Відповідно до нових знахідок, найдавніші люди, очевидно, з'явилися близько 2 млн. років тому.
Питання про місце виникнення людини остаточно ще не вирішене. Одні вчені прабатьківщиною вважають
Африку, інші - південні райони Євразії, треті - Середземномор'я. Вже в епоху раннього палеоліту
людина освоїла значну частину суші - великі райони Центральної і Південної Європи, багато районів
Африки й Азії; до епохи пізнього палеоліту сформувалася людина сучасного фізичного типу (Homo Sapiens
- "людина розумний"), одночасно, ймовірно, виникла і родова організація. В епоху пізнього палеоліту
люди розселилися ще ширше, включаючи великі райони Європи, що звільнилися від льодовикового покриву,
й Азії; досягши північно-східної окраїни Азії, люди проникли також у Північну Америку.
У пізньому ж палеоліті почали заселятися Південна Азія, Австралія і Нова Гвінея. У мезоліті людина продовжувала
просування у ще не освоєні райони суші. У Європі були зайняті Шотландія і Скандинавія, східні
береги Балтійського моря, заселена частина узбережжя Північного Льодовитого океану. Продовжувалося
розселення людини по Америці. В епоху неоліту були освоєні райони Землі, що залишалися ще не
заселеними, зокрема японські острови і багато які з островів Океанії.
У процесі суспільного виробництва людина впливала на оточуюче природне середовище, що несе на
собі печатку праці безлічі людських поколінь, які жили в умовах різних суспільно-економічних
формацій. Міра і характер взаємодії людини і природи залежать від рівня розвитку людського
суспільства; вони обумовлені в першу чергу розходженнями суспільно-економічної системи.
Форми впливу людини на природу різноманітні. У результаті цих впливів перерозподіляються водяні
ресурси, змінюється місцевий клімат, перетворюються деякі риси рельєфу. Особливо значний вплив
людини на живу природу як безпосередньо, так і через вплив на інші природні компоненти.
Зміна одного з компонентів географічного ландшафту в результаті діяльності людини спричиняє
зміну інших. Природні умови здійснюють істотний, хоча й не вирішальний, вплив і на напрямок
господарської діяльності, і на елементи культури (житло, одяг, їжа і т.п.).
З розвитком продуктивних сил людина має потребу в усе більш різноманітних природних ресурса
х. Разом з тим вплив людського суспільства на природне середовище незмінно посилюється. Пізнання
й освоєння людиною природних ресурсів стає усе більш повним і різнобічним. Сучасна науково-технічна
революція веде, з одного боку, до більш глибокого пізнання і використання природних багатств, з
іншого - до переоцінки багатьох з них.
Підсумки впливу людини на природу за останні 100-200 років за своєю інтенсивністю і різноманіттям,
особливо на території Європи і Північної Америки, перевершували результати такого впливу за
тисячоріччя колишньої історії. У сучасну ж епоху в зв'язку зі швидким ростом чисельності
населення в багатьох країнах світу й особливо різкою інтенсифікацією людської діяльності в
умовах науково-технічної революції, темпи використання природних ресурсів стрімко зростають;
це відноситься як до невідновлюваних (наприклад, корисні копалини), так і до відновлюваних
(наприклад, ґрунт, рослини, тварини) ресурсів. Тому перед людством постає дуже серйозне
завдання - запобігання небезпеки псування середовища його проживання і підриву відбудовних
сил природи, що загрожує зниженням її продуктивності аж до повного спустошення.
| 