|   Новини

Маринці лише шість, але її очі постійно на мокрому місці. Дівчинка налякана: її сім"ю ось-ось можуть викинути з гуртожитку.

Разом зі старшим братом та матір’ю Маринка живе в одній кімнаті: батько залишив родину, то ж маму малеча бачить декілька годин на добу, бо їй доводиться цілими днями працювати, аби прогодувати дітей. Нещодавно їх поставили перед фактом: вони повинні виїхати, адже мають борги за комунальні послуги. Сім’я у відчаї: їм нікуди податися.

У сусiдній кімнаті в гуртожитку у молодої родини також проблема: вже кілька місяців батьки не можуть прописати новонароджене немовля.

Оксана, МЕШКАНКА ГУРТОЖИТКУ В МІСТІ БОРИСПІЛЬ: «Чоловік у мене прописаний в цьому гуртожитку, звичайно, хочемо прописати дитину, щоб оформили декрет, - не можна, тому що центральний офіс в Києві. Ми поїхали до нашого директора, а він сказав, що у нас немає ордера на прописку. Немає ордера - дітей не пропишуть, прописуйте де хочете самі»,

А от у мешканців сусіднього гуртожитку заборгованостей та проблем з пропискою немає, проте їх також просять залишити свої кімнати i найшвидше, iнакше загрожують розправою.

Алла ГРАПИНЮК, МЕШКАНКА ГУРТОЖИТКУ В МІСТІ БОРИСПІЛЬ: «Нам приносили предписания по выселению неизвестно куда, мы их не выполняли, нам угрожали, что пришлют сюда людей, которые исполняли интернациональный долг в Афганистане, им терять нечего: они просто нас отсюда выкинут».

Мешканці ж не здаються та відстоюють свої права, хоча жити в цих гуртожитках зовсім не солодко: коридори нагадують післявоєнні катакомби, туалети та душові взагалі не придатні для використання, на один з будинків от-от впаде дерево і проломить дах, а в іншому вже декілька років затоплений підвал: запах з нього можна відчути і на верхньому поверсі, ремонт в під’їзді не робився ще з радянських часів, мешканці бояться доторкнутися до стін, адже вони б’ють током.

Оксана БІЛОУС, МЕШКАНКА ГУРТОЖИТКУ В МІСТІ БОРИСПІЛЬ: «Проводка током бьет, заливает везде, да ничего не делают. В подвал зайдите – посмотрите…»

В цих трьох гуртожитках мешкає чимало сімей з дітьми. Окрім символічної пісочниці, єдиними розвагами для малюків є калюжі та величезні ями, які розкопали ще п’ять років тому для будівництва окремої котельні та тільки будівництво так і не розпочали.

Анастасія РОМАНЕНКО, МЕШКАНКА ГУРТОЖИТКУ В МІСТІ БОРИСПІЛЬ: «Нам сказали, что здесь ничего никто не будет делать, потому что заболел главный энергетик. И это уже стоит больше месяца. Дети падают, калечатся, руки ломают».

Доїхати до гуртожитків також не просто: найближча маршрутка зупиняється за переїздом, що знаходиться в десяти хвилинах ходьби від домівок.

Валентина ПОПЛАВСЬКА, МЕШКАНКА ГУРТОЖИТКУ В МІСТІ БОРИСПІЛЬ: «Якщо без дітей, то можна й пройтися, а як з дітьми, то треба ж пройти трохи: i темно, i собак бродячих повно, які нападають».

Мешканці готові особисто відремонтувати всі проблемні місця, тільки б їх залишили у спокої. Вони намагаються приватизувати свої помешкання та й тут їм ставлять палки в колеса.

Оксана БІЛОУС, МЕШКАНКА ГУРТОЖИТКУ В МІСТІ БОРИСПІЛЬ: «Мы писали и президенту нашему, и к нашему правительству, и депутатов у нас сборы не раз здесь были. Приватизацию нам не дают. Город нас не принимает»,

За неофіційною версією, мешканців цих гуртожитків хочуть висилити звідси через те, що комусь дуже необхідна ця земля, яка знаходиться поруч із чистим озером з чудовим краєвидом.

Катерина КУЗНЕЦОВА, Віктор ЧОРНИЙ – «Гамма Новин»