Цимбалюк: Львівщина отримала унікальний шанс, якого не мала з часів Австро-Угорщини

Львівський губернатор Михайло Цимбалюк приїхав до Києва робити промоушн XI Економічному форуму, який 14-15 жовтня відбудеться в області. Метою його прес-конференції, яка днями відбулася в УНІАН, було розповісти про рівень форуму (сюди приїдуть шістсот учасників з двадцяти країн, участь у ньому візьмуть прем’єр-міністр, урядовці, керівники всіх потужних корпорацій, які є в Україні) та заманити до Трускавця столичну пресу. В устах Михайла Цимбалюка прикарпатське містечко Трускавець та Економічний форум перетворюються на аналог швейцарського Давосу чи польської Криниці, Львів - на українську силіконову доліну, а львівський автобус на базі автомобілів французської фірми Renault - у чудо автомобільної техніки. Щоб нам так жити, думала я, слухаючи голову львівської ОДА. Втім, якщо він так «стелить» інвесторам, то вони точно якісь гроші у Львові залишають. «Львів цього року вже має більше як 50 мільйонів гривень прямих іноземних інвестицій», – продовжив мої думки губернатор, розповідаючи про львівські представництва великих західних компаній.

З огляду на те, як жваво журналісти розбирали після прес-конференції візитки його помічників, які займаються форумом, здавалося, що Михайло Цимбалюк з’їздив до столиці недаремно.

Ми ж запросили губернатора на окрему розмову.

Михайле Михайловичу, здається, Ви «псуєте» оптимізмом депресивну картину нинішньої «інвестпривабливості» України. Може, у вас і корупції нема?

Корупція є всюди. У тому числі і на Львівщині. Але Львівщина - давно в Європі. Географічно та ментально. Всі позитиви такої регіонально-секторальної інтеграції ми відчуваємо вже зараз і намагаємося вибудувати такі відносини, що не інвестори ходять за владою, а влада ходить за інвесторами. Якщо нам стає відомо, що якійсь бізнесмен має намір вкладати в область, то за цим інвестпроектом закріплюється чиновник з управління інвестицій  - і людині в межах чинного законодавства допомагають закріпитися в області. Якщо стається так, що наміри завершуються відмовою підприємця, то я запитую чиновника, чому так сталося. На практиці дозвільні документи, які зазвичай можна зробити протягом місяця, у нас видаються протягом тижня. Особистим спілкуванням та ставленням ми спонукаємо до того, що інвестори  хочуть у нас на Львівщині щось робити. Вони між собою спілкуються, знають, як влада на що реагує. Є такий неформальний клуб інвесторів Галичини. Я провів кілька засідань Ради інвесторів, куди запросив податкову та ті контролюючі органи, на які було найбільше скарг. За столом сиділи з одного боку бізнесмени, з іншого ті, хто їх контролює. Після цього у склад колегії податкової ми включили тих інвесторів, які мали найбільше претензій до податкової. Ми також ввели підприємців у склад колегії на митниці. Ми таким чином, забезпечуємо зворотній зв’язок. В колегію обладміністрації також входять люди від бізнесу. І тому наявність підприємців в колегіях значно спрощує діалог.

Економічна доцільність ЄВР0-2012 для держави залишається незрозумілою. Поки що відомо тільки те, що держава вже вклала 6 мільярдів гривень у цей захід. А ми вже замахнулися на зимову Олімпіаду- 2022. Скажіть, чи має право держава, народ якої зубожіє, будувати розкішні стадіони та гірськолижні комплекси?

Давайте по порядку. Щодо економічної ефективності ЄВРО 2012. Ви не піддаєте сумніву необхідність добрих доріг, які будують до чемпіонату?

Дороги потрібні. А що робитимете із розкішним стадіоном після двох матчів ЄВРО?

Після проведення Євро-2012 львівська спортивна арена, як і інші в державі, будуть функціонувати ефективно. Для цього створюється спеціальна державна агенція, яка буде керувати використанням стадіонів, які збудовані за державний кошт до чемпіонату. Наявність розвиненої інфраструктури на цих об’єктах дозволить залучати їх до проведення не лише спортивних заходів, але й різного роду свят, фестивалів, концертних програм, конференцій. Держава буде ефективно використовувати не тільки проведення регіональних заходів, але і проведення міжрегіональних і загальнодержавних заходів. Крім того, стадіон - це тисяча робочих місць. Люди будуть там працювати. Я погоджуюся, що левову частку витрат на ЄВРО взяла на себе держава. Але готелі будувалися не за державні кошти. І ці готелі у Львові зараз заповнені. Статистика європейських чемпіонатів свідчить про те, що кожен четвертий учасник протягом року після завершення євро чемпіонату повертається в державу її проведення, але повертається не сам. Наприклад, приїде вболівальник Британії, який витратить мінімум 500 євро, а потім приїде з друзями та родиною. Навіть процес підготовки до ЄВРО дав серйозний поштовх для розвитку. Приїзд спортивних європейських чиновників, світового рівня спортивних коментаторів, які ніколи не були в Україні, - це подія. Я вважаю, що це важливий для нас всіх момент: коли ці коментатори, які мають мільйонні аудиторії, вивчали карту в аеропорту, що це є Україна.  Це інвестиція у майбутнє, це не те, що відіб’ється завтра.

Коли ми почули, що влада хоче проводити зимову олімпіаду в Карпатах та виділяє під це гроші, то ми в редакції жартома припускали, що гроші потрібні аби «простимулювати» Міжнародний Олімпійській комітет, щоб отримати право на Олімпіаду. А тепер подивилася програму підготовки цього проекту, що саме ви розігналися будувати під цю зимову Олімпіаду, якої в нас може і не бути... Ну, можна зрозуміти будівництво спортивних ковзанок  та великого льодового палацу у Львові, це, зрештою, здоров’я дітей. Але заплановано будівництво багатьох об’єктів, включаючи одинадцять спортивних споруд для паралімпійців.  Враховуючи, що нам право на Олімпіаду можуть і не віддати, чи не завеликий розмах?.. Це те, що потрібно країні та регіону?

Ми на Львівщині не маємо жодної спортивної арени зимового виду спорту. Приватники збудували ковзанку у Новояворівську. Це все. А Львів ще сто років тому мав хокейну команду, яка тренувалася ще за часів Австро-Угорщини. І шолом для воротаря придумав львів’янин. І вибачте, льодові стадіони дадуть можливість задіяти багато молоді. У нас втрачена система підготовки спортсменів. І ЄВРО 2012 і Олімпіади дають поштовх відновлення дитячого спорту, чи то хокею чи то футболу. І на стадіонах, і на ковзанках будуть тренуватися наші діти, яких ми заберемо з підворітні та поставимо на ковзани. Спортивні майданчики себе відпрацюють. Я готовий говорити по всіх об’єктах, які необхідно збудувати, для того, щоб вибороти право на проведення зимової Олімпіади. Просто на момент подання заявки ми мусимо мати частину готових спортивних об’єктів. Але щодо згаданих спорткомплексів в селі Турка. Там же є старий комплекс для тренувань паралімпійців. А ви знаєте, що в Україні найбільше золотих медалей з зимових Олімпіад привозять паралімпійці? Українська команда - третя команда в світі. Чому? Бо в Турці вже є база з підготовки паралімпійців, і коли вона буде паспортизована, модернізована, то у нас будуть тренуватися олімпійські збірні інших держав. Тут ми зможемо влаштовувати міжнародні замагання для паралімпійців. Нині ми маємо мільйон туристів у рік. Кожен турист залишає 70 євро на добу. Це ті кошти, які працюють.

У Карпатах Буковель збудували. А знаєте чому саме Буковель? Спочатку в інвестора була ідея збудувати гірськолижний курорт в Славському. Але деякі чиновники назвали  інвестору таку суму хабаря, що інвестор подумав, що за таку суму він на чистій горі щось збудує. І збудував. І виграв, бо курорт працює. Ми відпустили інвестора, а сьогодні Львівщина повертається до думки облаштування курорту. Славськ унікальний тим, що він має залізницю. І сюди будуть їздити лижники. І потім, не всі видатки лягатимуть на державу. Держава будує комплекси, а олімпійське містечко повинен будувати інвестор. Воно буде приймати туристів незалежно від того, чи буде там Олімпіада. І це також робочі місця для Львівщини. На кожній базі працюють люди. До кожної бази прокладатимуть дорогу, вестимуть воду та будуватимуть очисні споруди. Тобто це тягне одне за одним.

Я розумію жителів інших областей, бо багато що йде на Львівщину. Але після чемпіонату Львівщина відпрацює. Ми до речі, єдина область в Західній Україні, яка на себе заробляє.  Ми прекрасно розуміємо, що область отримала унікальний шанс, якого не мала з часів Австро-Угорщини, коли будувалася залізниця за кошти центрального бюджету. І ми хочемо максимально це використати. Хочу процитувати Бориса Колєснікова, який сказав: «Держава повинна збудувати дорогу, дати якісну електроенергію, воду та каналізацію. Все решта - інвестор». Це ідеальні європейські відносини.

Робітники яких країн працюють на будівництві доріг «Львів – Рава Руська», «Львів – Краківець» та «Львів – Шегині»?

Коли оголошувався тендер на будівництво доріг, я попросив всіх: беріть участь у тендерах. Їх виграла одна турецька структура, дві львівські. Незабаром я планую проінспектувати всі дороги. Мені соромно визнавати, але турки встигають вчасно, а наші не встигають. 70% робітників турецької компанії - це українці. Але нема у нас таких організаторів, які створили б компанію, здатну конкурувати із турецькою. Роз’їхалися наші, будують, на жаль, об’єкти Португалії та Іспанії.

Ви є губернатором тієї частини України, яка не голосувала за обрання чинного президента. Ви працюєте у області, яка не сприймає нинішню владу. Склад облради віддзеркалює настрої галичан. Як ви будуєте відносини із Радою? Наскільки комфортно Ви почуваєтеся в регіоні?

Галичина має нещастя все життя «не попасти». 1991 року частина України обирала Леоніда Макаровича (Кравчука), а ми голосували за покійного В’ячеслава Максимовича (Чорновола), 1994 року інша Україна обирала Леоніда Даниловича, а ми голосували за Леоніда Макаровича. 1999 року ми проголосували за Кучму. І це тому, що обирали між ним та Симоненком. Єдиний раз ми мали президента, за якого голосували. 2004 року ми всі голосвали за Віктора Андрійовича. Але від любові до ненависті один крок. Тоді ж люди різко розчарувалася. У нас завищені очікування від першої особи. А перша особа сама нічого не зробить, вона зробить тільки спільно з нами.. Сьогодні ставлення до влади змінюється. Галичани ніколи не мали своєї влади. Була Австро-Угорська влада, потім польська, радянська, німецька, знову радянська. Але непрості процеси відбуваються. Людей починають цінувати за конкретні справи. Комфортно мені чи некомфортно? Я генерал міліції, який знає Галичину не тільки зовні, але й зсередини. Я готовий до будь-якої дискусії. Я буваю в селах. Я розповідаю, що було, що робимо, що плануємо робити. Мені комфортно, бо я щодня працюю. Щодо обласної ради. Я спілкуюся з усіма, хто хоче зі мною говорити. Я не витрачаю час на дискусії. Нам вистачає роботи всім. Мені неважливо, хто її зробить, облрада чи обладміністрація. Губернатора призначає президент. Коли є указ про призначення, колись буде указ про звільнення. Але мені важливо, щоб цей період був плідним. Я у своєму Львові маю змогу ефективно працювати, маю щастя ходити сам, без охорони.

Розмовляла Олена Мігачова