Федерація городкового спорту

Контакти

Президент - Богданов Леонід Владиславович

Віце-президент - Євтушенко Володимир Григорович

(044) 562-04-70

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Історія

Городки - стародавня російська гра. Її історія налічує багато століть. Згадки про городки можна знайти і в казках, і в стародавніх легендах, і в документах, що відносяться до історії Стародавньої Русі. Ця гра увійшла в нашу історію, як частина національної культури.
Вважалося, що городки - гра простого народу, але історія свідчить, що в городки із захопленням грали імператори Петро I і Микола II, генералісимус О.В. Суворов, В.І. Ульянов (Ленін) і  Сталін. Гра в городки була улюбленою фізичною вправою для багатьох видатних діячів вітчизняної науки, культури, письменників. Серед них - нобелівський лауреат академік І.П. Павлов, генетик М.В. Тимофєєв-Ресовський, співак Ф.І. Шаляпін, музичний критик і композитор В.В. Стасов, класики світової літератури Л.М. Толстой і О.М. Горький.
Коли говорять про гру в городки до Жовтневої революції і про захоплення ними широких народних мас після 1917 року, зазвичай мають на увазі гру по суті без правил. Як вид спорту, що має єдині правила, городки сформувалися до 1923 року, коли в Москві були проведені перші Всесоюзні змагання. Цей рік вважається роком народження городкового спорту.
У чому ж приваблива сила городкового спорту? Гра проста за правилами, проходить на відкритих майданчиках, влітку і взимку на свіжому повітрі. Ця гра захоплююча, атлетична, вимагає сили та спритності, влучності і витримки, хорошої координації рухів.
Раніше гра проходила в основному на землі, дерев’яними битами. У двадцяті роки стали з’являтися майданчики з твердим бетонним і асфальтовим покриттям. «Городошники» почали застосовувати оковані біти. У 1933 році вийшли нові правила, в яких були визначені 15 фігур, і гра була багато в чому регламентована. По суті ці правила діють і сьогодні.
Після Великої Вітчизняної війни стали будувати майданчики покриті металевими листами, тому що вага бит постійно збільшувалася і бетонні майданчики стали швидко розбиватися. У наш час металеві листи, гра на яких супроводжувалася сильним стуком, стали потроху замінюватися ударостійкими полімерними листами.
У післявоєнні роки в СРСР городки були одним з найбільш масових видів спорту, поступаючись за популярністю, мабуть, тільки футболу. Майданчики для гри в городки були практично на всіх стадіонах, у всіх будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях і піонерських таборах, в парках і навіть найчастіше на територіях заводів і фабрик.
Наприкінці минулого століття городки стали втрачати свою популярність, а після розпаду СРСР та найсильнішої економічної кризи городки припинили своє існування як спорт у багатьох регіонах.
Городковий спорт поза сумнівом належить до концепції національної ідеї - перш за все в сенсі дбайливого ставлення народу до своєї історії, культури, традицій, до всього того, що його об’єднує. Відродження городкового спорту - справа, необхідна для суспільства, а тому - благородна. Відродження - це цілком реально!