Київ

Сильна хмарність, невеликий сніг

Олімпійський чемпіон Афін, метальник ядра Юрій Білоног завоював свою золоту медаль на легендарному античному стадіоні на горі Олімп. І в його відношенні до погоди - те ж спортивне прагнення до постійного подолання труднощів. «Я люблю їздити на машині в дощ і сніг, - зізнається Юрій. - Є така тяга, можна сказати, їхати саме тоді, коли на вулиці дощ або сніг. Особливо коли сніг йде, мені подобається, але чому - пояснити не можу. Якісь перешкоди, дорога замерзає, ти робиш якісь рухи зайві».

- Вам подобається дощ і сніг. А якщо ходити пішки?

- Я ж наголосив - їздити на машині. Щоб дах був над головою і милуватися, як люди борються зі стихією... Ну, а якщо серйозно - сніг з дощем теж бувають різні. Є заметіль, а є м'який, спокійний сніг, такий мені подобається. А йти в завірюху, коли доводиться закривати очі - це дуже екстремальна прогулянка. Тоді вже краще на машині.

- А яку ще погоду любите?

- Я добре переношу і холод і спеку, але влітку не люблю валятися на пляжі, не люблю відкритого сонця. Відпочиваю влітку так, як і всі люди, діти люблять воду, от і доводиться ходити на пляж, але задоволення від цього не отримую. Була б можливість не з'являтися на пляжі, ноги б моєї там не було. Краще відсидітися в тіні, в тій же кафешці під навісом...

- І це незважаючи на те, що ви живете на півдні?

- Так, а може, саме тому - сонця-то у нас в достатку. Я взагалі прихильник того, що зима повинна бути взимку, а літо повинне бути влітку. І коли часом просять взимку поїхати куди-небудь в теплі країни, я завжди відповідаю: треба їхати туди, де є сніг. Ну а влітку - загоряти й купатися, тобто користуватися тією погодою, яка властива нам за календарем.

- Тобто зимові канікули на Червоному морі - не ваш відпочинок?

- Так, я прихильник відпочинку по сезону. Якщо Новий рік, то вже краще їхати куди-небудь у гори кататися на лижах.

- Вам напевно доводилося виступати в складних погодних умовах.

- Дуже добре ставлюся, і вдало виступав на змаганнях, коли йшов дощ, недарма, напевно, я люблю їздити на машині в таку погоду. Чемпіонат Європи виграв у 2002-му році, коли йшов проливний дощ, хоча всім спортсменам було слизько, незручно, а для мене було, звичайно, не дуже комфортно, але досить хороша погода.

- А вітер - погано?

- Так, вітер, особливо якщо він поривчастий, збиває настрій спортивний, ти звертаєш на це увагу.

- Доводилося виступати «зі зміною пір року»?

- Так щоб різко міняти пору року, не доводилося. Бувало, змагання проходили в Австралії або Південній Америці, вони зазвичай бувають ранньою весною, але там це пізня осінь. Але міжсезоння - вона і є міжсезоння, і по відчуттям одне і те ж. А так щоб з літа в зиму - не було такого. Тому що легка атлетика - більш європейський вид спорту, і змагання теж проводять частіше в північній півкулі.

- Ви стали олімпійським чемпіоном в Афінах, причому на справжнісінькому античному стадіоні...

- Там було дуже жарко. По-перше, ми виступали на горі Олімп о третій годині дня. Було дуже пильно, вітру не було, але стояла дуже велика спека. Але нічого. Як настроїшся - так і буде. Я був готовий до такої температури.

- Зараз ви завершили виступи. Чим ви маєте намір займатися?

- Хочу залишитися в спорті. Допомагати юним спортсменам в досягненні олімпійських результатів. Я зараз працюю старшим тренером Одеської області. У мене є свої погляди, як би змінити всю структуру або хоча б підходи до спорту, але цієї посади для цього мало.

- В Одеській області хороші легкоатлетичні бази чи не дуже?

- Чесно кажучи, у нас в країні хороших баз немає. Це найболючіша тема для всього нашого спорту. Ми готуємося проводити солідні змагання, такі як Євро-12, але за рахунок цього не розвиваються інші види спорту. Євро, звичайно важливіше в тому плані, що якщо ми не проведемо його на належному рівні, то це буде ганьба на весь світ. Ми, спортсмени все розуміємо і терпимо, але на одному футболі не можна зупинятися, необхідно розвивати інші види спорту.

- Але легка атлетика - все-таки не спонсорський вид спорту .

- Це повинна бути державна програма. Я стикаюся з різними керівниками та постійно розмовляю з ними на теми, як же виживають інші види спорту, той же баскетбол, футбол, гімнастика. Спосіб один - батьки дають гроші на ці секції. Це невеликі гроші. Приміром, мій син ходить на баскетбол, 250 гривень я плачу в місяць. Я бачу, що йому подобається. Буде він хорошим баскетболістом чи ні, може і буде, чого там загадувати, для мене головне, що він зараз потіє, ви розумієте, що я хочу сказати? Він рухається, у нього поліпшується обмін речовин, енергії. А легка атлетика... У мене троє дітей, я старшу доньку намагався прилучити, але мені так і не вдалося заразити її легкою атлетикою. Чому? Візьмемо той же баскетбол. Прийшла дитина, йому кинули м'яч, там компанія, і азарт - з'являється відразу. У легкій же атлетиці тренер прийшов, дав завдання - пробігти десять кіл, і - все. Переконати дитину «кричати», бігати по колу в будь-яку погоду - дуже складно. Щоб заразити легкою атлетикою, треба їздити на змагання, ось там вже з'являється азарт. Але повезти дитину на змагання - знову ж таки треба хоча б півроку з нею займатися. Замкнуте коло.

- Може, проблема в тому, що у нас немає в культурі традиційної пробіжки в парку - в будь-яку погоду, в спеку, в дощ і сніг. У маєчці, під парасолькою, в комбінезоні...

- Так, на жаль, у нас не так, як у Європі, популярні ранкові пробіжки. Хотілося б все змінити. Поки у нас спортом не модно займатися, але ми вже доходимо до цього.

Гришина Оксана
08.02.2011