Запитання та відповіді

Шановні відвідувачі веб-порталу НДІ інтелектуальної власності!

Ви можете задати запитання, що стосується сфери інтелектуальної власності, фахівцям НДІ інтелектуальної власності. Така онлайн консультація надається безкоштовно.

Відповідь буде в найкоротші строки опубліковано на поточній сторінці веб-порталу!

Задати своє запитання

Запитання № 24: Прошу надати консультацію щодо реєстрації авторських прав, які були передані товариству як внесок до статутного капіталу, а саме надати відповіді на питання: - на якій підставі реєструються авторські права, передані господарському товариству як внесок до статутного капіталу? - який порядок реєстрації авторських прав, переданих господарському товариству як внесок до статутного капіталу? - чи існують обмеження щодо реєстрації авторських прав, переданих господарському товариству як внесок до статутного капіталу?
Iм'я: Дмитро
Тема: Реєстрація авторських прав
Відповідь:

1. На якій підставі реєструються авторські права, передані господарському товариству як внесок до статутного капіталу?
Відповідно до пункту 5 статті 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" особа, яка має авторське право або будь-яку виключну правомочність на твір, може зареєструвати його у відповідних державних реєстрах. Підставою для реєстрації переданих (відчужених) майнових авторських прав, є відповідні документи, якими підтверджується факт передачі авторських прав, тобто договір «Про передачу (відчуження) майнових авторських прав на твір». При передачі господарському товариству авторських прав як внесок до статутного фонду, не відбувається відчуження авторських прав, зміна правовласника, створення похідного твору, тобто авторські права заново не потребують своєї реєстрації.

2. Який порядок реєстрації авторських прав, переданих господарському товариству як внесок до статутного капіталу?
Існують наступні види реєстрацій авторських прав:
Реєстрація авторського права на твір;
Реєстрація авторського права на службовий твір;
Реєстрація договору про передачу (відчуження) майнових прав на твір;
Реєстрація договору про передачу виключного права на використання твору;
Реєстрація договору про передачу невиключного права на використання твору,тобто не передбачений спеціальний порядок реєстрації авторських прав, як внесок до статутного капіталу.
Порядок реєстрації авторських прав визначений Постановою КМУ «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір». Згідно із п.6 Порядку, для реєстрації авторського права на твір необхідно подати заявку, яка має містити:
а) заяву, викладену українською мовою, що складається за формою, затвердженою Державною службою з інтелектуальної власності;
б) примірник твору (оприлюднений чи не оприлюднений) у матеріальній формі, визначеній пунктом 15 Порядку;
в) документ, що свідчить про факт і дату оприлюднення твору; (якщо твір оприлюднений)
г) документ про сплату збору за підготовку до реєстрації авторського права на твір або копія документа, що підтверджує право на звільнення від сплати збору; (сума збору різна для юридичних та фізичних осіб)
ґ) документ про сплату державного мита за видачу свідоцтва або копія документа, що підтверджує право на звільнення від сплати мита за видачу свідоцтва. Зазначений документ подається до Державного департаменту після одержання заявником рішення про реєстрацію авторського права на твір; (сума мита різна для юридичних та фізичних осіб)
д) довіреність, оформлену в установленому порядку, якщо заявка від імені автора або його спадкоємця подається довіреною особою, або копію довіреності, засвідченої відповідно до законодавства;
е) документ, що засвідчує перехід у спадщину майнового права автора (якщо заявка подається спадкоємцем автора);
є) інші документи згідно з переліком, наведеним у пунктах 8, 9 і 10 Порядку.
Заявка на реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, обов'язково повинна містити:
а) заяву, викладену українською мовою,
б) примірник твору у матеріальній формі, визначеній пунктом 14 Порядку;
в) примірник авторського договору, що засвідчує передачу (відчуження) майнового права або передачу права на використання твору відповідно до статей 16, 31 і 32 Закону та відповідає вимогам, передбаченим статтею 33 Закону Якщо передачу (відчуження) майнових прав або права на використання твору здійснює особа, яка має виключне майнове право на твір, але не є автором, до заявки додається документ, що підтверджує її виключне майнове право на цей твір;
г) документ про сплату збору за підготовку до реєстрації договору, який стосується права автора на твір, або копію документа, що підтверджує право на звільнення від плати збору; (сума збору різна для юридичних та фізичних осіб)
ґ) довіреність, оформлену в установленому порядку, якщо заявка від імені суб'єкта авторського права подається довіреною особою, або копію довіреності, засвідчену відповідно до законодавства.
Якщо твір було створено на замовлення або ж у порядку виконання службових обов’язків, крім документів зазначених у п.6 Порядку подається копія документу в якому зазначено, що твір створений у порядку виконання службових обов’язків і усі майнові права на цей твір належать роботодавцеві. Так само, якщо твір створено на замовлення. У цьому випадку реєструється авторське право на твір і видається відповідне свідоцтво.
У разі передачі (відчуженні) авторських прав на твір, реєструється договір про передачу, відчуження авторських прав на твір і видається Рішення про реєстрацію договору який стосується права автора на твір.

3. Чи існують обмеження щодо реєстрації авторських прав, переданих господарському товариству як внесок до статутного капіталу?
Для реєстрації авторських прав не має значення чи передані авторські права як внесок до статутного капіталу. Це ніяким чином не впливає на реєстрацію і ніяк не зазначається при реєстрації.

Запитання № 23: Доброго дня! Ситуація наступна. На нашому веб-сайті розміщена база даних(БД) рефератів. Роботи додаються відвідувачами сайту з власної ініціативи (в наявності контактні дані авторів робіт), але перш ніж потрапити до БД обробляються редактором і приводяться у відповідність до певного шаблону, який є однаковим для всіх робіт у цій БД і зберігаються в форматі "rtf". Нещодавно виявилось, що роботи з БД тисячами почали додаватися до іншого веб-сайту без нашої згоди де були вперше розміщені. Є докази того, що роботи скопійовані саме з нашої БД: помічені таємними мітками, мають оригінальний формат та ін. Вирішили подати позов на власника веб-сайту який, можна сказати, вкрав Роботи з нашої БД. Питання ось в чому, як правильно сформулювати, яке саме порушення авторського права вчинив відповідач? Є варіант: «відтворення не для власних потреб БД без згоди власника БД, шляхом вилучення (копіювання) Робіт (даних), які містяться в БД веб-сайту. Фактом вилучення (копіювання) Відповідачем Робіт (даних), які містяться в БД – присутність фрагментів БД - робіт - на веб-сайті Відповідача". Чи є такий варіан коректним, як що ні, то підкажіть, будь ласка, як правильно буде?
Iм'я: Славка Альона
Тема: порушення авторського права на базу даних
Відповідь:

Як вбачається із суті питання, складовою частиною бази даних є авторські роботи що розміщуються на Вашому веб-сайті. Відповідно до ст. 1 Закону «Про авторське право і суміжні права» «сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі - електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів» за належністю до об’єктів авторського права визнається базою даних (компіляцією) даних.
Отже, сукупність творів, це є окремими видом бази даних. У цьому випадку, в процесі упорядкування бази даних не повинні порушуватися права авторів творів науки, мистецтва, літератури включених до неї.
Із наведеної інформації у питанні, не зрозуміло, яким чином були урегульовані права щодо розміщення авторських творів на Веб-сайті. Також слід враховувати те, що реферати та подібні їм роботи, за специфікою їх написанні, можуть бути створені з порушенням прав інших авторів. Отже, власнику Веб-сайту, навіть з цієї позиції, необхідно врегулювати права з авторами, які розміщують свої твори на зазначеному Веб-сайті.
Чи відтворено на сайті відповідача (www…) Базу даних або її фрагменти з сайту Позивача (www…)

Запитання № 22: Добрый день! Вопрос к Вам следующий. У нас есть прецедент, когда один автор напечатал статью взяв фрагмент из монографии другого автора, при этом на того даже не сославшись и представив это как собственный материал. Оригиналы данных работ мы имеем на руках. Можно ли у Вас получить заключение, что данная работа является плагиатом, сколько это стоит и что для этого необходимо предоставить? Спасибо! Доп.информация. Данная работа по электрофизиологии. Фрагменты текста взяты практически без изменений.
Iм'я: Константин
Тема: Авторское право
Відповідь:

Для проведення фахівцями нашого Інституту експертного дослідження щодо встановлення факту плагіату у літературному творі необхідно:
1) надати на дослідження твір автора і твір порушника, які зафіксовані на матеріальних носіях;
2) надати документи, за якими є можливість визначити дату створення творів, адже відповідно Статті. 11. Закону України «Про авторське право і суміжні права» «Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства)».
Зазначені матеріали надаються при супроводжувальному листі на ім’я директора НДІ інтелектуальної власності НАПрНУ.
При проведенні експертного дослідження будуть вирішуватися наступні питання:
1. Чи використані фрагменти твору «А» автора «Іванова» у творі «В» автора «Сидорова»? та
2. Чи є таке використання плагіатом?
Вартість проведення експертного дослідження визначається індивідуально у кожному випадку в залежності від складності та обсягу робіт.

Запитання № 21: Доброго дня! Мені потрібно зареєструвати свій веб-сайт, для того щоб мої права були захищені щодо незаконного коміювання інформації з мого сайту. Я довго шукав та не знайшов механізм реєстрації: що, де, куди, кому? Все, що я знайшов - це лише приватні фірми, що надаюсь дану послугу. Якщо можна, будь ласка, надайте мені консультацію.
Iм'я: Костянтин
Тема: Реєстрація веб-сайту
Відповідь:

Шановний Костянтине!
За своєю суттю, веб-сайт, є складним об’єктом, на предмет його охорони – як об’єкту інтелектуальної власності. Це обумовлено тим, що зазвичай, до складу веб-сайту входить багато складових:
Контент тобто його наповнення.
Дизайн тобто його художнє оформлення.
Програмне забезпечення сайту.
Отримати авторського права на твір можна на:
- художнє оформлення сайту - як на твір дизайну в галузі мистецтва;
- програмне забезпечення – як комп’ютерна програма;
- контент – (залежно від того, який зміст контенту).
Проте, якщо на Вашому сайті розміщуються об’єкти інтелектуальної власності,права на які належать іншим особам, Вам потрібно урегулювати відносини з власниками цих прав.
Реєстрацією авторських прав на об’єкти створені у галузі літератури, науки та мистецтв проводить Державна служба інтелектуальної власності України.

Запитання № 20: Доброго дня! В нашому університеті працюють викладачі, які згідно службових завдань створюють твори (підручники, навчальні посібники тощо). Згідно статті 429 ЦКУ майнові права на службовий твір належать і викладачу, і університету. Однак, університет хотів би бути власником всього пакету майнових прав на службовий твір аби мати всі важелі захисту від зовнішніх протиправних посягань на авторські права (для цього в університеті наявні необхідні служби, в т.ч. юридичний відділ). Таким чином, маємо наступні запитання: 1) чи може університет укласти окремий договір з викладачем про передання (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності на службовий твір, щоб стати власником усього пакету майнових прав, а не тільчи якоїсь частини, яку гарантує йому стаття 429 ЦКУ? Якщо може, то чи повинен університет платити авторську винагороду (або якусь іншу винагороду) за отримання майнових прав інтелектуальної власності? 2) Не зрозуміло, що конкретно потрібно розуміти, під терміном "авторська винагорода". Це плата за створення та підготовку твору чи також плата за майнові права? 3) Якби трудовою угодою між університетом та викладачем було закріплено обов‘язок викладача створювати твори, то чи потрібно оплачувати такі твори понад заробітну платню? Якщо так, то чи правомірно, звільнити викладача від частини прописаних трудовою угодою обов‘язків на користь обов‘язку написання твору і платити автору лише заробітну платню? Щиро вдячні!
Iм'я: Інна Миколаївна
Тема: Службовий твір
Відповідь:

На сьогоднішній день нагальною проблемою стало питання використання роботодавцем майнових прав на твори, які були створені працівником у порядку виконання ним службових обов’язків. Адже, згідно із ст. 429, майнові права на об’єкт інтелектуальної власності, створений працівником у зв’язку з виконанням ним трудового договору належать роботодавцю у якого він працює і робітникові спільно. Отже, роботодавець і працівник мають спільні права як на отримання свідоцтва про реєстрацію авторського права на «службовий твір», так і на його використання. Порядок здійснення майнових прав лише роботодавцем на «службовий твір» може бути врегульований окремо цивільно-правовим договором. Такий договором є: Договір Про відчуження виключних майнових авторських прав на твори, створені у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

Відповідно із ст. 16 «Закону України про авторське право і суміжні права» за створення і використання службового твору автору належить «авторська винагорода», розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) або цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем. При цьому, трудовим договором між ними може передбачатися умова щодо укладення цивільно-правового договору про створення об’єкта авторського права і (або) суміжних прав та обов’язок працівника щодо сповіщення про створення такого об’єкта.

Однак, виплата працівникові заробітної плати не є тотожною виплаті йому авторської винагороди за створений твір у зв’язку з виконанням трудового договору, навіть, якщо в зазначеному договорі передбачено створення робітником службових творів. Оскільки заробітна плата — це винагорода за виконану роботу залежно від певних умов, а «авторська винагорода» — це всі види винагород або компенсацій, що виплачуються авторам за використання їх творів. Отже, роботодавець може здійснювати одноразово виплату «авторської винагороди» за створення і використання творів у вигляді премій та компенсацій.

Таким чином, для того, щоб роботодавець набув статусу єдиного власника майнових прав на службовий твір, необхідно укласти цивільно-правовий договір Про відчуження виключних майнових авторських прав на твір, створений у зв’язку з виконанням службових обов’язків. В договорі має бути зазначено, що працівник створює Твір та відчужує на користь роботодавця усі виключні майнові авторські права передбачені Законом України «Про авторське право і суміжні права», а також усі інші майнові права на Твір, що передбачені чинним законодавством України. Роботодавець зобов’язаний виплати працівнику винагороду за відчуження майнових авторських прав на твір. При цьому у договорі варто зазначити, що винагорода включає в себе усі виплати за створення і використання, а тому повністю вичерпує право Працівника на отримання винагороди за відчуження прав на твір та використання Твору Роботодавцем.

Запитання № 19: Під час обшуку правоохоронними органами на українському заводі були вилучені зразки продукції, на якій незаконно нанесено торговий знак російського підприємства, зареєстрованого в Україні. Необхідне проведення дослідження для встановлення факту завдання матеріальної шкоди власнику товарного знаку та її розмір. Які документи від правоохранительних органів та від власника товарного знаку треба подати для проведення судової експертизи в КНДІІВ?
Iм'я: Ольга
Тема: Судова экспертиза
Відповідь надає завідувач економіко-правовим відділом НДІ інтелектуальної власності НАПрН України д.е.н., професор, судовий експерт Олександр Бутнік-Сіверський:

Для встановлення розміру завданої матеріальної шкоди власнику свідоцтва на знак для товарів і послуг необхідно провести експертне дослідження. Документи, які необхідно для цього надати, визначає експерт в кожній конкретній ситуації. В даному випадку такими документами є:

1. копія свідоцтва на знак для товарів і послуг (далі – знак);
2. витяг з державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг;
3. зображення (фотографії) знаку російського підприємства на зразках продукції українського заводу;
4. документи, які підтверджують, з якого періоду розпочалося незаконне використання знака (рахунок-фактура, накладні, договір про поставку продукції тощо);
5. звіти про фінансові результати (типова форма №2) українського заводу за період незаконного використання знака;
6. довідка про кількість проданої (реалізованої) продукції українським заводом, випущеної з нанесеним знаком та вартість одиниці цієї продукції за даними бухгалтерського обліку;
7. звіти про фінансові результати (типова форма №2) російського підприємства за період незаконного використання знака та вартість одиниці цієї продукції за даними бухгалтерського обліку;
8. інші документи, які дозволять експерту визначити розмір завданої матеріальної шкоди (протоколи, акти тощо).

Запитання № 18: Доброго дня! Мене цікавить питання, повязана з винагородою авторам винаходів. Тимчасове положенння про правову охорону обєктів промислової власносності за 1992 рік, не діє. Як на сьогоднішній час визначається розмір і порядок виплати винагороди авторам винаходів і раціоналізаторських пропозицій, і яким нормативним документом регулюється? Дякую.
Iм'я: Дар’я
Тема: Винагорода авторам винаходу і раціоналізаторських пропозицій
Відповідь надає молодший науковий співробітник НДІ інтелектуальної власності НАПрН України Сергій Бутнік-Сіверський:

Основним нормативним актом, який врегульовує суспільні відносини, пов’язані зі створенням і використанням винаходів є Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі – Закон). Ст. 8 Закону встановлює, що право на одержання патенту має винахідник, якщо інше не передбачено цим Законом. А відповідно до ст. 9 Закону, право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) має роботодавець винахідника. Винахідник подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним службовий винахід (корисну модель) з описом, що розкриває суть винаходу (корисної моделі) достатньо ясно і повно. Роботодавець повинен протягом чотирьох місяців від дати одержання від винахідника повідомлення подати до Установи заявку на одержання патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації. У цей же строк роботодавець повинен укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем. Якщо роботодавець не виконає зазначених вимог у встановлений строк, то право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника або його правонаступника. У цьому випадку за роботодавцем залишається переважне право на придбання ліцензії. Строк збереження роботодавцем чи його правонаступником службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації у разі його невикористання не повинен перевищувати чотирьох років. У протилежному випадку право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника чи його правонаступника.

Проте, з прийняттям Цивільного кодексу України правове регулювання цього питання дещо змінилося. Тепер згідно ст. 429 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об’єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором. Тобто з цього випливає, що роботодавець та працівник мають рівні права на одержання патенту, якщо інше не передбачено договором між ними.

Стосовно раціоналізаторських пропозицій, то згідно ст. 483 ЦК України суб’єктами права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є її автор та юридична особа, якій ця пропозиція подана. Відповідно до ст. 484 ЦК України автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій ця пропозиція подана. Юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на використання цієї пропозиції у будь-якому обсязі.

Тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, затверджене Указом Президента України від 18 вересня 1992 р. № 479 втратило чинність у частині правової охорони об’єктів промислової власності (крім пунктів 54, 59, 60, 61, 62, 68 і 70) на підставі Указу Президента України № 324/94 від 22 червня 1994 р.).

Так, згідно п. 54 Тимчасового положення винагорода сплачується автору винаходу чи промислового зразка відповідно до договору, але не пізніше 3 місяців після закінчення кожного року, в якому використовувався винахід чи промисловий зразок, і не пізніше 3 місяців після надходження виручки від продажу ліцензії протягом строку дії патенту. При реалізації в іноземних державах винаходу чи промислового зразка, запатентованого на ім’я підприємства або Фонду винаходів України, в тому числі при продажу ліцензії та поставці продукції на експорт, винагорода авторові сплачується за його бажанням в іноземній валюті. Винагорода, сплачена автору власником патенту, не підлягає стягненню у разі анулювання патенту на винахід чи промисловий зразок. Автори винаходів, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій при одержані винагороди користуються пільгами відповідно до чинного законодавства. За несвоєчасну виплату винагороди винний у цьому власник патенту сплачує автору за кожний прострочений день пеню в розмірі 0,04 відсотка суми, належної до сплати.

Питання щодо використання раціоналізаторських пропозицій та виплати винагороди їх авторам недостатньо врегульоване законодавством України. У зв’язку з цим Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року N 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України (див. Лист Міністерства юстиції України від 24.03.2010 р. № 2609-0-33-10-34).

Тому Інструкція про порядок виплати винагороди за відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції, затверджена постановою Держкомітету у справах винаходів і відкриттів Ради Міністрів СРСР від 15 січня 1974 р. застосовується щодо тих відносин, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Запитання № 17: Какие правовые особенности охраны карикатур как особого вида произведений саркастического характера?
Iм'я: Яна
Тема: авторское право
Відповідь надає молодший науковий співробітник НДІ інтелектуальної власності НАПрН України Сергій Бутнік-Сіверський:

«КАРИКАТУРА (итал. caricatura, от caricare - нагружать, преувеличивать), изображение, в котором комический эффект создается соединением реального и фантастического, преувеличением и заострением характерных черт, неожиданными сопоставлениями и уподоблениями; жанр изобразительного искусства (обычно графики), являющийся основной формой изобразительной сатиры, часто обладающий тенденциозной социально-критической направленностью, подвергающий осмеянию какие-либо социальные, общественно-политические, бытовые явления, реальных лиц или характерные типы людей» [http://www.slovopedia.com/2/202/230626.html].

Згідно ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі – Закон) твір образотворчого мистецтва – це скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну тощо. Тобто, карикатура є різновидом творів образотворчого мистецтва. Згідно ст. 8 Закону твір образотворчого мистецтва є об’єктом авторського права. Тобто у автора карикатури з моменту її створення виникають особисті немайнові права, які діють безстроково, та майнові права, які діють протягом усього життя автора та 70 років після його смерті. Охороні за Законом підлягають усі карикатури, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, обсягу та мети. Сама ідея карикатури не охороняється, авторсько-правова охорона поширюється лише на її форму вираження. Тобто, якщо інша особа створить оригінальну карикатуру, але в ній буде використовуватися та ж ідея, це вже буде новий об’єкт авторського права. На карикатуру поширюються й інші положення Закону, зокрема право доступу до твору образотворчого мистецтва (ст. 26 Закону), та право слідування (ст. 27 Закону), а також положення ст. 21 Закону про вільне використання твору із зазначенням імені автора тощо.

Законодавство України не встановлює яких-небудь особливостей правової охорони карикатур, прирівнюючи їх до творів образотворчого мистецтва. Створювати можна будь-які карикатури, адже ст. 54 Конституції України гарантує свободу літературної та художньої творчості. Конституцією України в ст. 15 встановлено загальне правило, що цензура заборонена.

Однак, якщо в карикатурі використовується зображення реальної фізичної особи (прототипу), наприклад фотографічне чи намальоване (за умови, що не має сумнівів щодо дійсної схожості з прототипом), то для оприлюднення такої карикатури необхідно одержати згоду прототипу, оскільки згідно ст. 308 Цивільного кодексу України фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи.

Не можна оприлюднювати карикатури, на яких присутні заклики до зміни меж території або державного кордону України, розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі, пропаганда культу насильства і жорстокості тощо.

Запитання № 16: Як захистити своє авторське право громадянину України за кордоном? І чи можливо це право зареєструвати в іноземній країні?
Iм'я: Тетяна
Відповідь:

Захист Авторського права на території будь-якої країни світу здійснюється за її національним законодавством.

Проте, варто зазначити, що на сьогоднішній день більшість країн світу приєдналися до Бернської конвенції «Про охорону літературних і художніх творів» (Паризький Акт від 24 липня 1971 року змінений 2 жовтня 1979 року). Авторське право за Бернською конвенцією повинно набувається автором автоматично, тобто не потребує формальної реєстрації.

При цьому, автором твору вважається особа, яка зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору поки не доведено інше.

Іншими словами, захист прав автора на твір здійснюється автоматично за фактом створення твору та вказівки авторства на твір, незалежно від того, в якій країні ці дії відбулися.

У деяких країнах, зокрема в Україні, існує процедура реєстрації прав автора на твір з видачею відповідного свідоцтва - Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір. Зазначене свідоцтво не є охоронним документом, а лише декларує факт існування об’єкту авторського права в матеріальній формі.

Отже, для захисту своїх прав за кордоном українському автору необхідно потурбуватися про те, щоб у нього були вагомі аргументи, які підтверджують, як факт створення твору, так і авторство цієї особи на твір.

Залежно від об’єкта авторського права, методи та способи фіксації цих фактів є різними.

Процедура реєстрації авторського права не є обов’язковою і не впливає на здійснення автором своїх прав.

 

Запитання № 15: Я є автором сценарію док. фільму. Свідоцтво No.... Фільм був знятий продюсерською агенцією (ООО) на замовлення Мінкультури іпродемонстрований по ТБ за виконану роботу ні авторської винагороди ні коштів за передачу прав на використання твору я не отримав, а отже агенція не набувши прав, передала їх Мінкульту. Незабаром справа розглядатиметься в суді. Чи повинно нести відповідальність за моральні збитки (матеріальну) Міністерство за використання прав на демонстрацію фільму, яких по суті не набуло і представники міністерства добре були поінформовані про суть мого конфлікту з продюсерською агенцією?
Iм'я: Каблак Ігор
Відповідь:

Згідно із ст. 17 Закону України «Про авторське право та суміжні права» авторами аудіовізуального твору, яким є ваш документальний фільм, є режисер-постановник; автор сценарію та (або) текстів, діалогів; автор спеціально створеного музичного твору з текстом чи без нього; художник-постановник; оператор-постановник.

Пункт 2 цієї ж статті передбачає, що «якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і дублювання його тексту...».

Якщо ви вступили у правовідносини із продюсерською агенцією до набуття чинності у 2004 році ЦК України, можна керуватись п. 4, 5,7 постанови КМУ від 26.09.2001 р. № 1252 та п. 5.-6 Наказу Міністерства Культури № 203 від 03.04.2002 згідно із якими Міністерству як замовнику виконавцем державного замовлення (тобто вашею продюсерською агенцією) відповідно до державного контракту на створення і використання фільму, що створюється за кошти державного бюджету, передаються виключні майнові авторські права на використання фільму. Ви звичайно маєте право на гонорар – за написання сценарію та на авторську винагороду – за передачу виключних прав на використання сценарію та виключних прав на фільм.

Тож основне питання у тому чи укладали ви договір із продюсерською агенцією, і якщо так – які його умови. У яких правових відносинах із продюсерською агенцією були Ви нажаль не вказали. Можливо можемо говорити про бездоговірне використання вашого сценарію для створення фільму продюсерською агенцією. Що ж до відповідальності, її за порушення права на публічну демонстрацію фільму несуть ті, хто його порушили, тобто здійснили публічну демонстрацію твору, а це, вочевидь, робило не Міністерство, а конкретний телеканал. Окрім того слід зауважити, що демонстрація фільму по телебаченню є його публічним сповіщенням, а не публічною демонстрацією. Умови і порядок виплати авторської винагороди у формі відрахувань за кожне використання фільму має бути прописане в угоді між замовником фільму та особою, якій він передав права на використання фільму (наприклад, телекомпанії), якщо така угода була.

Більш детальну консультацію можете отримати на веб-сайті: http://www.pravo-media.at.ua/forum

Запитання № 14: Чи є об'єктами інтелектуальної власності результати матчів футбольних чемпіонатів, інформація про сам матч та членів команд які приймали участь, якщо дана інформація не просто друкується в ЗМІ а використовується як інформація яка розсилається в форматі смс за плату? Це питання цікавить щодо чемпіонату Євро 2012 в рамках ЗУ Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні та інших міжнародних чемпіонатів з футболу які не стосуються Євро 2012.

Тема: права інтелектуальної власності при проведенні спортивних чемпіонатів.

Iм'я: Анна

Відповідь:

Щодо питань захисту прав інтелектуальної власності УЄФА та комерційних партнерів детальнішу інформацію Ви можете отримати на веб-порталі Державного департаменту інтелектуальної власності, зокрема, щодо проведення регіональних семінарів "Набуття і захист прав інтелектуальної власності Об’єднання європейських футбольних асоціацій (УЄФА) та його комерційних партнерів": http://www.sdip.gov.ua/ua/euro2012_2010.html.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо удосконалення системи управління підготовкою та проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» від 7 квітня 2010 року № 298 створено Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, яке Постановою Кабінету Міністрів України «Про перейменування Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» від 15 вересня 2010 року № 871 перейменовано на Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів (Укрєвроінфрапроект).

Запитання № 13: Скажіть будь-ласка, яких критеріїв необхідно дотримуватись, щоб опублікувати власну статтю у Вашому журналі.
Iм'я: Nani
Тема: Стаття
Відповідь надає відповідальний секретар Ірина Петренко:

Згідно з Постановою № 7-05/1 ВАК України від 15.01.2003 р. ("Бюлетень ВАК України" № 1/2003) до друку приймаються статті, які повинні відповідати вимогам ВАК України до фахових видань і профілю видання. Стаття має складатися з наступних розділів:

• постановка проблеми;
• актуальність дослідження;
• формулювання мети статті;
• виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;
• висновки з даного дослідження;
• перспективи використання результатів дослідження.

Матеріали для публікації подаються в електронному вигляді. Статті не повинні перебільшувати 10 сторінок, бути написані українською мовою шрифтом Times New Roman, 14 кеглем через 1,5 інтервали; верхнє і нижнє поле – 2 см, ліве – 2,5 см, праве – 1,5 см; Текст статті повинен містити також анотації українською, англійською та російською мовами, з перекладами прізвищ авторів та назви статті. Малюнки та графіки у статтю вставляють в одному з форматів (jpeg, tif,) з роздільною здатністю не менше ніж 300 dpi. Рисунки підписують і нумерують. Складні, багатооб'єктні рисунки з нашаруваннями готувати за допомогою графічних редакторів (CorelDraw, PhotoShop).

Список використаних джерел оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 “Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання”.

До статті обв'язково подаються:

- відомості про автора: прізвище та ім’я, повна назва організації, посада, вчений ступінь і звання, поштова адреса, телефон, е-mail);

- фотографія в електронному вигляді в одному з форматів (jpeg, tif) з роздільною здатністю не менше ніж 300 dpi;

- рецензія керівника.

Редактор, за погодженням з автором, може скорочувати й редагувати матеріал. Відповідальність за зміст статті несе автор. В одному номері може бути опублікована тільки одна стаття автора.

Запитання №12: Як перевірити чи вже існує назва торгової марки, щоб уникнути повторення?

Ім'я: Оксана
Тема: Торгова марка

Відповідь надає науковий співробітник НДІ інтелектуальної власності, патентний повірений №193 - Тетяна Вікторівна Коваленко:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» знак – це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних або ідентичних товарів і послуг інших осіб.

Щоб заощадити час та кошти, щоб уникнути повторення торговельної марки існує послуга, що надається Українським Центром інноватики та патентно-інформаційних послуг.

Спеціалісти Центру (www.ip-centr.kiev.ua) здійснюють патентно-інформаційний пошук щодо зареєстрованих та поданих на реєстрацію в Україні торговельних марок. При проведенні такого пошуку враховуються національні свідоцтва та заявки на реєстрацію, а також заявки, подані та діючі в Україні відповідно до Мадридської угоди та Протоколу до Мадридської угоди.

Для проведення патентно-інформаційного пошуку необхідно визначитися із самою торговельною маркою та кількістю класів відповідно до Міжнародної класифікації товарів і послуг. Кількість цих класів залежить від тих товарів та/або діяльності (послуги), що буде маркуватися потенціальною торговельною маркою.

Замовити послугу щодо патентно-інформаційного пошуку можна безпосередньо у Центрі або надіслати заяву за факсом. Тарифи на цю послугу розміщені на сайті Центру. Для більш кваліфікованого рішення питання бажано звертатися до атестованих патентних повірених України, інформація про яких розміщена на сайті http://sdip.gov.ua/ua/registers.html.

Запитання № 11. Я створив твір. Які дії мені требі вчинити, щоб у мене виникло авторське право на мій твір?
Авторське право на твір виникає внаслідок факту створення твору (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Незалежно від того, чи буде твір в майбутньому оприлюднений, опублікований, перекладений іншою мовою чи використаний якимось іншим чином, цей твір є об’єктом правової охорони з моменту його створення на рівні з іншими об’єктами авторського права. Законом також передбачено, що для виникнення та здійснення авторського права не вимагається державна реєстрація твору чи виконання якихось інших формальностей; автор має право здійснити реєстрацію свого авторського права на твір, але не зобов’язаний її здійснювати. Таким чином, твір стає об’єктом правової охорони з моменту його створення, авторське право на твір виникає в силу створення твору і не потребує виконання якихось додаткових дій.

Запитання № 10. В цивільно-правовому договорі одна сторона названа виконавцем. Чи виникають у такої сторони права виконавця – суміжні права?

У цивільно-правових договорах різного характеру одна із сторін може називатися виконавцем, проте не завжди така особа є виконавцем у розумінні Закону України «Про авторське право і суміжні права». Згідно із вступною частиною Закону, виконавцем є актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних i музично-драматичних творів. Тобто, суміжні права виконавця виникають в силу виконання твору, а не у зв’язку із виконання якихось робіт чи надання послуг, не пов’язаних із виконанням твору.
Отже, якщо у договорі обов’язки виконавця пов’язані із виконанням того чи іншого твору, така особа буде виконавцем і матиме суміжні права на своє виконання. Якщо ж названа виконавцем сторона договору не виконує твір, а виконує якісь роботи чи надає послуги, суміжні права у такої особи не виникають.

Запитання № 9. Я хочу зробити аранжування пісні, автором якої є інша особа. Кому буде належати авторське право на моє аранжування – мені чи автору первинного твору?
Будь-яка переробка твору – переклад, аранжування, адаптація тощо – має своїм наслідком створення самостійного об’єкта авторського права – похідного твору, який охороняється відповідно до чинного законодавства України в такій же мірі, як і інші твори. Проте автору похідного твору слід мати на увазі, що користуватися авторським правом на похідний твір можна лише за умови дотримання прав автора, твір якого був перероблений (ст. 20 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Це означає, що особі, яка бажає здійснити переробку будь-якого твору, що є об’єктом правової охорони і не перейшов у суспільне надбання, необхідно отримати дозвіл власника виключних майнових прав на твір (автора, його спадкоємців тощо) на здійснення переробки твору. Недотримання цієї вимоги тягне порушення майнових авторських прав.
Отже, у особи, яка створила похідний твір, дотримуючись прав автора оригінального твору, виникає авторське право на цей твір, тому автором аранжування буде не композитор, що створив оригінальний твір, а особа, яка здійснила аранжування.

Запитання № 8. У мене виникла цікава ідея, яку я вирішив втілити у роман. Під час роботи над романом я поділився своєю ідеєю з декількома знайомими і один з них до того, як я закінчив писати роман, написав та опублікував оповідання, в якому повністю використав, хоч і дещо видозмінено, мою ідею. Чи можу я звернутися до суду за захистом свого авторського права, адже це моя ідея і я раніше почав роботу над твором, ніж мій знайомий?
Закон України «Про авторське право і суміжні права» визначає, що об’єктами авторського права є твори в галузі науки, літератури і мистецтва (ст. 8), тобто і роман, і оповідання є рівноцінними об’єктами авторського права. Але правова охорона поширюється лише на форму вираження твору і не поширюється на його зміст. Це означає, що будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі, не є об’єктом правової охорони. Одну і ту ж ідею може втілити у свої твори необмежена кількість авторів; використання ідеї, викладеної в творі іншого автора, не буде порушенням авторського права цього автора. Авторським правом охороняється твір в цілому, а не викладені в ньому думки, міркування, припущення, фантазії.
Підсумовуючи викладене, підстав для пред’явлення позову про захист авторського права у такому випадку немає, оскільки використання ідеї одного автора іншим автором не є порушенням авторського права і не тягне за собою цивільно-правової відповідальності.

Запитання № 7. Наше підприємство хоче зареєструвати знак для товарів і послуг. В законі сказано, що не можуть одержати правову охорону позначення, які є загальновживаними термінами. Що це означає?
Загальновживаними термінами є позначення, які використовуються як назва товару чи послуги і спеціалістами, і споживачами; позначення одного і того ж товару, що виробляється різними виробниками, чи одних і тих же послуг, що надаються різними підприємствами. Важливим елементом для визнання позначення загальновживаним словом чи терміном є те, що впродовж тривалого часу цей термін використовується як назва одного і того ж товару різних виробників. Загальновживані терміни включаються до словників, довідників, енциклопедій як назви певного виду товарів чи послуг. Наприклад, такі терміни як «кавоварка», «зубна паста», «ремонт взуття», «юридичні послуги» не можуть бути зареєстровані як знаки для товарів і послуг, оскільки ці слова вказують лише на конкретний вид товару чи послуги, в той час як знаком для товарів і послуг є позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб (ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").

Запитання № 6. Чи можна зареєструвати знак для товарів і послуг, який збігається з назвою відомого кінофільму радянського періоду?
Позначення, яке відтворює назви відомих в України творів науки, літератури й мистецтва, в тому числі аудіовізуальних творів, можливе лише зі згоди власників авторського права на ці твори або їх правонаступників (ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»). Отже, для забезпеченні можливості реєстрації знаку для товарів і послуг, який відтворює назву відомого в Україні кінофільму необхідно:
а) отримати відомості про авторів цього кінофільму, якими є режисер-постановник; автор сценарію та/або текстів, діалогів; автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього; художник-постановник; оператор-постановник (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про авторське право і суміжні права»);
б) отримати відомості про те, чи живі на даний час автори твору; якщо кожен з авторів аудіовізуального твору вже помер – чи минуло 70 років після смерті останнього з померлих авторів;
в) якщо на даний час хтось із авторів іще живий або з моменту смерті останнього співавтора минуло менше, ніж 70 років, необхідно з’ясувати, хто є власником виключних майнових авторських прав на твір – самі автори чи інша особа/особи, якій/яким виключні майнові права на твір були відчужені. У випадку, якщо власниками прав є чи були самі автори, дозвіл на використання назви твору слід отримувати у авторів та/або правонаступників померлих авторів, якщо ж власником прав є інша особа чи особи – у таких осіб;
г) якщо на даний час всі автори твору вже померли та з моменту смерті останнього зі співавторів минуло понад 70 років, твір перейшов до суспільного надбання, що означає можливість для будь-якої особи вільно, без будь-яких дозволів та виплати авторської винагороди, використовувати твір, дотримуючись особистих немайнових права авторів (ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), в тому числі, для реєстрації знаку для товарів і послуг, який збігається із назвою твору.

Запитання № 5. В Україні був зареєстрований знак для товарів і послуг, але наскільки нам відомо, дія свідоцтва на нього уже припинилася. Чи можлива ще одна реєстрація цього ж знаку іншим підприємством і за яких умов?
Право повторної реєстрації, перш за все, належить колишньому власнику свідоцтва за умови дотримання ним наступних вимог:
а) з моменту припинення дії свідоцтва минуло менше, ніж 3 роки;
б) припинення дії свідоцтва відбулося на підставі п. 1, 2 статті 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Такими підставами є:
- відмова власника свідоцтва від свідоцтва повністю або частково;
- несплата збору за продовження строку дії свідоцтва.
Якщо з моменту припинення свідоцтва не минуло трьох років, а припинення свідоцтва відбулося з однієї з наведених підстав, до спливу трирічного терміну з дати припинення свідоцтва право повторної реєстрації знаку для товарів і послуг має лише колишній власник свідоцтва.
Якщо дія свідоцтва припинилася більше, ніж 3 роки тому, або з інших підстав, закон не обмежує коло осіб, які можуть здійснити повторну реєстрацію цього ж знаку для товарів і послуг.
Але слід мати на увазі, що припинення свідоцтва на підставі рішення суду у зв’язку із перетворенням знака для товарів і послуг у загальновживане позначення робить повторну реєстрацію цього позначення неможливим.

Запитання № 4. Мені стало відомо, що один із працівників підприємства у робочий час на робочому комп’ютері створив базу даних, яка є об’єктом авторського права. Працівник видалив базу даних з робочого комп’ютера та відмовляється надати її підприємству, говорячи, що він створив її з власної ініціативи і сам буде користуватися нею і правами на неї. Я вважаю, що ця база даних є службовим твором, бо створена працівником у робочий час і з використанням комп’ютера підприємства, тому всі права на неї вже належать підприємству. Як змусити працівника передати підприємству службовий твір?
Для того, щоб твір вважався службовим, необхідним є дотримання наступних вимог:
1) створення твору повинно входити до трудових обов’язків автора-працівника підприємства, тобто, трудовим договором між працівником та роботодавцем та посадовою інструкцією працівника повинен бути передбачений обов’язок працівника створювати твори;
2) створення твору повинно здійснюватися автором на основі службового завдання чи трудового договору. Хоча чинне законодавство України не встановлює поняття службового завдання та вимог до його оформлення, практикою вироблений наступний підхід: роботодавцем видається наказ про зобов’язання працівника створити певний твір, додатком до наказу є службове завдання, у якому зазначається характеристика майбутнього твору та критерії, яким він повинен відповідати, а також строки створення твору;
3) службовими будуть тільки ті твори, які створені працівником у зв’язку із виконанням ним трудових обов’язків: якщо працівник створює якісь твори, не пов’язані із виконанням службових обов’язків, роботодавець не може претендувати на автоматичне отримання майнових прав на такі твори;
4) для забезпечення можливості роботодавця розпоряджатися службовим твором у договорі між працівником і роботодавцем повинно бути передбачено, що всі виключні майнові права на твори, створені працівником в порядку виконання ним службових обов’язків, переходять до роботодавця, а моментом передачі прав є передача матеріального носія, на якому зафіксований твір, з одночасним підписанням акту прийому-передачі прав на твір;
5) за створення службових творів працівнику повинна виплачуватися винагорода.
Судячи зі змісту запитання можна зробити такі висновки: створення твору, зокрема, бази даних не входить до трудових обов’язків працівника та не зафіксоване у трудовому договорі, посадовій інструкції; створення твору здійснене не на основі трудового договору чи службового завдання, а з власної ініціативи працівника; створення твору не було пов’язане із виконанням трудових обов’язків працівника; договору, який передбачав би порядок передачі майнових прав на службові твори, між роботодавцем і працівником немає; винагорода за створення твору працівникові не виплачувалася.
За таких обставин вказана база даних не може вважатися службовим твором, тому виключні майнові авторські права на цей твір належать працівникові, а не підприємству.

Запитання № 3. Наше підприємство було зареєстроване у 2004 році, а в 2008 році інше підприємство зареєструвало знак для товарів і послуг, який повністю відтворює назву нашого підприємства. Зараз це підприємство звернулося до нас із пропозицією перестати використовувати їх знак для товарів і послуг у назві нашого підприємства та виплатити відшкодування шкоди, інакше вони звернуться до суду. Чи необхідно нам тепер змінювати назву підприємства, щоб не порушувати права іншого підприємства?
Частиною 4 ст. 16 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” передбачено вичерпний перелік способів використання знака для товарів і послуг. Використання слова, тотожного із знаком для товарів і послуг, у найменуванні підприємства до способів використання знаку для товарів і послуг не належить. Якщо жоден із вказаних у Законі способів використання вказаного знаку для товарів і послуг вашим підприємством не здійснювався, твердження власника свідоцтва про реєстрацію знаку для товарів і послуг про порушення його прав на цей знак є безпідставними.
Судовій практиці відомий аналогічний випадок: Підприємство 1 зареєструвало знак для товарів і послуг і звернулося до Господарського суду із позовом до Підприємства 2, назва якого складається із тотожної знаку для товарів і послуг абревіатури та ще одного слова, із вимогами про визнання незаконним використання знаку для товарів і послуг підприємством 2 та припинення такого використання. Висновок судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності у цій справі підтвердив, що використання Підприємством 2 в своєму найменуванні абревіатури, тотожної знаку для товарів і послуг, не є використанням знаку для товарів і послуг, а отже, не тягне порушення прав, що випливають зі свідоцтва про реєстрацію знаку для товарів і послуг.

Запитання № 2. Чим відрізняється винахід від корисної моделі? В законі написано, що винахід (корисна модель) – це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Як розрізнити, що є винаходом, а що – корисною моделлю?
Дійсно, винахід і корисна модель мають ряд спільних ознак: об’єктом винаходу та/або корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес (спосіб), в тому числі нове застосування відомого продукту чи процесу; правова охорона надається винаходу і корисній моделі, яку не суперечать публічному порядку, принципам гуманності й моралі та відповідають умовам патентоздатності – є новими та промислово придатними. Відмінністю винаходу від корисної моделі є додаткова умова патентоздатності: наявність винахідницького рівня. Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки. Рівень техніки – це сукупність всіх відомих рішень, відображених в об’єктах техніки, конструкторській та технологічній документації; це всі відомості, які стали загальновідомими у світі.
Отже, для визнання продукту чи процесу винаходом, окрім новизни та промислової придатності, необхідно, щоб між винаходом та сучасним рівнем техніки існувала дистанція, щоб результат, втілений у винаході, не був очевидним для фахівця у відповідній галузі та був несподіваним.

Запитання № 1. Я хочу зареєструвати свій винахід. Мені відомо, що разом із заявкою треба подавати опис винаходу і реферат винаходу. Чим відрізняються ці документи?
Опис винаходу повинен бути викладений у визначеному порядку, мати певну структуру та розкривати суть винаходу настільки ясно і повно, щоб цей винахід міг бути відтворений фахівцем у зазначеній галузі (ч. 7 ст. 12 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»). Тобто опис винаходу повинен повністю розкрити технічну суть винаходу, показати, яким завданням відповідає винахід, в чому полягає його новизна та промислова придатність, чим відрізняється винахід від уже відомих, який внесок у відповідну галузь буде зроблений винаходом. Реферат винаходу є скороченим варіантом опису винаходу і призначений для інформаційних цілей, для можливості швидкого ознайомлення заінтересованих осіб із суттю винаходу (ч. 9 ст. 12 Закону) та містить характеристику суті винаходу і технічний результат винаходу. Реферат складається окремими стислими реченнями за допомогою стандартованих або найбільш уживаних термінів та повинен містити до 150 слів. Обсяг опису винаходу не обмежений, його метою є розкриття повної сутності винаходу, в той час як метою реферату є подання стислої інформації про винахід.

Теги: Безкоштовні консультації, інтелектуальна власність, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, авторське право, суміжні права, патентоздатність, база даних, права автора твору