Олег Мартинюк: Собаки в місті

29/11/2011 0

Розмір тексту:

версія для друку

Останні публікації на шпальтах друкованих ЗМІ та сторінках інтернет-видань про трагічні випадки за участю собак в Чорткові й Тернополі примусили повернутись до теми «Собака в місті».

Вперте небажання органів місцевого самоврядування, до компетенції яких і відноситься врегулювання даного питання, належним чином реагувати на всі ці неподобства викликає, щонайменше, здивування. Безпека мешканців – не останнє завдання.

Разом з тим, було тривожно читати коментарі психічно-неврівноважених осіб стосовно методів та способів боротьби з означеною проблемою. У мене виникло таке враження, що у закритому відділені психіатричної лікарні День відкритих дверей. І не подумаю перед кимось вибачатись.

Проблема утримання домашніх тварин в умовах міста досить специфічна і не має однозначного вирішення. Для її повного розуміння слід усвідомити деякі речі. По-перше, самосвідомість мешканців міста (т.зв. урбаністичний менталітет) різниться від самосвідомості сільського жителя. Кардинально. Це стосується, головно, ставленням до навколишнього природного середовища. Сільський мешканець живе у цьому середовищі, міщанин – з ним співіснує. Саме питання комфортного співіснування за цих умов має бути «головним болем» міської влади. Ось тут і випливає друга необхідна умова. Регламентація такого співіснування.  У нашому випадку – це встановлення певних правил утримання домашніх тварин в умовах міста. Одразу розставимо всі крапки над І. спробуємо однією фразою. Свобода і право на спілкування з живою природою одних не повинна перешкоджати свободі і праву на безпеку інших. Гармонізація, шляхом регламентації, цих вимог і є головним завданням органів місцевого самоврядування.

Спробую, зайвий раз не моралізуючи, окреслити основні положення таких правил, як їх бачу я. Одразу скажу, що з мого кута зору, ці правила мають бути жорсткі, але не жорстокі. Звичайно, для всіх добрим бути неможна, тому готовий до нищівної критики.

У правила слід ввести таке поняття, як ліцензія (дозвіл) на утримання собак службових, т.зв. «бійцівських» та мисливських порід. Без попереднього отримання такої ліцензії громадянин не в праві заводити собаку. Зрозуміло, що слід розробити ліцензійні умови, тобто, той мінімум без дотримання якого неможливе співіснування у місті собаки й людини. До таких необхідних умов слід віднести: 1. Вік набувача ліцензії (має становити не менше 16-ти років); 2. Довідку про відсутність наркотичної й алкогольної залежності з відповідного лікувального закладу; 3. Обстеження умов утримання тварини за місцем проживання заявника; 4. Характеристику з місця проживання, роботи, навчання.  Після отримання ліцензії й покупки (іншого набуття) собаки її обов’язкове «чіпування» й взяття на облік органами ветеринарної медицини з видачою ветеринарного паспорта, що є документом, який підтверджує право власності на тварину. Собаки без ветеринарного паспорта вважаються безхозними.

Власники собак декоративних порід, «метисів» зобов’язані їх зареєструвати в органах ветеринарної медицини та отримати ветеринарний паспорт з відповідним номерним жетоном, носіння якого на ошийнику собаки є обов’язковим.

Слід жорстко окреслити порядок вигулу тварин. Ліцензовані тварини вигулюються власниками виключно у наморднику та на повідку. В громадських місцях довжина повідка не повинна перевищувати 1-1,5 метра. Передача тварини забороняється. Власники собак  декоративних порід вигулюють тварин на повідку довжиною, що не перевищує 5-ти метрів. Заборона вигулу тварин на території навчальних закладів й дошкільних установ.

Правилами слід передбачити чітку, прозору й зрозумілу систему штрафів за їх порушення. Крайнім заходом у цій системі має бути вилучення тварини.

Хто ж цим має займатись?  У  структурі управління житлово-комунального господарства слід передбачити, назвемо його, кінологічний відділ. Запросити до роботи у ньому не 10-15 гицлів-живодерів з маніакальними нахилами, а 5-6 фахівців-кінологів. «Підключити» до цього те, що ми називаємо ЖЕКи, міліцейських дільничних інспекторів, ветеринарну службу. Можна подумати про роботу у цьому напрямку муніципальної поліції. Не все ж їм дублювати функції інших контролюючих органів.

Щоб зрушити цього воза з місця потрібне не тільки бажання, а й належне розуміння проблеми органами місцевого самоврядування.

Тепер кілька слів про конкретні випадки нападу собак на дітей у Чорткові й Тернополі. Постраждалим обов’язково слід звернутись в міліцію з заявами про інцидент. Нехай правоохоронці дадуть йому кваліфікацію. Широкий резонанс не залишить їм можливості спустити справу «на гальмах».  Поряд з цим, за результатами розгляду (встановленням власника тварин, в першу чергу), необхідно звернутись до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про відшкодування матеріальної й моральної шкоди. Позитивні перспективи проглядаються. Головне – не опускати руки і вперто добиватись справедливості.

Олег Мартинюк

Читайте на цю тему:

• У Тернопільському магазині бійцівський собака відгриз школяреві палець!
• У Тернополі ветеринари знущаються над бездомними собаками
• Власники собак, які пошматували хлопчика, обійдуться смішним штрафом?
• Бійцівські собаки ледь не загризли хлопчика у магазині на Тернопільщині