Літературна студія 87

поезія..

innashynklyar — Sat, 15 Oct 2011 14:12:36 +0000

Хто я є тобі?

Чи є щось живе в душі?

Дощі в сні і зливи

Злості не ховай мотиви

Чого я не щаслива?

За що зірвали крила?

Видерли слова аж до тиші

Я не одна хто пише,

Але сама, коли твоя

Коли ніч лише, стираючи спогади

Хто я є? – ще спитають,

Ті, хто внутрішню суть вбивають..

Хто я є? – сама не знаю

Лиши слова

З ними я оживаю..

Арабески 11.02.11 – 12.10.11

Юрій Матевощук — Wed, 12 Oct 2011 15:25:52 +0000

…це ж я минав тепло святинь,

Відхрещувався Твого імені.

Благаю, Боже не покинь,

Благаю, Господи прости мені.

(невідправлена вечірня смс без адресанта).

Щоранку помах рук «…отця і сина…»

Виходжу в цю придворну каламуть,

Слабку й поламану неначе хворостина,

Чекає, знову потай навернуть

До істини прилеглу близько путь

Злі сили зодягнувшись у скотину.

Пісок у жмені сиплеться камінням

З очей, котрі набралися проваль,

Відводячи від погляду паління

Застиглих комбінацій F4 + Alt.

Невже вОнО проклáде магістраль

По наших душах зрозуміння.

Кричи у тьму, що вже приходить ніч таки

Бо вікна чують як виють собаки,

То значить, напевно, чекати небіжчика –

Непотріб зітхання, примови і факти.

Лиш тупіт коней неземних переляканих –

То смерть наганяє їх впевнено віжками.

Від сорому не бачити вже правд,

Душа кудись ховається в загати,

Бо тіло звичне – на столі ікра,

Вона ж черствіє хлібом чорнуватим,

І більш не зна, кому тут присягати,

За те, що совість хтось від неї вкрав.

Життя – не сіль і не солодка вата.

Ми незнайомці, але всі інертні –

Ікони в церкві звикли цілувати

І бруд купюр у білому конверті.

Твій досвід – переддень твоєї ж смерті,

Але потрібно жити, потім доживати.

тАм вже лунає неймовірна меса,

Прочитують з книжки чиїсь імена,

І всіх об’єднала єдина адреса,

Чи може одна і суспільна труна,

Як жаль, не востаннє цей залп пролунав.

…багато ж війна назбирала репресій.

Вичерпують подих проваллями звихнуті

Від тих повсякденних і стомлених міст,

Бо хтось помилився дверима із виходом,

Бо хтось повирубував зелень і ліс.

Насправді ж ішов лиш один егоїст,

І всім не давав вже можливості дихати.

Гріхами німими любов перекроєна,

В серцях вже зимує незмірна скорбота,

А рани від болю течуть незагоєні,

І погляд людський зостається жорстоким

В очах, де можливо відчути на дотик –

Тече понад міру глибоке болото.

Це все нестерпне часоспоглинання

Міняє на тілах забруднену білизну.

Заходь твоя зупинка скоро вже остання,

Лиш ти цього мабуть іще не визнав,

Кімнатний рух пустелю досі стисне,

Бо кров твоя полине у вливання.

10.

І п’яний кондуктор забуде білет перевірити

В трамвайних вагонах що сунуть давно в нікуди.

Під церквою бабця з долоні проказує «Вірую…»,

А сніг починає невдячно мести,

На цвинтарі ставлять вже нові хрести,

Священики пишуть сумні панегірики.

11.

Так хотілось без стиду розплакатись,

Як ридали над храмами круки,

Мимоволі вітали нас знаками –

За дверима був чути чийсь стукіт.

«не печальтесь, що всіх не вернути –

вам самим це під силу відчути».

12.

Що скажеш про цей твір, величний маляре,

Котрий писала, потай, навмання

Твоя всеобіймаюча небесна канцелярія.

Скажи що варті фарби, скільки талярів

Потрібно викласти, забувши всі звання,

Аби ти блуд цей знову зупиняв?

Відкриті читання ЛС 87 в ТНПУ

Юрій Матевощук — Mon, 10 Oct 2011 18:26:56 +0000

Заватра, 11 жовтня на 3 парі (11:00) в ТНПУ ім. Володимира Гнатюка в аудиторії 707(Корпус факультету журналістики, вул. Петриківська) відбудуться відкриті чиатння Літстудії 87.

В програмі:

- Ознайомлення слухачів з діяльністю “87″.

- Читання авторських творів з музичним супроводом гурту “Oll Stars”.

- Презентація авторських книг та ознайомлення з майбутніми проектами літературної студї.

- Імовірність зустрічі з поетом-постмодерністом, видавцем та живою легендою сучасності Юрієм Завадським, засновником “87″!

Запрошуємо усіх бажаючих.

p.s. : власне, літстудійці та учасники збираються о 10:30 на петриках.

все.

87

Богдан Боденчук — Sun, 09 Oct 2011 10:59:16 +0000

дякую, студійцям 87.

відео з даху скину всім в четвер, на літ.студії.тому беріть із собою фляшки,або інші носії інформації)

з повагою, карлсон.

Ранок поезії

Юрій Матевощук — Fri, 07 Oct 2011 15:42:03 +0000

Отож. Лише зараз остаточна інформація:

“Ранок поезії” – закриті читання літературної студії 87 із музичним супроводом від гурту “Oll Stars” 8 жовтня о 06:00 ранку на даху багатоповерхівки за адресою: м. Тернопіль, вул. Лучаківського 4!

У програмі: Мистецький перформенс та відеозйомка дійства, котру згодом усі бажаючі зможуть переглянути в інтернеті.

P.S. : ну і не забуваємо, що у вельмишанованої Юлії Бабак завтра день народження, що безумовно лише прикрасить се унікальне дійство… :-)

те шо треба або вивих середнього пальця

Юрій Матевощук — Mon, 03 Oct 2011 10:36:05 +0000

Друзі! Є ряд питань, котрі треба вирішити:

По-перше: Антологія: Рівно через два тижні лавочка “шось поміняти” закриється і ми її відправимо в друк. Тому зараз, хто ше шось хоче докинути/змінити осьо мило і вперед mateo12@ukr.net . Ромко Воробйов, велике прохання скинути ілюстрації.

По-друге: Ранок поезії 8 жовтня на даху одного з тернопільських високих будинків. є два варіанти, конкретніше в афіші, якої ше нема(шоб бодай якась випадкова падла завчасно мєнтів не викликала:-))

По-третє: Літстудія нікуди не тікала і збирається завжди в четвер о четвертій у 87 ауд. Роздупляйтеся ті, хто не приходив.

По-четверте: Скидайте на мило Василя Колісника свої вірші аби він зробив стиль. chygajster@gmail.com

По-п’яте: Літстудія виступатиме 11 жовтня в ауд. 178 на 5 парі.Програма: “Стиль87″, Відеопоезія, Читання авторських текстів з музичним супроводом.

По-шосте: Десь після виступу в універі на тому ж тижні слідує виступ у 5 школі. Читання авторських текстів з музичним супроводом. (Можливо + “Стиль87″)

По-сьоме: стовідсотковошось забув тому уважно читаємо і свої нарікання та пропозиції дописуємо в комент.

По-восьме: згадав: готуємось до вечора чорної поезії в бункермузі “tekst in black”. Дата покищо не відома.

По-дев’яте: тепера покищо точно все, до першої репліки.

ЗУСТРІЧ З ПОЕТОМ І ВИДАВЦЕМ ЮРІЄМ ЗАВАДСЬКИМ В ТОО НСПУ

Юрій Завадський — Fri, 23 Sep 2011 16:52:16 +0000

ТОО НСПУ ЗАПРОШУЄ:
У рамках «Літературних четвергів»
29 ВЕРЕСНЯ О 17 00

ЗУСТРІЧ З ПОЕТОМ І ВИДАВЦЕМ ЮРІЄМ ЗАВАДСЬКИМ
У програмі:
- Авангард і традиція в літературі;
- Видавнича справа в Україні;
- Поезія Юрія Завадського;

Модерує Наталя Пасічник
Адреса: вул. Й. Сліпого, 3,
ТОО НСПУ.

Сповідь

Лілія Рахманова — Tue, 20 Sep 2011 11:05:57 +0000

Пожмакана жувальна гумка Орбіт, в якій залишилось дві подушечки, трохи розтанули від спеки, яка сягала 42 градуси за Цельсієм у затінку, та все ж зберегли м’ятну прохолоду. Вона відчувала той присмак і запах моря – сумного, але вільного і безжального. От івчора в новинах показали що потонуло пасажирське судно. Сотні кісток поглинула ця водяна безодня, яка сьогодні на перший погляд здавалася така спокійна і невинна. Вона взяла відпустку і приїхала сюди, в незримий пансіонат з банальною,типовою для курортних зон, назвою, «Чайка». Поруч дитячий табір – постійний гамір і метушня, з іншого боку – дискотеки, стриптиз – бари, незліченна кількість пляжників. Надії на спокій змила велетенська хвиля, залишивши гладенький пісок байдужості. Та надиво сьогодні було тихо. Підгорнувши довгу білу спідницю, вона сиділа просто на піску. Краї спідниці омивали хвилі, що рівномірно накочувались одна за одною. І вона шкодувала що не можна отак просто омити душу. Натільний хрестик з горіхового дерева ховався під сорочкою. Дарма що нехрещена. Він підходив її уподобанням.
Те саме безжальне море потроху поглинало сонце, а те натомість пестило своїм промінням хвилі, пісок, її спідницю. Та вона сиділа непорушно.
Зовсім стемніло. Море було тепле. Хвилі лагідно пестилим’якими розміреними рухами її ноги. Почулися сторонні кроки. Охорона пройшла повз неї,навіть не глянувши в її сторону. Непомітна. Правдива. Самотня. Вона і море. Від минулого літа вони давно стали одним цілим.
Пансіонат «Чайка» і вона. Тікала від реальності, хотіла заховатися тут, в цьому замкненому просторі, задушливому, спекотному,нестерпному для її волелюбної душі. Того серпневого вечора її тіло виловила берегова охорона. Мокре волосся міцно вчепилося в її посиніле обличчя, довга біла спідниця і натільний дерев’яний хрестик, що ховався під мокрою сорочкою.
Нехрещена. Вона сиділа і дивилася на гурт людей, що кинулися бігти до моря, на ходу знімаючи з себе одяг, щось голосно викрикуючи,регочучи. Хтось вже хлюпався у воді, радісно і сп’яніло волаючи, а хтось допивав залишки абсенту і поспішав до компанії. Про себе відмітила що її спокій порушено. Та невдовзі буде порушена і її самотність.
9.07.2011.

старію…блядь…

Василь Колісник — Wed, 14 Sep 2011 17:44:21 +0000

короткі як постріли речення

а може не ти це? чи я?

я…

чий я?

Чи я — ти?

О хто ми з тобою
о хто?

Той хто – я/ не я – буде твоїм

а та що не ти — моя

ось так паперовою

білою

неначе долоня твоя

бо той хто не я буде кригою

і кригою ти і я

покриті немов би замети

я знаю не ти не ти

а тільки

військові намети

мети мене ти мети

о Боже як це нестерпно

болюче і навіть гірчіше

бо вітром мене ти мене ти

а я тебе я тебе більше

короткі як постріли речення

мені ти мені ти мені

говориш про само зречення

а речення це не мені

пророче неначе пробачення

пробачення не пороч

планетами напророчено

коротке як вибух життя.

без назви

miss Gonolulu — Tue, 13 Sep 2011 10:06:37 +0000

по гнилих балконних карнізах

в саме серце гострими лезами

пробираюсь до твого низу

щоб облекшити совість тверезу.

відкривати листи нестриманно

сухе листя зривати з вікон

як ніколи мені невтішно

як повітря тобі потрібна.

танцювати босоніж та голими

серед тихого ніжного сорому

Я насправді тебе не знаходила

лише встигла згоріти подихом…

без прощань та нікчемних

пробачень

запитаю тебе

як справи?

я до тебе не хочу звикати…

хочу просто пахнути ладаном!