти була щасливою, щоб вона бачила твою посмішку, і тоді вона найщасливіша, ї їй нічого більше не потрібно. Її натруджені руки ніжно ласкають мене, втішають, заспокоюють, і з кожним їх дотиком приходить умиротворення, спокій, віра та надія, приходить життя

Кожен міжнародний тренінг – це перш за все величезний досвід. Досвід спілкування, адаптації в незвичних умовах, розширення кругозору, досвід толерантності й відкритості до нових знань. Це неймовірні враження, гарні спогади, нові друзі та знайомства.
Всі ми різні: спілкуємося різними мовами, мешкаємо в різних містах - та навіть країнах, маємо різні погляди, культурні традиції, історію. Та, як показує досвід участі в міжнародних проектах - всі ці межі стираються, а спілкування та порозуміння можливе з людиною з будь-якої країни, навіть якщо ви не досконало знаєте іноземні мови.

I arrived in Lviv on the 1st of May with the only expectation to discover the Ukrainian country and culture. I decided to go for EVS as it offered me an opportunity to work on my own and improve my professional skills. My project is a little different from normal EVS project as my sending and hosting organizations settle the general frame and let me free choosing the modalities for realization. I am working with a young photographer on the Jewish life in Galicia during the 20th century, collecting testimonies and working on history and collective memory.

Минув місяць незабутнього щастя, яке осяяло інтернаціональну купку людей у «Лайма намс»( з латиської – «будинок щастя»), що став центром дружби, веселощів, позитиву… Ми повернулися додому… Так, зараз ми їмо рідну їжу, розмовляємо з рідними людьми, ходимо по рідній землі… Наші серця вже поринули у вихор подій та вражень, які близькі нам від народження… Але десь у затіненому кутку наших душ відчувається щось надзвичайно потужне, щось незбагненно неймовірне, щось банально складне… І це ЩОСЬ зігріває нас, даруючи відчуття чиєїсь незримої присутності… Сиджу і виливаю свої думки на блідий папір, стискаючи в сталевих обіймах знедолену ручку, і згадую….

«Мішка, ти працюватимеш з глухонімими дітьми, зацікавишся правом, будеш жити в Варшаві, навчатимешся в польському університеті, будеш працювати в компютерних програмах, які тобі навіть не снились...» - Якби хтось мені так сказав ще в 2008 році, то я просто би посміявся з цього!
Чесно кажучи, мені вже важко в деталях пригадати як це було, але головні моменти проекту, звісно, не забуваються. Отож...
Мій ЄВС проходив в Польщі в невеличкому містечку Отвоцк (25 км від Варшави), 09_2009-06_2010. Це були суперовскі девять місяців... Праця в двох словах виглядала так: діти, діти і ще раз діти... Я жив і працював в інтернаті для дітей з вадами слуху. Вади слуху це основний фактор відбору дітей в таке місце, крім цього близько 20% дітей мали інші психічні вади + вади слуху. В інтернаті діти живуть і в вчаться 5 днів в тиждень, а потім їдуть додому. Діти з різних куточків Польщі.