Добре

Сергій Жадан

Добре, коли рани на їхній шкірі затягуються швидко й непомітно, коли кістки їхні зростаються й вони знову кидаються в це життя, ніби в гаряче нічне море.

Добре, коли в них усе добре, коли вони спокійні та врівноважені, коли пам'ятають про сказане і думають, що говорять.

З багатьма з них ти навіть не спілкуєшся, хіба що так – час від часу, випадково й спонтанно, але так чи інакше слідкуєш за ними, хвилюєшся про них, думаєш – добре, що з ними все гаразд, що вони далі тримаються один за одного, займаючись своїми справами.

Добре відчувати їхню присутність десь тут, зовсім поруч, в одному часі, в одному просторі.

Добре, що майже не змінилося це місто. Хоча, звісно, щось таки змінилося – нові вікна в старих будинках, нові фарби на давніх стінах, нове покриття й нові вогні на центральних вулицях.

Проте варто відійти в глибину кварталів, пройти бічними вуличками – все як завжди – ті самі свіжі протяги й боязка зелень навесні, той самий тополиний пух і сонні коти влітку, ті самі важкі золотисті дерева восени.

Зима щороку починається все пізніше, але це теж добре – ти навіть не встигаєш помітити, що вона була, ти ще не встиг до неї призвичаїтись, а вже знову починаються затяжні відлиги й справа неминуче йде до сонця та зелені.

Добре, що відмінили не так багато потягів та залишили більшість автобусних маршрутів, що й далі можна рухатись цією країною, заїздити до всіх цих містечок, які живуть своїм ритмом, мало зважаючи на зовнішні обставини.

Добре, що можна знову і знову потрапляти в ці дивні українські мегаполіси – тихі влітку, ділові восени, похмурі взимку, проте все одно наповнені тисячами історій та біографій – плутаних, божевільних і звісно ж неповторних.

Добре, що ці міста перебули ще один рік і готуються тепер до безкінечних свят, розраховуючи вийти з них із мінімальними втратами.

Добре, що країна, в якій нам усім випало жити, опиралась і захищалась увесь цей рік, не даючи себе цілковито нагнути, добре, що ніхто не збирається опускати руки, що всі готуються до чогось важливого, яке рано чи пізно все одно почнеться.

Добре, що люди, котрі виходили на вулиці та площі, тепер знають свого ворога в обличчя, це дає підстави сподіватись, що наступного разу вони будуть боротись справді з ворогом, а не один із одним.

Добре, що більшість із нас не заспокоїлись, що всі далі намагаються зрозуміти як бути й куди рухатись. За цей рік усі стали злішими, проте це хороша злість, це злість, яка робить тебе сильнішим і впевненішим, злість, яка позбавляє страху.

Добре, коли знайомі лишаються в країні й відмовляються виїжджати. Добре, коли вони повертаються після тривалої відсутності. Добре, коли вони лишаються самі собою, зі своїми звичками та принципами, зі своїми тарганами в голові та вогнем у серці.

Добре, коли їх не псують гроші, коли їх не підкуповує влада, не ламає час. Добре, коли люди, яким ти довіряв, далі викликають у тебе довіру. Коли вони продовжують гнути свою лінію, коли запекло відстоюють те, чого багато хто не сприймає.

І навпаки – добре, коли люди, котрі довіри в тебе ніколи не викликали, не викликають її й надалі. Коли здаються ті, від кого так чи інакше нічого доброго не чекав.

Добре, коли кожен лишається при своїй думці, особливо, коли думку є чим підкріпити. Добре, коли очевидні речі знаходять своє підтвердження, коли не треба переконувати близьких тобі людей, коли не потрібно залучати їх на свій бік, коли вони самі все розуміють і розраховують на твою участь.

Добре, що все це триває й не закінчується, що існує ця безкінечна зміна сезонів, тривання часу, перекачування крові, розгортання довкола нас життя, що триває прямо тут і прямо тепер.

Добре, що ми так безпосередньо від нього залежимо. Добре, що воно так невблаганно залежить від нас.

__________________________________________________________________________________

ТСН.ua

Сергій Жадан

Сіре на чорному

За декілька днів зникне магія свята, передчуття дива, химерне повітря змін, присутність чогось нового, що ось-ось має настати. Залишаться наші давні знайомі, наші шкідливі звички. Все, що нам потрібно для любові та ненависті.