17.06.2011 17:58
Андреас Дрезен – між віскі та горілкою, між життям та мистецтвом
Андреас Дрезен сьогодні є одним із провідних німецьких кінорежисерів, чиї картини однаково успішні і серед глядачів, і на кінофестивалях.
Дрезен фільмує мелодрами та комедії, уникаючи при цьому явних жанрових кліше та надуманих сюжетів. Його картини максимально приземлені, його герої – зазвичай люди середнього віку, і сюжети його фільмів обмежуються приватним життям.
Власне, минулого разу в АРҐУМЕНТІ-КІНО демонструвалася одна з найкращих картин Дрезена – «На дев’ятому небі». Саме в ній цілком проявився стиль цього кінематографіста. Він прагне побутової достовірности і водночас має на меті вселити надію у своїх героїв та кіноглядачів. Його фільми складаються із серії імпресіоністичних замальовок, які фіксують правду повсякденности та особливості характерів головних героїв. І режисер ніколи не дає глядачеві відчуття, ніби він «веде» своїх героїв, змушуючи їх чинити якось неприродно. Фільми Дрезена, що є раціонально вибудованими ігровими стрічками, справляють враженння достовірного документа.
Перший серйозний успіх Андреасу Дрезену принесла стрічка «Гриль-бар «Напівдорозі», яка розповідає майже класичну історію адюльтеру. Його головні фіґуранти, Кріс та Еллен, знайомі одне з одним досить давно, більше того, вони дружать родинами. І якось між ними виникає симпатія, котра переростає в кохання. Звісно, коханці довго не можуть приховувати свої почуття і одного разу про все це дізнаються їхні близькі.
Подальші події розгортатимуться непередбучувано, бо зрештою вчинки головних героїв матимуть цілком відмінні від їхніх уявлень наслідки.
«Гриль-бар «Напівдорозі» визначний не тільки своєю стриманою інтонацією та близькою до документальної манерою знімання. Тут проявляються особливості драматургії фільмів Дрезена, який будує свої картини навколо суперництва двох людей. Це може бути суперництво двох чоловіків, а може бути – двох жінок, як у картині «Літо на балконі».
Йдеться, власне, про суперництво мимоволі, тому що головні герої стрічки – Нікі та Катрін – давні подруги. Катрін біля сорока років, вона розлучена, безробітна і сама виховує сина-підлітка. Нікі ж працює у соціальній службі, незаміжня і їй більше щастить знайти собі пару. Одного дня Нікі рятує Катрін від нещасного випадку під колесами автомобіля, і ця пригода має незвичні наслідки. Подруги знайомляться з водієм автомобіля Рональдом, і Нікі закохується у нього, а Катрін опиняється ніби на узбіччі життя.
Попри доволі драматичний сюжет, картину знято легко, з невимушеним гумором і без найменшого художнього екстремізму. За словами режисера, кінокамера майже ніколи не піднімалася вище людських очей, і це робило історію інтимінішою. І в цьому фільмі втілилася творча програма Андреаса Дрезена, який так формулює своє кредо: «Разом сміятися в кіні – само по собі є ліками від самоти, бо це досвід, розділений тобою з іншими, чужими тобі людьми. Але в гарній комедії слід мати також можливість і поплакати».
Трохи іншу інтонацію має картина Андреаса Дрезена «Вілленброк». Це розповідь про короткий період життя доволі успішного торгівця автомобілями, життєлюба, який не особливо зважає на почуття йому близьких людей. Маючи на меті вповні насолодитися життям, Вілленброк не особливо обмежує себе зайвим, як йому здається, моралізуванням.
Зрештою, соціальна реальність навколо головного героя виявляється далекою від ідилії. У нього викрадають призначені для продажу автомобілі, а одного вечора двоє грабіжників проникають до його заміського будинку. Вілленброк чинить опір, він рятується, проте подія остаточно позбавляє його спокою. Герой раптом стикається з байдужістю довколишніх, він ніби вбачає у їхній поведінці відображення власної філософії.
Наприкінці фільму він приходить до свого знайомого художника, який всі свої картини пише на тему смерти. І головний герой розуміє, що об’єднання людей цілком можливе, проте навколо речей істотно важливіших за обивательське гедоністичне існування.
19 червня о 00:40 в АРҐУМЕНТІ-КІНО кінострічка Дрезена «Віскі з горілкою». Міцні алкогольні напої власною несумісністю тут ніби позначають суперництво двох чоловіків – молодого театрального актора та популярної кінозірки. Власне, у картині йдеться не тільки про суперництво, а ще й про цінність самого життя, яке аж ніяк не вкладеш у чіткі формули. Ідеться також про кінотворчість, яка зображається тут підкреслено іронійно.
І ця картина Андреаса Дрезена за стилем є ніби поєднанням його знаменитих імпресіоністичних кінострічок із фільмами аналітичного плану, такими, як згадуваний «Вілленброк». Це такий собі коктейль віскі з горілкою, що він виявляється цілком споживним, хоча й може мати доволі непередбачувані наслідки.