Сергій Притула: «Березневе тепло дуже оманливе»
Телеведучий Сергій Притула.
Традиційно вважається, що весна – це час нових стартів, змін, початок відліку чогось нового, іншого, кращого. Як ви особисто ставитеся до такої думки і цієї пори року?
Боюсь дуже розчарувати своєю відповіддю, але глобально, весна, яка настає як пора року, для мене мало що означає. За останні кілька років у мене абсолютно стерлися межі між весною, літом, осінню і зимою. Я постійно кажу собі, що з першого січня все буде інакше, легше і так далі, але нічого не збувається, все одно – «вал» роботи, яка плавно перепливає з місяця в місяць, з пори року в пору року. І весна мені нічим глобально в контексті якоїсь можливої романтики не вирізняється. Якщо раніше була певна схема: відпустка влітку, відпустка взимку, влітку море, а взимку гори, то зараз такого немає. З’являється «дірка» між графіками – і «погнав». Причому, куди – вже неважливо, аби десь вирватися. Тому весна для мене не несе якихось нових очікувань, за винятком очікувань по роботі.
Якою прогнозуєте весну-2012 для нашої держави – політичний, економічний, соціальний, зовнішньо-політичний аспекти тощо. Для середньостатистичного українця щось зміниться?
Будучи по житті абсолютним оптимістом, в якісь глобальні речі по країні, очікування змін, що весна принесе потепління, влада стане ліпшою і людям буде краще, я не вірю. Можливо, через те, що мав можливість спілкуватися з людьми, дотичними до високих посад: вони на іншій планеті живуть! І просто не розуміють тих, хто їх обирає, і свій електорат розглядають не як людей із потребами, а як якісь одиниці: статистика, цифри, рейтинги. Вони не соромляться заправляти в бак своєї машини мінімальну зарплату українця! Як же тоді можуть його розуміти? Навпаки – захоплюються ним: раз виживає за такі «бабки» в місяць, утримує сім’ю, дітей, значить у нього все добре, – за вила не береться!
У нас просто зараз дивна апатія в країні до усіляких політичних процесів. От, скажімо, відмінили звання Героя України Бандері, – і де ті колони «бандерівської» армії, про яку нам говорять хлопці зі Львова, що мали би брати штурмом суд, Верховну Раду, Адміністрацію Президента. Посадили Юлю… Де ті сто тисяч на Майдані, які «першу браму розвалили, другу браму рознесли, взяли мене за рученьки на світ божий вивели», – співав колись гурт «Соколи»? Де це все? Немає! Є тільки надія: якщо в цій країні має щось змінитися, це змінять ті самі хлопці, які обирали цю владу на сході, коли їм «допече». А їм вже потихеньку «допікає»: то шахтарі голову піднімають, то афганці «бузять», то підприємці. І якщо це буде нерозрізнено, то може й дасть якийсь результат. А з іншого боку, – в Росії зараз відбувається цікаві акції протесту, але їхня проблема десь така сама, яка буде колись в Україні: немає людини, якій довіряють настільки, щоб вона очолила цей «протестний» рух. Жоден із політиків з рейтингом від одного відсотка і вище не сприймається в цій країні, причому, «з обох берегів», як людина, яка може щось докорінно змінити. І плюс, будемо відверті, – величезна армія чиновників по всій вертикалі зацікавлена в тому, щоб нічого не мінялося. Система хабара і «відкату» є те, завдяки чому ці кілька відсотків живуть у своє задоволення. І влада знаходиться в їхніх руках.
Але ж все-таки є молоді романтичні, закохані, які чекають весни, сподіваючись, що вона подарує можливість з кимось зустрітись, познайомитись, закохатись…
О, я таких регулярно споглядаю, сидячи на веранді улюбленого ресторану у Києві: щодня бачу зграйки горобчиків-студентів – хлопчиків-дівчат, які біжать на пари та з пар. Я так упиваюся тим солодким відчуттям безтурботності, яке з них просто «пре». Вони просто випромінюють струмені того кайфу життя, коли не задумаєшся над тим, що буде через три роки, як отримаєш диплом і… опинишся на вулиці! Але загалом, – розкішне видовище, дуже люблю на таке дивитися!
Отим молодим, закоханим, для яких початок весни – це подія, що б можна було побажати?
Я б сказав, що березневе тепло дуже оманливе, все одно треба вдягати шапку)!
Фото надано прес-службою Нового каналу.
Олена Лайко
Тернопільська Липа