Слово про Миколу Братана.

   Український  поет і прозаїк Микола Іванович Братан народився  1 січня 1935 р. в с. Сeменівці Каховського району на Херсонщині в сім'ї хлібороба. Батько Баран Іван Гаврилович (1914-1987); мати Наталія Іванівна (1914-1942); жінка, яка виростила майбутнього письменника: Зарубенко Клавдія Іллівна (1917-1999); дружина Раїса Василівна (1937) – домогосподарка, пенсіонерка; сини: Сергій (1959) – підприємець; Віктор (1966) - менеджер.
    1954 року закінчив педагогічне училище у місті Бериславі Херсонської області, за фахом учитель початкових класів, алгебри і фізики. 1966 року закінчив Одеський державний університет, факультет української філології, за фахом учитель української мови та літератури. Був солдатом, газетярем, співробітником облтелерадіокомітету. 1971-2006 очолював Херсонську обласну організацію Національної спілки письменникі України. Очолював тривалий час місцеві осередки Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка та «Злагода».
01.04.2004 - присвоєне звання «Заслужений діяч мистецтва України». Нагороджено Почесною грамотою Державного Комітету телебачення і радіо України «За сумлінну працю і професійні здобутки».
     Микола Братан – лауреат республіканської літературної премії ім. А. Малишка, делегат VI, VII з'їздів СП СРСР та VI, VII, VIII з'їздів СПУ (Спілка письменників України). Був відповідальним секретарем Херсонської організації СПУ. Нагороджений орденом «Знак Пошани» та медаллю. Член КПРС. Він є автором майже двох десятків книг, численних публікацій в колективних поетичних збірках, періодиці, перекладачем з російської, білоруської, чеченської, болгарської та багатьох інших мов. Цілий ряд його творів покладено на музику.
Автор збірок «Смаглява Таврія» (1961), «Луни» (1964), «Веселку – людям» (1966), «Поступ» (1968), «Свято на Перекопі» (1970), «Правда хліба» (1973), «У дорозі до вас» (1974), «Від першої особи» (1977), «Я – Сиваш» (1978), «Степові люди» (1979), «Озерниця» (1982), «Добрина» (1984), «Портрет з дороги» (1984), «Небо над долиной» (1985); «Поезії» (1986); повісті «Діждались весілля» (1976); роману «Бережина» (1981). «Перепелина ніч»  (1988); нариси про О. Гончара «Сила любові» (Х., 1993); драматичних поем «Туга», «Сліпий дощ» (обидві - 1995), «Сердитий бог» (1997), «Ковила тече за обрій» (1998), «Іде батько Махно» (2000); комедій «“Ляп” на першій полосі», «Діалектика природи або ж дисидент із КДБ» (обидві – 1996); збірки для дітей «Слон на стадіоні» (1996), «Равлик на пляжі» (1999); понад 300 пісень, що виконуються як на професійній, так і на аматорській сцені.Натхненне слово письменника – земляка, закоханого в степове безмежжя і людей рідного краю, знаходить відгук у серцях шанувальників художньої літератури.
        Микола Іванович – лірик у найвищому вимірі цього слова. Він не виписав – виспівав свою Таврію: «І Херсон, і рідне село, і ці дивні журавлі, що не дають спати чутливим серцям, - все зігріте його душею. Більше того – свою рідну Таврію він «визбирав» у рідне слово з усього світу». (Михайло Шевченко).
Проза М.І. Братана – поліфонічна. Півтора десятка драматичних творів актуальні і сьогодні. У його творчому арсеналі переважає гостре, влучне слово Пристрасний пропагандист книги, М.І. Братан постійно брав участь у масових заходах по пропаганді багатонаціональної радянської літератури, що влаштовувалися бібліотеками, організаціями книголюбів, книгарнями області.
         Пішов з життя 13 березня 2010 року.