„Варенікоff” – сільський гламур
А-ля хата під стріхою з в'єтнамськими поросятами та українською кухнею на японський манер Ресторан «Варенікоff», розташований у «Либідь-Плазі», – місце, яке чомусь у більшості хмельничан асоціюється з чимось гламурним і… незрозумілим. Завітавши туди, ми у цьому змогли й самі переконатися.СЕЛО І ЛЮДИ
За великими скляними дверима – українські пейзажі: перегородки «під дерево», солома, соняхи та занавіски з мішковини. Першими і єдиними, хто нас зустрів у цій «українській хаті» стали… двійко свиней, щоправда, не звичайних, українських, а маленьких в'єтнамських. Проходимо далі у пошуках офіціанта. По обидва боки – кабінки, над входом до яких висять світильники «під керосинки». Офіціантка, яку вдалося побачити, приймала замовлення в одній із кабінок. Стоїмо, чекаємо, бо ж у закладі вперше, трохи розгубилися, та й на вільному столику, за який могли б присісти, стоїть табличка: «Для некурящих», а у нас в компанії є курці. Врешті терпець уривається, і ми таки розміщуємося у кабінці «для некурящих». Щоправда, згодом на наше запитання: «Де можна покурити?», офіціантка «махнула рукою» і… принесла попільничку. Вмощуємося на шкіряних диванчиках з вишитими подушечками. На стіні обереги та вікно, за яким постійно яскраве світло – плин часу втрачається безповоротно. Через кілька хвилин нам принесли меню та поставили на стіл коробочку з кнопочкою. Як з'ясувалося, то «пристрій для виклику офіціанта». Натискаєш кнопку – у офіціанта спрацьовує пристрій на кшталт пейджера. Треба віддати належне – офіціантка на виклик з'являлася буквально за кілька секунд.ОДНИХ ВАРЕНИКІВ – 30 ВИДІВ
Звісно, до «Варенікоff» ми йшли з однією метою – спробувати вареників. Тому одразу в меню почали шукати їх. Під вареники тут виділили цілу сторінку – ще б пак, адже ми нарахували їх тридцять видів. Крім звичних з картоплею, сиром, капустою, лівером, у «Варенікоff» пропонують вареники з лососем, креветками, м'ясом ягняти, курки, гуски, курчати, з маком, з яблуками та корицею. На кожну порцію заходить штук п'ятнадцять. Приємно, що невеличкі варенички ліплять у самому ресторані, подають у симпатичних полив’яних мисках. А от щодо їх смаку, то тут – на гурмана. Ми взяли три різних види вареників – литовські (з картоплею та беконом – 15 гривень порція), з м'ясом ягняти (18 гривень) та гусячим конфіте (смаженою гускою) і грибами (найдорожчі у «варениковому» меню – 23 гривні). Мені найбільше сподобалися вареники з гускою, моїй подрузі – з м'ясом ягняти, яке мені чомусь вперто віддавало звичайною бараниною. До вареників пропонують узяти сметану, шкварки, смажені з цибулею гриби, смажений підчеревок. Переглянувши усе меню, виявили «смаковий дисбаланс» – під однією обгорткою зібралося купа страв та напоїв різних кухонь: власне, української, на яку ми й сподівалися, європейської, американської, східної. Тут тобі й український борщ з пампушками, і тут же – луізіана по-американськи (ніжний суп з броколі та червоною ікрою за 23 гривні) та суп-гуляш угорський, що подається у хлібному буханцеві. Багато страв, що є у меню, готуються на грилі. Чимало страв з морськими делікатесами – мідіями, кальмарами, каракатицями. Стейки можуть, за бажанням клієнта, подати сирими, трохи або добре підсмаженими. Аби мати «повну картину» кухні «Варенікоff», замовляємо ще фахітас (овочі та телятина, смажені на грилі за 23 гривні) та фахітас-фіш (замість телятини – риба, за 20 гривень), гратен (мідії та креветки у білому соусі за 21 гривню), картоплю по-ірландськи та мікс з рису (кожна страва – по 7 гривень). І, хоч усе було досить смачне, гратен нам сподобався найбільше. Окрема розмова – напої. Алкогольних тут стільки, що очі розбігаються – горілка, кальвадос, ром, джин, текіла, віскі, вина Франції, Італії, Чілі, Японії, Іспанії, Грузії, Молдови, саке, різноманітні лікери, кільканадцять видів коктейлів, у тому числі – авторських. Єдине, чого, мабуть, не було у цьому розмаїтті – справжньої української самогонки: «бурячанки» чи медовухи. Ех, ось тобі й український ресторан. Одним словом, сільський гламур… Неля ШПУЛАК.Фото Олесі ВОРОНЦОВОЇ
