Творческий конкурс

«Отдых моей мечты!»

Компания PocketBook, известный мировой производитель устройств для электронного чтения, отвечающих всем потребностям современных пользователей, рада предложить Вам принять участие в интересном творческом конкурсе.

О каком отдыхе Вы мечтаете? Об интересных ярких путешествиях, о головокружительных приключениях, об отдыхе в дружеской компании…
Проявите свою фантазию и представьте нам свое видение идеального отдыха.
Выражать свои мысли и идеи Вы можете в удобной для Вас форме. Это могут быть эссе лирические или юмористические, фото, видео, рисунки.

В вольном стиле изложите свои мысли в размещенной внизу форме.
Объем текстовой работы не должен превышать 2000 символов, фото, видео и иллюстрации предоставьте в виде ссылок на файлы в Сети. Работы принимаются с 2 до 15 августа включительно.

Жюри в составе представителей компании PocketBook выберет лучшие работы, авторы которых получат замечательные призы:

Эти прекрасные электронные книги станут полезным спутником Вашего отдыха не зависимо от того планируете ли Вы пляжный отпуск под ярким южным солнцем или расслабленный уикенд среди городской суеты.

Победители конкурса PocketBook:

1 место:

Никита

Отпуск моей мечты:Выехать с Украины с друзьями на небольшом самолете. Над Гавайями прыгнуть с парашютом. На берегу устроится на гамаке под пальмой на пляже, до вечера. Попасть вечером на какой-нибудь фешенебельный концерт популярной группы, в конце увидеть фейерверк.  Вернутся в отель, просидеть в баре весь вечер, познакомится с местными людьми. На утро прямо с окна прыгнуть в бассейн, пойти на пляж - путешествие по подводному миру... На вечер с друзьями на пляже зажечь костер и  посидеть с гитарой до утра. Возвратиться морем на теплоходе в Украину. На борту зажечь везде свечи, и включить блюз/соул-поп (Back to Black (Amy Winehouse) например), пролежать смотря на небо ночное вспоминая всю поездку......

2 место:

Антон

Вівторок. Стягуєш з ліжка, зморене асфальтом,  своє заспане тіло. Все відомо наперед, кава, щітка, 2 калорії для свіжого подиху, чиста сорочка, пиявка-краватка, розпечене місто, монітор, клавіатура, безкінечні «как дела», на які ніхто не хоче чути відповіді... нудьга.Сідаю в автобус, людей мало, навпроти мене засмагає руда дівчина.Розглядаю її, а вона мене. Хитро підморгує, раптово підводиться підходить до мене простягає руку:- Пішли!  - Куди?  - розгублено питаю я.- А тобі не все одно?!   І дійсно, чи мені не все одно… її тепла рука це все що мені зараз потрібно і я покірно виходжу з автобусу… а далі ніби земну кулю прискорили втричі.Таксі, троєщина, краватка летить у смітник, а разом з ним і телефон, який розривається з запитання шефа «ТИ ДЕ?». На мені вже якась яскрава сорочка, бориспіль, вона поруч, весь час щось розказує, сміється, веде до терміналу.-2 квитки на найближчий рейс з цього континенту! – впевнено каже вона і простягає паспортЯ теж дістаю паспорт, кредитку і зовсім не шкодую за грошима, які збирав на машину, хочеться лиш втікти звідси пошвидше і не відпускати її руку.Доля, 10 годин перельоту і ми вже на Балі. Нам не потрібен готель, басейни, прислуга, туристи які кічаться один перед одним, годинниками, телефонами, чи крутістю бара в номері.Білий  пісок, океан, гамаки, невеличкий занедбаний човник і комірчинка з ліжком ось наші 5 зірок.Замість фешенебельного ресторану – вогнище на березі моря, замість марочного вина – дешевий напій  місцевого розливу, від якого терпне язик  і душа, замість довгих екскурсій і нудних проповідей гіда - місцевий хлопчик, який не знає ні англійської ні тим паче російської мови, але який так щось щиро і цікаво розказує, що все розумієш,   замість фальшивих компліментів і набивання ціни – щирість і поцілунки.Як ці руки скучили за справжнім – німіти від важкої праці чи обіймів з жінкою,  ці губи забули справжній смак – смак спраги і голоду і радості їх втамування, цей мозок забув алгоритми правильної думки – думки про природу і єднання з нею. І все це мені повернула вона і острів Балі. Стомлений і задоволений засинаю в обіймах дівчини якої навіть не знаю як звати, нам співає океан… Прокидаюсь… вівторок…Київ.. мені потрібна руда дівчина з автобусу… мені потрібно на БАЛІ!!!

3 место:

Ярослав

Мне только 10 лет. Я не знаю, это много или мало, но  хочу побывать везле, увидеть весь мир. Пока я видел дальние страны только с экрана телевизора и на картинках в журналах. Засыпая, я часто представляю себя то одиноким странником, покоряющим океан, то путешественником в джунглях Амазонки, по исследователем далекого Севера. Но все же, больше всего на свете я хочу поехать в Диснейленд. На днях я катался на американских горках в Феодосии, закрывал глаза и представлял, что я на огромных горках в Диснейленде. И я точно знаю, что это когда-нибудь случится. Ведь детские мечты должны сбываться! Правда?

pocketbook.ua