Роберт Джеймс Уоллер
|
 Смотреть видео фрагмент |
Эту красивую легенду стоит рассказать миру, в котором обязательства считаются вредными для нервной системы, а любовь стала вопросом удобства. Вам будет нелегко. Но без проникновения в область нежности и взаимопонимания невозможно до конца понять историю любви Франчески Джонсон и Роберта Кинкейда…
|
|
В СПЕКТАКЛЕ ЗАНЯТЫ |
|
Франческа Джонсон (1985 год) – нар. артистка СССР,
нар. артистка Украины Ада РОГОВЦЕВА
Франческа Джонсон (1965 год) – Светлана ОРЛИЧЕНКО
Роберт Кинкейд – засл.артист Украины Анатолий ЯЩЕНКО
Дэниэл Джонсон – засл. артист Украины Николай БОКЛАН, Дмитрий СУРЖИКОВ
Майкл Джонсон – Антон ВАХЛИОВСКИЙ
Кэролайн Джонсон – Анастасия БАША, Ольга ЛУКЬЯНЕНКО
Мардж – Галина КОРНЕЕВА
Аллен Киппен – Владимир ЦЫВИНСКИЙ
Джон Камменгс – засл. артист Украины Александр ГАННОЧЕНКО,
засл.артист Украины Владимир ЗАДНЕПРОВСКИЙ
Бармен – Олег МЕСЕЧА
Джо – Владимир МОВЧАН
Вилли – засл. артист России Петр МИРОНОВ, засл. артист Украины Сергей СОЛОДОВ
Сэм – Юрий ЛИТВИН
Саксофонист – Геннадий ИВЧЕНКО
Режиссер-постановщик – ЕКАТЕРИНА СТЕПАНКОВА
Руководитель постановки – нар. артист Украины,
нар. артист России ЭДУАРД МИТНИЦКИЙ
Художник-постановщик – ТАРАС ТКАЧЕНКО
Художник по костюмам – ИРИНА ГОРШКОВА
Художник по свету – ТАТЬЯНА КИСЛИЦКАЯ
Музыкальное решение – ВИТАЛИЯ МЕЛЬНИКА
Автор композиции "Франческа" – ГЕННАДИЙ ИВЧЕНКО
Хореограф – ОЛЬГА СЕМЁШКИНА
Фотоофомление – ИГОРЯ КОСТИНА, ВИТАЛИЯ ЗАПОРОЖЧЕНКО
Компьютерная графика – ВЛАДИСЛАВА БИЛОУСА
Помощник режиссера – НАТАЛЬЯ ДУБРОВА
Звукорежиссеры – ЛЮДМИЛА ГИБАЛО, СТАНИСЛАВ ЛОМАКОВСКИЙ
Светооператоры – НИНА ГЛИБОВЕЦ, СЕРГЕЙ ШАЛОБАНОВ
В спектакле звучат стихи Ингеборг Бахман, проза Генри Миллера.
|
|
ПРЕССА О СПЕКТАКЛЕ |
|
«Якщо нині запитати в Ади Миколаївни, з чим пов’язане її повернення до стаціонарного театру, в очах її промайне „бісик” (чи тінь від сльози?) і у відповідь почуєте цілком резонне, хоча й дещо парадоксальне твердження: „А я ніколи з театру і не йшла”. Та раптом за цією напівжартівливою-напівсерйозною відповіддю постає болісне усвідомлення того, що для Роговцевої вже не може бути театру-дому. Для неї тепер театр незмінно писатиметься з великої літери і означатиме саму суть мистецтва – без конкретних адрес, міст, країн».
Ірина Чужинова Меланхолійний есей про Театр і Актрису, „Театрально-концертний Київ”, № 9, 2007 р.
«На Роговцеву идут как на икону. Актриса такого масштаба способна донести до зала что угодно. В эпоху всепобеждающих статисток ее возвращение – это еще и напоминание о тех временах, когда качество ставилось во главу угла. А настоящие мастера делали шедевр из любого текстового материала – не важно, Шекспир это или телефонный справочник».
Ольга Клейменова Сентиментальный вестерн, «Киевские ведомости»
«Едуард Митинцький вважає повернення видатної актриси на київську сцену не стільки несподіванкою, скільки закономірністю і нехай частковим, але відновленням колись порушеної справедливості. «Десятиріччя відсутності Роговцевої в українському репертуарному театрі – це самообкрадання національної культури», – не стомлюється повторювати режисер…
«Рожевий міст» - це щемлива історія двох людей, котрі, немов піщинки, розкидані вітрами, зустрілись на мить і розлетілись назавжди, є щасливою рідкістю на нинішній сцені й екрані, які досхочу годують нас чорнухою й мильними операми. Разом з Адою Роговцевою, котра тріумфально, в блискучій формі повернулась до київських глядачів у виставі грають талановиті й відомі Анатолій Ященко, Світлана Орліченко, Володимир Задніпровський, Дмитро Суржиков…».
Тетяна Кроп «Рожевий міст», або Тріумфальне повернення, «Демократична Україна», 19.10.2007 р.
Ювiлей з прицiлом на майбутнє
Бенефiс Ади Роговцевої у виставi "Рожевий мiст" – початок нового етапу в життi актриси, яка повернулася на театральну сцену
Крапку в творчостi не ставила
Зi стацiонарним українським театром наша найтитулованiша актриса Ада Роговцева розпрощалася бiльш як десять рокiв тому. Її iсторiя прощання зi столичною Росiйською драмою, де Ада Миколаївна прослужила кiлька десятилiть, мала дуже неприємний присмак... Але, усупереч прогнозам "доброзичливцiв", театр Роговцеву так i не вiдпустив. Її почали кликати в Москву - Ада Миколаївна отримала запрошення вiд Романа Вiктюка та кiлькох антреприз, у Києвi вона разом з колегами випустила "Варшавську мелодiю2", яка йшла з величезним успiхом, у Театрi драми i комедiї Дмитро Богомазов поставив виставу "Ошукана", де Ада Миколаївна зiграла головну роль. Плюс величезна зайнятiсть у кiно... Тобто крапка в iсторiї з Росiйською драмою аж нiяк не стала крапкою у творчостi актриси. Але в активностi Роговцевої була якась несправедливiсть... Актрисi, що тривалий час була примадонною в репертуарному театрi, присвячувати себе лише антрепризам? А як же грандiозний акторський потенцiал, який можна реалiзувати лише в серйозному театрi, що знається на добротнiй драматургiї i намагається уникати поверхової режисури? Вiдповiсти на цi запитання Адi Роговцевiй допомiг Театр драми i комедiї, який запросив актрису до своєї трупи. Роговцева запрошення прийняла i прийшла не з порожнiми руками. Хоча вистава "Рожевий мiст", крiм того, що знаменувала собою початок спiвпрацi театру i актриси, мала ще кiлька особливостей. "Рожевий мiст" - це один iз ювiлейних спектаклiв Ади Роговцевої, яка цього року вiдзначила 70рiччя, а також режисерський дебют її доньки Катерини Степанкової.
"Я хочу це грати"
Iдея зробити цю виставу народилася пiсля того, як Ада Миколаївна прочитала роман Роберта Воллера "Мости округа Медiсон". "Я хочу це грати", - сказала вона доньцi, яка на той час закiнчувала Вищi режисерськi курси у Павла Тодоровського. З цiєю задумкою мама i донька приїхали на дачу до художнього керiвника Театру драми i комедiї Едуарда Марковича Митницького. Той не лише благословив цей порив, а й запросив Аду Миколаївну до трупи свого театру. Митницький, у якого Роговцева зiграла свої кращi ролi, не мiг змиритися з тим, що його улюблена актриса, яку з радiстю прийме будьякий театр, "шастає по антрепризах".
А далi почалося таїнство народження нової вистави. Легким i безтурботним це таїнство не було. По-перше, Роговцева не могла вiдсунути на потiм свої численнi ювiлейнi та творчi клопоти i зосередитися лише на цiй виставi. Подруге, дебютант Катерина Степанкова мала працювати не лише з великою актрисою, а й з власною мамою, що, мабуть, теж вносило свої корективи в репетицiйний процес... "Я поновому вiдкрила себе, виявляється, я значно терплячiша, нiж думала ранiше", - коротко прокоментувала цю ситуацiю Катерина Степанкова.
Вистава ж, хоч i присвячена ювiлею Ади Роговцевої, на бенефiс у повному розумiннi цього слова була не дуже схожою. Та й головною її роль можна назвати з величезною натяжкою. Героїня Роговцевої - Франческа Джонсон, фермерша шiстдесяти рокiв, яка мала у своєму життi чотири днi нестримного, шаленого, неймовiрного кохання. Про почуття, якi двадцять рокiв тому перевернули все її життя, Франческа вирiшила написати своїм уже дорослим дiтям, Керолайн та Майклу. ФранческаРоговцева протягом вистави, як для бенефiсу, на сценi з'являється не дуже часто. А iсторiю однiєї зради, або ж великого кохання - кожен iз глядачiв вирiшить це для себе сам - розповiдають Анатолiй Ященко (Роберт Кiнкейн) та Свiтлана Орличенко (молода Франческа Джонсон).
У виставi забагато тривалих дiалогiв та монологiв, якi режисер намагалася розбавити проектованими на полотна фотографiями, музикою, свiтлом. I ...до образливого мало актриси Ади Роговцевої. Художник Тарас Ткаченко створив дуже перспективнi як для цiєї iсторiї декорацiї - будинок у виглядi спiралi, на верхнiй майданчик та схiдцi якого i виходила Ада Миколаївна. Складалося враження, що вона свiдомо вiдходить убiк, просто не хоче домiнувати на сценi, вiддаючи цю прерогативу своїм давнiм партнерам Ященку та Орличенко...
У пошуках гiдної п'єси
На пресконференцiї, присвяченiй приходу в трупу театру Ади Роговцевої, Едуард Митницький дуже обережно озвучив своє бачення того, як далi складатимуться стосунки театру та актриси. Ймовiрно, вже незабаром буде поновлена вистава "Ошукана" - на сценi Театру драми i комедiї вона йшла в 1997 роцi й отримала кiлька "Київських пекторалей". А що стосується наступних ролей Ади Роговцевої, то тут, як зiзнався Едуард Маркович, є певнi питання. "Розглядаємо кiлька назв, - розповiв вiн, - але знайти п'єсу, гiдну Ади Миколаївни, не так просто..." "Рожевий мiст" цi слова пана Митницького проiлюстрував дуже переконливо.
Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА, "Україна молода", 17.10.2007 р.