Ці землі не знають ані сучасної аграрної техніки, ані архаїчного плуга. Степові простори Перевальщини вражають своєю широтою й безкрайністю. Ранньою весною, коли ще не встигла розпуститися вся рослинність, тут гарно видно пасма вапняку, що виступають з-під землі на поверхню. Білі обриси каміння й стали основою назви комплексу «Мергелева гряда». За розмірами площі, кількістю і складністю кам’яних сакральних споруд пам’ятка не має аналогів серед подібних у Європі. Цей факт остаточно перевертає міф про дике поле на території Луганщини. Заселяли ці землі кочівники. Та відкриття об’єктів на Перевальщині говорить, що племена ці час від часу сюди повертались.

Володимир Парамонов, керівник археологічної експедиції комплексу «Мергелева гряда»:
«Гордится, есть чем. Дело в том, что сама датировка, последняя датировка IV век до н. э. Она немного отодвигает всю европейскую историю назад, дальше, потому что до момента открытия нашего памятника донецкая катакомбная культура, которую мы здесь обнаружили, она датирована II тысячелетием до н. э. Теперь у нас имеются артефакты, которые подтверждаются лабораторным исследованием – это IV – III тысячелетие до н. э».

Мергелева гряда – це комплекс монументальних споруд. Основні з них – мавзолей, погребальний курган і культово-сакральне святилище. Воно і є найбільш цікавим для дослідників і туристів. Побудоване святилище з вертикально розташованих могильних плит. Поховання зосереджені в центрі по колу, а від них простягаються кам’яні алеї, що нагадують обриси сонячних променів. Мавзолей площею тридцять квадратних метрів датується п’ятнадцятим – шістнадцятим сторіччями нашої ери. Об’єкт нагадує за будівлею могили, в яких ховали подорожуючих іранців. Кургани на мергелевій гряді рукотворні. Ось цей з’явився тут у другому тисячолітті до нашої ери. Слово курган має різне значення у різних народів – це і фортеця, пагорб, могила. Але всі погоджуються, що це культове місце проводження пращурів до іншого світу, збереження їх від негативних сил. Що ще в собі приховує мергелева гряда поки залишається загадкою, адже на дослідження чекають ще чотири кілометри унікальної зони.

Дослідження наукового проекту «Мергелеві гряда» розпочато у 2005 році Інститутом пам’яткоохоронних досліджень Міністерства культури і туризму України. Підтвердити приналежність кам’яних споруд до епохи 4 – 2 тисячоліття до нашої ери приїхали науковці Національної академії наук України, Познанського і Гданського університетів Польщі. Винайденні експонати – залишки кісток, посуду та предметів праці - за допомогою радіовуглецевого аналізу , підтвердили всі припущення місцевих археологів.

Для древніх місця поховання були не просто місцем пам’яті предків. Тут здійснювались культові обряди поклоніння сонцю, землі та небу. Не виключно, що ці простори були місцем жертвоприношення наших предків. Кочівників, окрім родючих земель, сюди приваблювали залежи мідної руди. А тодішні умови лісостепової зони сприяли полюванню. Балки та пагорби донецького кряжу і досі нагадують про той час.

За доби бронзового віку, що датується ІІІ – ІІ тисячоліттям до нашої ери, сучасна територія Луганщини відносилась до лісостепової зони. Останні 5 тисяч років ландшафтна структура цієї території не змінювалась, а отже цілком ймовірно, що водою з цього джерела користувалися давні мешканці нашого краю. Комплекс має вважатися значним надбанням культурної та історичної спадщини не тільки Луганщини, а й всієї України. Сива давнина приховала ознаки народів, що в різні часи населяли цю місцевість. І першими з них ймовірно були іранці.

Ірина Калганова, начальник відділу культури і туризму Перевальської ради:
«я думаю, що у Мергелевої гряди велике майбутнє туристичне, бо ми бачимо комплекс, якому не має аналогів у Європі. Я думаю, що розвиваючи туризм, ми будемо мати унікальний об’єкт для туристів, тому що розташований він в унікальному місті, де великий степ включає в себе нетронуту флору і фауну. Окрім того, об’єкти, які можуть бути музефіцировані, вони можуть побачити той дух, який вітав тут багато тисячоліть тому»

Тут все залишиться таким як і тисячі років тому. На території сакрального мистецтва і досі ростуть близько п’ятдесят видів рослин, що занесені до Червоної книги. Мергелева гряда – рідкісне місце збереження первозданної природи і культових пам’яток наших прадавніх предків. Ще більш ґрунтовне дослідження цілого наукового комплексу допоможе зрозуміти послання древніх, зрозуміти нашу історію.
 

Ярослава Цибульська