Цалик С.М., Селігей П.О. Таємниці письменницьких шухляд : детективна історія української літератури / С.М.Цалик, П.О.Селігей. – 2-ге вид. – К. : Наш час, 2011.-352 с.- (Сер. «Невідома Україна»).
Книга відомих дослідників таємниць українського письменства містить документальні оповіді про відомих українських літературних класиків ХХ століття: М.Бажана, М.Рильського, І.Кочергу, П.Тичину, О.Корнійчука, У.Самчука, Ю.Яновського, Остапа Вишню, О.Гончара, О.Кундзіча.
Події в книзі розгортаються протягом семи десятиліть: від середини 1920-х до середини 1990-х років. Розвідки спираються на маловідомі факти з біографії письменників, які не вміщені в енциклопедіях та критичних розвідках, які автори виявили в численних архівах і записали з усних спогадів найближчих друзів.
Автори будують свою розповідь як захопливий детектив, розглядають різні версії, намагаючись разом з читачем проникнути в закулісні таємниці радянського літпроцесу.     
Книга добре оформлена, оздоблена світлинами, плакатами, тому її дуже цікаво читати.

27 лютого 2012 року пройшло чергове засідання клубу «Дивосвіт», на яке була запрошена майстриня в’язання Оксана Андрієнко.

Пані Оксана в’язанням займається дуже давно, техніка та кругла форма верстату, які вона використовує у роботі, прийшли в Україну з Польщі, а в цю країну - зі Швеції. Верстати, якими користується майстриня та її учні - члени УТОСу, в Кіровограді не виготовляють. Свої верстати майстриня придбала в Польщі. А на сьогоднішній день члени УТОСу співпрацюють з майстром з Харкова, який виготовляє потрібні інструменти для в’язання.

Технікою в’язання, якою оволоділа пані Оксана ще в студентські роки, користуються лише в трьох містах нашої країни. І хоча вона не дуже розповсюджена, але речі виготовлені на круглому станку, вражають своєю довершеністю і самобутністю. Якщо говорити конкретно про іграшки, то завдяки цій техніці ніколи не можна створити два однакові вироби, адже обов’язково якісь деталі будуть відрізнятися. Такі іграшки - чудовий подарунок на свято не тільки дітям, а й дорослим.

Клубівців зацікавила техніка в’язання, адже вона допомагає виготовляти різні вироби: шапки, шарфи, сумочки, чохли для телефонів, іграшки, квіти, тапочки, дитячі речі. Учасники заходу задавали дуже багато запитань: і скільки часу йде на створення одного виробу, і як підбирається кольорова гама, і як створюються та пришиваються окремі деталі, і скільки пряжі йде, і на яку кількість петель розраховані верстати. Наприклад, найменший верстат розрахований на 17 петель, а найбільший, на якому майстриня створює великого об’єму квіти або іграшки – на 49 петель.

Клубівці побажали майстрині здійснення нових творчих мрій та висловили бажання відвідати заняття гуртка в УТОС.

20 лютого відбулася зустріч з Оксаною Андрієнко – майстринею в’язаної іграшки. Зустріч стала продовженням щирого спілкування користувачів бібліотеки з обдарованими людьми в рамках циклу заходів «Незламність духу у творчості».

Бібліотекарі розповіли присутнім про мистецтво в’язання як вид декоративно-ужиткового мистецтва: історію його виникнення, поширення в Україні.

Оксана Олександрівна радо спілкувалася з учнями гімназії ім. Т.Г.Шевченка та відповідала на їх запитання. Розповіла, що захопилась м’якою іграшкою ще в шкільні роки, навчаючись у Харківській спеціалізованій гімназії для дітей з вадами зору. Сестри-монахині вели в гімназії гурток «М’яка іграшка» і дванадцятирічна Оксанка одразу ж стала його постійним відвідувачем. Саме тут вона зв’язала свого першого ведмедика, якого запам’ятала на все життя.

Будучи вже студенткою Харківського педагогічного інституту імені Григорія Сковороди, дівчина все одно не залишала свого гімназійного гуртка, де вже сама допомагала монахиням навчати дітей виготовляти в’язані іграшки.

Зараз пані Оксана – керівник гуртка «Дозвілля», що діє на базі навчально-виробничого комплексу Кіровоградського відділення Українського товариства сліпих. Тут вона навчає дорослих і дітей з вадами зору в'язати іграшки. Учнів у неї на сьогодні досить багато і до кожного Оксана Олександрівна має індивідуальний підхід. Адже, як вона говорить, одна дитина може зв’язати іграшку за два дні, а інша може працювати над нею декілька місяців.

Учасникам зустрічі також випала унікальна можливість побачити процес створення в’язаної іграшки (пані Оксана за декілька хвилин виготовила маленького ведмедика), а потім навіть самим спробувати попрацювати на спеціальних верстатах, на яких робляться заготовки для іграшок. На запитання учнів, де можна придбати такий верстат, Оксана Олександрівна відповіла, що вони виготовляються у Швеції і привозяться лише на замовлення. Охочих попрацювати за спеціальним верстатом під керівництвом майстрині виникла ціла черга, адже кожен хотів спробувати власні сили.

Школярі  захоплено віднеслися до розповіді Оксани Олександрівни, весь час задавали питання, що їх цікавили. А в кінці зустрічі виразили велику вдячність за її прекрасні роботи, побажали на майбутнє міцного здоров’я, творчого натхнення та хороших учнів.