Продовження теми, розпочатої в №16 нашої газети.

         Перед виробниками харчової промисловості України нині постало питання освоєння нових ринків збуту продукції. Потенційні зарубіжні партнери висувають до наших виробників вимоги з наявності на підприємстві дієвої системи керування безпечністю харчових продуктів на основі принципів НАССР, як це регламентовано в більшості розвинутих країн світу. Питання відповідальності за безпечність харчової продукції постає особливо гостро у зв’язку зі вступом України до СОТ та прагненням стати членом ЄС. Отже, необхідність запровадження НАССР не викликає сумніву.

         Результати численних соціологічних досліджень і опитувань громадської думки свідчать про безумовне визнання українцями вітчизняних продуктів харчування. Цей факт підтверджує й офіційна статистика структури споживання. Та як довго це триватиме без впровадження дієвої системи самоконтролювання якості і, в першу чергу, безпечності продукції в тваринницьких підприємствах країни?

В Україні діє ряд нормативно-правових актів і нормативних документів, які визначають вимоги до продовольчої сировини та харчових продуктів й відповідальність виробників за якість харчової продукції. Насамперед, це Закони України «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про ветеринарну медицину», «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» й інші; постанови КМУ (наприклад, «Порядок вилучення, утилізації та знищення непридатних для використання сільськогосподарської сировини і харчових продуктів» (№ 1065 від 28.12.1995); відповідні державні стандарти, санітарні норми та правила, які встановлюють як загальні вимоги, так і вимоги до конкретних видів сільськогосподарської, в т.ч. тваринницької, продукції. Розроблено та розроблюються національні стандарти, гармонізовані з відповідними міжнародними документами або ідентичні таким, що регламентують якість і безпечність продовольчої сировини та харчових продуктів.

М’яко кажучи, не вельми приємно було почути з вуст голови правління корпоративного та комерційного банку Credit Agricole CIB Жака Муньє образне порівняння нашої системи оподаткування з середньовіковим режимом. Потім мсьє Муньє навів приклад ще однієї вітчизняної головоломки, яку йому не під силу розв’язати: «Сир, завезений з Нової Зеландії, в Україні дешевший, ніж власний. Як взагалі таке може статися, що молочні продукти, вироблені в країні, найбагатшій на чорноземи, виявляються неконкурентними?» 

Створенню нових робочих місць, закріпленню молоді на селі, особливо спеціалістів агропромислового комплексу, медицини, освіти, культури сприяє програма підтримки індивідуального житлового будівництва на селі «Власний дім», яка впроваджується в нашій державі та області з 1998 року і набула великої популярності серед сільського населення.

Підтримка програми фінансуванням з державного бюджету має великий стимулюючий ефект для залучення інвестицій у розвиток сільських територій. Так, на одну гривню кредитних коштів з держбюджету спрямовується ще 1-1,5 гривні за рахунок місцевих коштів та інших джерел фінансування. Згідно цієї програми державні бюджетні кошти використовуються найбільш ефективно за рахунок їх багаторазового використання.

Програма «Власний дім» сприяє самозайнятості селян у особистих селянських господарствах, збільшенню в них виробництва сільгосппродукції, адже для накопичення коштів для повернення кредитів селяни збільшують поголів’я корів, свиней, птиці, розширюють площі під посів овочів, інших агрокультур.

За часів впровадження програми на Рівненщині нею скористались 4,6 тис. сільських сімей. Це дало можливість збудувати і придбати в сільській місцевості 544 житлових будинки, прокласти 320 км вуличних газопроводів, газифікувати 3944 садиби, провести ремонт і благоустрій 63 сільських агросадиб для надання послуг із зеленого туризму. Майже 3,3 тисячі сімей або 73%, які отримали кредити, вже їх повернули, що свідчить про ефективність дії програми.

Накопичення даних про стан поверхні Землі на різних рівнях управління, створення відповідних баз даних є важливим інформаційним ресурсом. Тому в усіх розвинутих країнах цьому напрямку досліджень з кожним роком приділяється все більше уваги. 

В умовах глобалізації більшості сфер господарської діяльності наявність оперативної інформації в агровиробництві є необхідною умовою підготовки різноманітних управлінських і технологічних рішень, запровадження нових інформативних агротехнологій, раціонального використання агроресурсів, удосконалення систем землекористування, раннього виявлення та мінімізації негативної дії кризових явищ, екологічного моніторингу, спостереження за станом посівів та прогнозування валових зборів агрокультур.

При зростаючому попиті на достовірну і оперативну інформацію також виникає необхідність швидкого оновлення тематичних даних стосовно сільгоспвиробництва. На сучасному етапі в розвинених країнах це забезпечується, насамперед, залученням і обробкою даних дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) з космосу.

Аргентина і Україна. Об’єднує країни один незаперечний факт – і у нас, і в Аргентині не використаний весь потенціал агропромислового комплексу і сільське господарство потребує розвитку. Які стосунки складуться між країнами в цьому напрямку і який шлях оберуть вони на світових аграрних ринках – партнерства чи конкуренції?

Про можливе співробітництво і плани на найближче майбутнє йшлося на зустрічі міністра аграрної політики та продовольства України Миколи Присяжнюка з Надзвичайним та Повноважним послом Аргентинської Республіки Лілою Ролдан Васкес де Муан. 

Розпочинаючи зустріч, міністр зазначив, що країнам варто поєднати зусилля, використати кліматичні та наукові преференції, щоб мати вплив на світовий аграрний ринок. Конкретніше Микола Володимирович зупинився на основних напрямках співпраці. Насамперед Україну цікавить науково-дослідне співробітництво, тваринництво, насінництво, обмін досвідом у впровадженні новітніх технологій обробітку ґрунту.

Інновації в аграрній освіті та науці з кожним роком набирають обертів. Щоб об’єктивно оцінити національні досягнення, учасники Міжнародного науково-практичного семінару «Вивчення інноваційних процесів в освіті та науці Франції та Чехії» звернулися до досвіду закордонних колег. Його і взяли на озброєння керівники-науковці аграрних ВНЗ України. Фактично участь у семінарі взяли представники всіх регіонів.

Вивчення міжнародного досвіду відбувалося в чотирьох основних напрямках: відвідування закладів освіти і науки аграрного спрямування у Франції та Чехії, ознайомлення з типовими виробничими базами Бургундії для проходження практики студентами, відвідування однієї з наймасштабніших міжнародних агровиставок у Парижі й участь у круглому столі з питань ефективної організації системи професійної освіти в Міністерстві продовольства, сільського господарства, рибальства, розвитку сільських угідь Франції.

В Міжнародній сільгоспвиставці SІА в Парижі (Salon International de l'Agriculture 2011) французькі аграрні навчальні заклади представляють результати практичної роботи студентів, бонітування сільгосптварин, оцінки екстер’єру; проводять конкурси і демонстрації агропродукції. Загалом, конкурси є невід’ємною частиною заходу. Цього року у конкурсі фахівців з виробництва вина взяли участь і дві українські студентки – Марія Павлюк (ПФ "Кримський агротехнологічний університет" НУБіП України, м. Сімферополь) і Марина Богданок (НУБІП України), яка і завоювала у цьому змаганні перше місце.

Агропромисловий комплекс України магнітить своїм потенціалом не лише знаних іноземних бізнесменів, державних діячів, науковців, політиків, а дедалі більше й журналістів. Днями до України прибула численна й представницька делегація Французької асоціації сільськогосподарських журналістів (AFJA).