Маловідомою сторінкою історії нашого краю залишається військова історія та пов'язані з нею моменти. От, наприклад, звертав хто-небудь увагу, що храм Андрія Первозванного у Хмельницькому та у Старокостянтинові - як близнюки? Й тому є просте пояснення - обидва храми побудовані на початку ХХ століття як полкові церкви, й як уподобає військовим - за встановленим зразком.
У першій частині статті "Храми близнюки", розказано про будівництво перших на Поділлі військових храмів. Таким чином, до початку ХХ ст. лише два гарнізони 12-го армійського корпусу – Вінниця та Проскурів, отримали стаціонарні військові храми. В інших гарнізонах, полкові церкви так й перебували у пристосованих приміщеннях.
Такий стан храмів військового відомства спостерігався й в інших регіонах Російської імперії, особливо прикордонних. На це звернув увагу імператора військовий міністр А.Куропаткін – у січні 1900 р. він склав доповідну, де зазначав: “Розміщення наших військ переважно на околицях Імперії, із переважаючим іновірним населенням, із давніх часів спонукало військове керівництво, для підняття релігійно-морального духу у військах, прийняти міри для побудови військових храмів... Вважаємо за потрібне відшукати кошти на побудову храмів при всіх частинах, в яких за штатом є священик, для чого розробити типовий проект військового храму, просторого та не дорогого...”.
23 січня 1900 р. на доповідну була накладена схвальна резолюція імператора, й того ж числа утворена при Головному Штабі особливу Комісію для вирішення питань релігійних потреб військ. В першу чергу комісія спрямувала свою діяльність на розробку типового проекту військового храму, автором якого виступив архітектор Федір Михайлович Вержбицький. Він вдало з’єднав однонавову базиліку в плані з тридільним об’ємом, характерним для певного типу православних храмів (шатрова дзвіниця над західним входом, трапезна та верх з великим світловим барабаном у східній частині). Зовнішнє оздоблення виконано у відкритій цеглі. Але, найголовніше, проект Ф.Вержбицького відповідав поставленим перед ним завданням: з мінімальними коштами досягнуто максимальної ефективності.
Церква Святої Анастасії у Петергофі. 1911 рік. Фото надано М. Мещаніновим.
30 червня 1901 р. у присутності імператора Миколая ІІ відбулося урочисте закладання першого подібного полкового храму у Петергофі на території військового містечка 148-го піхотного Каспійського полку. Всього до 1914 р. в Російській імперії за типовим проектом було збудовано близько 60 храмів.
З них п’ять спорудили у військових містечках на Поділлі.
Жмеринка
Жмеринка, храм Святителя Миколи Чудотворця. Сучасний вигляд.
У 1903 р. на околиці Жмеринки був закладений полковий храм 3-ї стрілецької бригади, яка складалася з чотирьох полків (9-го, 10-го, 11-го, 12-го). Споруджувала його згадана вище “Войсковая строительно-хозяйственная комиссия по опытной постройке в Проскурове казарм” у районі дислокації 9-го полку. У 1904 р. у складі бригади була введена друга посада священика та заснована ще одна полкова церква на честь Хрестителя Іоанна Предтечі. Ця церква призначалася для 11-го та 12-го полків, а та, що вже існувала (Св. Миколая Чудотворця) – для 9-го та 10-го полків. Було вирішено для церкви Іоанна Предтечі переобладнати приміщення на 400 чоловік у казарменій їдальні 12-го полку, а новопобудований храм віддати під церкву Св. Миколая Чудотворця. Так воно й сталося – у жовтні 1904 р. споруджений за типовим проектом храм був освячений на честь Св. Миколая Чудотворця та закріплений за 9-м та 10-м стрілецькими полками. Кошторис вписався у проектну суму – 44 тис. руб. Особливістю нового храму стало те, що освітлювався він електрикою, що було вперше на Поділлі.
Проскурів
Проскурів, храм Святого Миколи Чудотворця, 1900-ті роки.
У 1904 р. було виділено 44 тис. руб. на будівництво типового храму для полкової церкви Св. Миколая Чудотворця 35-го драгунського Бєлгородського полку в Проскурові. Храм спорудили серед казарм військового містечка на передмісті Дубове, він мав у півтора яруси сосновий іконостас із позолотою та чудовий внутрішній розпис.
Могилів
Могилів-Подільський, храм Святого Олександра Невського. Сучасний вигляд.
Так само, кошторисом у 44 тис. руб. був побудований у 1904-1906 рр. полковий храм у Могилів-Подільському. Іконостас у ньому встановили одноярусний, цегляний, облицьований білим мармуром. Ікони – копії ікон Володимирського собору у Києві, розпис гарного живопису роботи нижчих чинів 73-го піхотного Кримського полку, для полкової церкви (Св. Олександра Невського) якого й будувався храм. Від 1910 р. 73-й піхотний Кримський полк було переведено до Вінниці, а замість нього введений 48-й піхотний Одеський полк. Він зайняв міські казарми та отримав згаданий храм для своєї Св. Георгія Побєдоносця полкової церкви – заснованої як “похідної” 1811 р. разом із полком.
Волочиськ
У 1908 р. був споруджений та 9 жовтня того ж року освячений храм для полкової Успенської церкви 12-го драгунського Стародубівського полку у містечку Волочиськ Волинської губернії. Полковий храм був побудований серед казарм військового містечка, мав невеличку металеву огорожу.
Старокостянтинів
Старокостянтинів, храм Святого Андрія. Сучасний вигляд.
45-й піхотний Азовський полк, не зважаючи на постійне своє перебування з початку 70-х рр. ХІХ ст. у Старокостянтинові Волинської губернії, до 1909 р. не мав власного приміщення для "похідної церкви". Військові відвідували спочатку парафіяльний Успенський храм, а згодом Свято-Троїцький у давньому замку князів Острозьких. Лише у 1907 р. серед казармених будівель на самій околиці Старокостянтинова був закладений військовий храм для Вознесенської полкової церкви. Споруджувала його “Войсковая строительно-хозяйственная комиссия по опытной постройке в Проскурове казарм”, кошторис склав 44 тис. руб., освячення відбулося 21 лютого 1909 р.
Таким чином, у гарнізонах 12-го армійського корпусу до 1914 р. було побудовано сім військових храмів – у Проскурові (2), Вінниці, Жмеринці, Старокостянтинові, Волочиську та Могилів-Подільському, з яких п’ять спорудили за типовим проектом 1901 р. (Жмеринка, Старокостянтинів, Волочиськ, Проскурів, Могилів).
З перших років радянської влади (початок 1920-х рр.) майже всі полкові храми опинилися на території червоноармійських частин та, на превеликій жаль, використовувались не за призначенням, зазнали перебудов та руйнацій. Проте, більшість військових святинь все-таки пережили важкі роки лихоліть, та на початку 90-х рр. ХХ ст. були відновлені. Так, із семи вище згаданих військових храмів збереглися та нині діють п’ять. Серед двох храмів, побудованих за проектом 1890 р. К.Прусака, зберігся один – у Хмельницькому (колишній Проскурів) – полковий храм Дніпровського полку (у радянські роки використовувався як складське приміщення, відновлений у 1995 р., нині – Свято-Гергієвський храм). Серед п’яти храмів, побудованих за типовим проектом 1901 р. Ф.Вержбицького збереглося чотири: у Хмельницькому полковий храм Бєлгородського полку (використовувався як спортзал, відновлений у 1991 р. нині – собор Андрія Первозванного УПЦ КП), у Жмеринці – полковий храм 9-го та 10-го стрілецьких полків (використовувався як солдатський клуб, повернутий громаді у 1992 р., нині – храм Св. Миколая), у Могилів-Подільському – полковий храм Кримського полку (використовувався для потреб військової частини, нині – храм Олександра Невського), у Старокостянтинові – полковий храм Азовського полку (використовувався для потреб військової частини, повернутий парафіянам наприкінці 1990-х рр., нині – храм Андрія Первозванного). Всі ці колишні полкові храми нині є визначними пам'ятками історії та архітектури минулого. Єдине – в радянські роки вони втратили оригінальні верхи та дзвіниці, які були відбудовані з явним відхиленням від початкових проектів.
С. Єсюнін
Також читайте:
Храми-близнюки. Частина 1
Собору Андрія Первозванного повертають первозданний вигляд
Вопрос по Андреевской церкви в Проскурове - тема на форумі