У нашій країні автономні системи опалювання організовані, передусім, за рахунок використання різних видів котлів. Ділення останніх на види відбувається на основі використовуваного ними палива:

• тверде – вугілля або торф,
• рідке – солярка або мазут,
• газоподібне – природний або зріджений газ,
• електроенергія.

Проте, будь-яке опалювальне устаткування має свої переваги і недоліки.

Електричні котли є досить популярними джерелами тепла в будинку, оскільки монтаж їх простій, вони зручні в експлуатації і можуть бути встановлені скрізь, де є електроенергія. Електро котли здатні працювати як на систему опалювання, так і на ГВС (гаряче водопостачання).

Електричні котли не забруднюють довкілля. Вони не вимагають наявності і обслуговування димарів, припливних і вентиляційних каналів, побудови паливневої або котлової. Але електричні котли не є енергозбережним устаткуванням. Витрати на експлуатацію систем електричного опалювання перевищують витрати на експлуатацію усіх інших опалювальних систем, оскільки на 1 кВт витраченій електроенергії Ви отримуєте той же 1 кВт тепловій енергії.

Так само, електро котли вимагають спеціальної підготовки води, без чого утворюватиметься накип на нагрівальних елементах, що надалі приведе до зниження тепловіддачі з їх поверхні і до наступного перегорання.

При установці котла потужністю вище 6 кВт вже потрібне трифазне електроживлення, а при установці котлів потужністю понад 10 кВт – узгодження із службами Енергонагляду.

Газові котли працюють на систему опалювання, а за наявності бойлера забезпечують витратне гаряче водопостачання. Монтаж газових котлів складніший, ніж електрокотлів, оскільки сама конструкція і система управління у них складніша. Для установки газових котлів потрібне окреме приміщення, установка воздуховодов для подачі повітря і димарів для відведення продуктів згорання, підведення газу від магістралі до котла. Крім того, знадобиться розробка проекту введення газу, який має бути узгоджений і затверджений відповідними службами, а це ще додаткові витрати. На відміну від того ж теплового насоса, газові котли підлягають сервісному обслуговуванню, періодичній профілактиці, контролю пальників, кранів і автоматики. До того ж, газові котли не відповідають таким важливим на сьогодні вимогам, як енергозбереження і екологічність в експлуатації. Але незважаючи на великі проблеми з їх установкою, експлуатацією і обслуговуванням, підвищенням цін на газ, газове опалювальне устаткування до цих залишається найбільш популярним в Україні.

Рідкопаливні котли працюють на солярці або на мазуті, для зберігання яких потрібна спеціальна місткість на декілька тонн. Потрібна установка електронасоса, який забезпечуватиме постійну подачу палива з місткості для його зберігання в паливневу камеру. Також як і газовий котел, жидкотопливные котли вимагають окремого приміщення, прокладення воздуховодов для подачі повітря і димарів для відведення продуктів згорання. Крім того, запаси палива для жидкотопливных котлів вимагають постійного поповнення запасів палива. При установці дизельних (рідко паливних) котлів додатково потрібно монтаж місткості на 10 т палива і окрім цього потрібні під’їзні шляхи для паливозаправника. Обов’язково потрібний фільтр тонкого очищення палива, інакше форсунки котла швидко засмітяться, котел почне диміти і істотно знизиться ККД у відмінності від витрат при використанні теплового насоса.

При роботі котла обов’язково потрібні система піджига, пристрій контролю горіння і насос подачі палива. Виходячи з цих необхідних умов для роботи жидкотопливных котлів витрати на їх придбання і монтаж дуже значні, як власне і їх експлуатація.

Твердопаливні котли досі досить-таки популярні в Україні. У них невисока ціна, і вони здатні працювати без електрики. Але явним недоліком твердопаливних котлів є необхідність постійного контролю горіння, ручного запалення палива, тобто неможливість повної автоматизації котельної, потреба в щоденному чищенні топки котла. Для опалювання твердим паливом необхідно здійснювати його доставку, розвантаження, мати майданчик для зберігання його запасів, на відміну від теплового насоса.

Теплові насоси “Повітря-вода”. Одна з головних переваг повітряних теплових насосів – загальнодоступність і повсеместность використання повітря в якості джерела тепла, навіть в холодний період року. При цьому немає необхідності отримувати дозвіл влади.

Теплові насоси, що використовують як джерело тепла повітря, не вимагають буріння свердловин і великих площ під трубопровід, відповідно не вимагають великої будівельної техніки на земельній ділянці замовника. Вартість монтажу такого теплового насоса мінімальна.

Повітряний тепловий насос дає тепло і гарячу воду в будинок і скорочує споживання енергії до 75%. Ці 75 % тепловій енергії шведський тепловий насос Octopus, зокрема, витягає з навколишнього повітря. На 1 кВт витраченій електроенергії ТН Octopus видає від 2 до 5 кВт тепло. Цей повітряний тепловий насос є пасивним у своїй конструкції, що забезпечує мінімальне споживання електроенергії. Таким чином, відбувається економія на енергоресурсах і, відповідно, на його експлуатації. Теплові насоси Octopus є абсолютно нешкідливим, екологічно чистим енергозбережним устаткуванням.

Унікальність теплового насоса Octopus полягає, передусім, в його працездатності до температури – 42°С. Крім того, на відміну від інших теплових насосів, Octopus має вигляд крижаної скульптури, що відмінно вписується в будь-який ландшафтний дизайн. Він здатний забезпечити не лише опалювання і гарячу воду на об’єкті, але і кондиціонування в теплий період року.

Безперечно, первинні витрати на придбання теплового насоса виявляться дещо вищий, ніж на придбання традиційного опалювального устаткування. Але наважившись вкласти дещо велику суму на первинному етапі, покупець відчує значну економічну вигоду вже через 3 року (3 року – приблизний термін окупності теплового насоса), а сам тепловий насос прослужить близько 20 років.