This version of the page http://www.president.gov.ua/news/10732.html (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2011-10-17. The original page over time could change.
Щоквартальна прес-конференція Президента України - Офiцiйне представництво Президента України
  |   Укр   Рус   Eng   |
ГоловнаНовиниСтенограми
24.07.2008 14:26
Прес-служба Президента України Віктора Ющенка

Щоквартальна прес-конференція Президента України

В. ЮЩЕНКО:

- Для мене є великою честю, великим зобов'язанням мати сьогодні прес-конференцію з вами. Я розумію - через вашу позицію, через ваш голос ми забезпечуємо українському суспільству правду про всі події, які характерні для нашого сьогоднішнього життя. Тому хотів би в якості абсолютно короткого вступного слова сказати, що я надзвичайно ціную чесну роботу чесних журналістів для українського суспільства. Дякую.

І. ВАННИКОВА:

- Шановні колеги, сьогодні нашу роботу ми побудували таким чином: прес-конференцію поділено на три тематичні блоки. Перший блок - це пріоритети внутрішньої політики України, другий блок - головні завдання зовнішньої політики України, і окрема тема сьогоднішньої нашої розмови - останній блок нашої прес-конференції - відзначення 1020-ї річниці хрещення Київської Русі. Кожному з цих блоків передує відеоанонс, де будуть представлені ключові відеомоменти обговорюваної теми.

***

І. ВАННИКОВА:

- Отже, шановні колеги, піднімаючи тему пріоритетів внутрішньої політики України, ми в першу чергу хочемо обговорити найбільш гострі питання нашого сьогодення. За традицією, перше запитання Президенту поставлю я, його Прес-секретар. Отже, пане Президент, Ваша оцінка бюджетного процесу? І що означає для країни неприйняття змін до Бюджету-2008?

В. ЮЩЕНКО:

Очевидно, мені треба почати з того, що бюджет країни чергового року і в пресі, і в політичних колах дуже часто називається фінансовою конституцією. Жити без конституції або жити при неякісній конституції - фінансовій я маю на увазі - дуже погано. І тому, коли ми говоримо про оцінку тих процесів, які відбулися щодо прийняття змін і доповнень до бюджету, їх можна охарактеризувати як зусилля, які не були підтверджені порозумінням, і тому країна продовжує жити і другу половину поточного року з бюджетом, який можна назвати сформованим на занижених макроекономічних показниках. А значить, бюджетом, який не дає повного розквіту для політики розвитку, а з іншої сторони - і політики соціального захисту.

Історія нашого бюджетного процесу починається з того, що в грудні попереднього року ми домовилися, що приймаємо бюджет той, який власне кажучи був зверстаний вже з вересня 2007 року. Зрозуміло, що ряд його напрямків був не у відповідності до основ тієї політики, яку проводив Президент і уряд. Була необхідність внести зміни і корективи до тих показників. Але у зв'язку з обмалем часу ми домовилися, що у грудні приймаємо бюджет 2008 року, а на 1 березня, попрацювавши два місяці, уряд вносить зміни і доповнення. На 1 березня 2008 року такий законопроект, який передбачає закон про бюджет України, не був внесений урядом. Безумовно, з тактичних міркувань, з міркувань своєї власної політики, із запізненням більш ніж на 4 місяці, в липні вже під кінець роботи сесії був внесений законопроект, який не набрав більшості ні в коаліції, ні в парламенті. Таким чином, ми прийшли до ситуації, коли з одної сторони треба змінювати бюджетну логіку другого півріччя 2008 року - і це було мотивом для того, щоб Президент вніс свої погляди на бюджет другої половини 2008 року користуючись виключно Конституцією і законами по даному питанню. Моя логіка була в наступному: перше - макроекономіка і корективи фінансових, економічних показників говорять про те, що до українського бюджету може бути направлено додатково близько 30 млрд. грн. додаткових ресурсів. І було б раціонально, якби ці ресурси вже працювали в другому півріччі 2008 року. Це теза перша - нам треба жити раціонально.

Теза друга - як розподілити ці ресурси. Я є не просто абсолютний прихильник, а сторона, яка буде до останнього відстоювати один фундаментальний принцип політики поточного року. Ми маємо на сьогодні 15,6% інфляції - це найвища інфляція в Європі. Це найвища інфляція в СНД. І я вас прошу, не вірте нікому, хто буде вам нав'язувати ідеологію, що зовнішні чинники зробили вплив на українську інфляцію. Якщо ми говоримо про цей вплив, то він вимірюється у 1,5-2%. Як аналогічний вплив відбувся і в Молдові, і в Білорусі, і в Польщі, і в Чехії. Не може бути міжнародний вплив вибірковий, який працює тільки на Україну, і привів до того, що ми маємо майже 16% інфляції, а всі інші країни, починаючи від Вірменії, Молдови і закінчуючи Балтією, живуть з інфляцією у 6 разів нижчою. Помилка в основах національних пріоритетів і внутрішньої економічної політики - тут є корінь. І тому, коли готувати відповідь, як це змінювати, найкращою відповіддю були б зміни і доповнення до бюджету 2008 року. Суть цих змін полягала в тому, що нам треба політику споживання, яка активно проводиться з початку цього року, замінити на політику майбутнього, політику розвитку. І коли ми говоримо, як використати ці 30 млрд. грн., тут власне і починається та дискусія, яка не закінчилася ні в політичних кабінетах, ні в кабінетах влади. Я наполягаю на тому, щоб левова частина цих ресурсів була направлена на політику розвитку. Але перед тим, як проаналізувати, яка це політика, що Президент вимагає у пріоритетах другого півріччя, я почав би з того, що пріоритет номер один, який випливає з національних законів, починається з того, що уряд, парламент несуть повне зобов'язання перед населенням, народом України за ту соціальну компенсацію, яку держава повинна виплатити з інфляцією 15,6%. Ви знаєте, планова інфляція, яка була в основах бюджетного року, складала 9,6% на рік - за півроку вона склала 15,6%. Сьогодні кожній бідній людині в Україні не доплачується 50 грн. - це приблизно одна шоста, одна сьома мінімальної зарплати і прожиткового мінімуму. Таким чином, ми виходимо з того, що перша дія, яку повинні зробити уряд і парламент, відповідно до чинного законодавства, - це прийняти всі компенсуючі програми соціального порядку, починаючи від прожиткового мінімуму та інших програм, які соціально пов'язані з цим показником, і відкомпенсувати ту оцінку доходів, пенсій, стипендій, яку отримали десятки мільйонів людей в Україні. Це наш обов'язок політичний - це не демагогія, це відповідь на те, що трапилося в першій половині 2008 року.

Іншу частину ми направляємо на економічний розвиток. Причому я хочу підкреслити - це є левова частина, тому що для того, щоб виконати всі соціальні закони, щоб нам докору не робила ні опозиція, ні простий громадянин, ні журналісти, на соціальну сферу нам треба направити близько 10 млрд. - і бути у відповідності до вимог законодавства соціального характеру у зв'язку з високою інфляцією. Все решта - дві третини - близько 20 млрд. - я наполягаю, що ці кошти повинні бути направлені на політику розвитку. В чому повинні полягати філософія політики розвитку у другому півріччі? Відповіді на два фундаментальні виклики, які існують сьогодні в економічній політиці - не тільки національній, континентальній, але й світовій - це проблема продовольства і пального. Дві теми, навколо яких сьогодні дискутує ділова частина світу - це продовольство і пальне. Коли ми говоримо про ці теми, я хотів би почати з того, що говорячи про ефективну енергетичну політику, бюджет 2008 року повинен дати нарешті відповідь на те, як ми збалансуємо фінансову діяльність державної газової монополії НАК «Нафтогаз України». Підкреслюю - сьогодні бюджет НАК незбалансований на кілька мільярдів гривень. На початку року це було 5 млрд. Це незбалансування виникло у зв'язку з тим, що урядами регулярно затримувалася компенсація НАКу різниці в цінах, при яких видобуваються енергоносії в Україні або купуються за кордоном, і між тими цінами, по яких ми відпускаємо. Хотів би не оминути і такого гострого питання, як ціни для населення. Сьогодні вони в Україні складають близько 50 доларів з розрахунку на тисячу кубометрів газу. В Росії сьогодні ціна на газ для населення складає 70 доларів. Я пригадую, як моя кожна зустріч з Президентом Росії починалася з того, що «Вікторе Андрійовичу, мені важко як російському Президенту пояснити нації, чому в Україні ціна на газ дешевша, ніж в Росії» - країні, яка його видобуває і продає Україні. Я переконаний, що відповідь на це питання ми повинні знайти також на основах бюджетної політики й енергетичної політики другого півріччя 2008 року. Протягом трьох останніх років ціни на газ, які отримує Україна, зросли у 2,5 разу. Кожний уряд, який приходив до цієї енергетичної політики (окрім можливо уряду Єханурова), жодного кроку не зробив в плані діалогу з населенням щодо лібералізації цін на ці продукти. Переконаний, що і мої слова будуть зараз тлумачитися по-різному - хтось буде їх спекулятивно використовувати. Я переконаний, якщо ми чесно бажаємо цій нації розквіту і процвітання, а енергетичній галузі - газової стабільності, ми повинні говорити про адекватні ціни. Прикладом, як політика адекватних цін може формуватися, на мій погляд, може бути приклад тої політики, яка за останні 7 місяців у цьому питанні була прийнята в РФ по відношенню до комунального сектору, до населення, промислового споживача на найближчі три роки, де влада чітко заявила поза політичним популізмом, як вона буде поступати з цінами на газ, енергоносії для своїх громадян і свого бізнесу. От я хочу, щоб уряд України навчився говорити такими категоріями зі своїми громадянами. Сьогоднішня цінова ситуація, яка склалася на внутрішньому ринку України, зокрема у відносинах з комунальним господарством, говорить про те, що НАК «Нафтогаз України» ніколи не буде мати при такій ціновій політиці, таких цінових підходах перспективи розвитку національного виробництва. Для нас недоступний буде ні шельф Чорного, ні Азовського морів. У нас в бюджеті-2008, в комерційному бюджеті НАК «Нафтогаз» не передбачено ні копійки на розвиток власного газовидобування. Це неправильна українська політика. І тому відповідь на те, як знайти ключові фундаментальні відповіді на стабілізацію роботи НАК - це одна з умов бюджету 2008 року. Я на цьому буду наполягати. Я іншого бюджету не буду підтримувати. Я це говорив чітко уряду, парламентській більшості, і я це хочу чітко заявити і перед вами і перед українським народом.

Нам не треба фальшивити, нам треба менше займатися популізмом, а говорити чесно перед своїми людьми. Це найкраща користь, яку ми можемо принести своїй нації.

Теза друга. Ми вже рік говоримо про енергетичну політику і формування більш незалежної енергетичної національної політики. У цьому контексті я бачу кілька об'єктів, які треба забезпечити фінансуванням або фінансовими гарантіями в бюджеті 2008 року. На перше місце я поставив би завершення будівництва першої черги Дністровської ГАЕС. Хотів би ще раз сказати вам: у Європі є сім ГАЕС, найбільш потужна будується в Україні. Це Дністровська ГАЕС, яка збудована приблизно на 85-87%, якщо ми говоримо про першу чергу. Якщо ми говоримо про потужність ГАЕС, вона нам замінює будівництво двох нових ядерних блоків. Це найбільш унікальна гідроакумулююча станція, яка є сьогодні на європейському континенті. Вона будується з 1983 року. Для того, щоб запустити першу чергу, нам потрібно близько 200 млн. з фонду, який утворюється у зв'язку з подорожчанням кВт/годин і віднесенням на фінансування Дністровської ГАЕС, 500 млн - це є кредит Світового банку, який охоче його видає, але при умові, що українська влада, оскільки йдеться про нове будівництво, новий об'єкт, на рівні уряду видасть відповідні урядові гарантії. Таким чином, від нас не вимагають видатків бюджету, від нас вимагають сьогодні прийняти рішення про гарантії. Я хочу вам сказати - я як Президент все зроблю для того, щоб через бюджет 2008 року такого роду енергетичні зобов'язання і фінансові були прийняті, і 1грудня 2008 року я разом з вами або значною частиною вас мав можливість відкрити в експлуатації перший блок Дністровської ГАЕС. Я переконаний, що це є надмета - не тільки галузева, а національна. Ми повинні досягати енергетичної самоспроможності. Тому цей об'єкт, у якому замішані колосальні приватні інтереси, які я переконаний, у ближчі кілька тижнів, ми відметемо. І там буде присутність виключно держави, там буде стояти виключно державна монополія, тому що йдеться не тільки про генерацію, йдеться про унікальну регуляторну функцію, яка стосується всього ринку. І цю функцію, на моє глибоке переконання, повинні робити не приватні особи, а держава. У цьому її місія.

Наступний блок, коли ми говоримо про політику розвитку. Це українська армія. Я переконаний, що абсолютна більшість журналістів, яка тут присутня, добре володіє базою, на якій сьогодні здійснюється оборонна діяльність українського війська. Якщо ми слугуємо національним інтересам, без глибоких коментарів я хотів би сказати, що я не підтримаю бюджет 2008 року, де не буде передбачено на розвиток українського війська, включаючи розвиток озброєнь і модернізації на друге півріччя поточного року, 1 млрд. грн. Це той мінімум, який сьогодні дозволяє започаткувати хоч якийсь діалог щодо перспективи розбудови українського війська. Йдеться про 470 заводів, які працюють на цей контракт. Йдеться не тільки про оборонну місію, йдеться про політику розвитку для сотень національних підприємств. Це не є споживання, це наш завтрашній день.

Далі. Аграрний сектор. Я кожну прес-конференцію, коли торкаємося цього питання, починаю з того, що у світі сьогодні найнижчі історичні запаси зерна. Жодна аналітична контора світу не дає прогнозу сьогодні, що ситуація, яка склалася на міжнародному ринку зерна, і ті тенденції щодо кон'юнктури ціни радикально зміняться. Урожай 2008 року в світі і по європейському континенту в тому числі нічого радикального в ситуацію не внесе. Ми зіткнемося з цими проблемами аналогічно і в майбутньому році. Іншими словами, Україна повинна готувати політику майбутнього в цьому питанні. З одної сторони, ми повинні провести лібералізацію цього ринку, скасувати всі постанови, які прийняті урядом цим і попереднім щодо обмеження торгівлі зерном, олією, скасувати всі рішення, які передбачають завезення в Україну без платежів ПДВ, митного оформлення м'яса, цукру. Це не є українська аграрна політика. Вона ставить на коліна українського товаровиробника, який не знає, куди дівати свій цукор, куди реалізовувати своє м'ясо, олію, зерно і таке інше. Повторюю: ми сьогодні маємо на 5 млн. зерна більше від потреб країни, від рівня запасів попереднього і позаминулого років. З іншої сторони, коли ми торкаємося бюджетної політики, ми повинні дати чітку відповідь, що нарешті ті заяви, які роками йдуть в Україні, що у нас не вистачає ринкового механізму Аграрного фонду, який би впливав на формування внутрішньої ціни на зерно і на хліб таким чином, зараз припинимо і скажемо: у змінах до бюджету 2008 року буде передбачено формування 1,5 млн. тонн (це приблизно 20% продовольчого споживання зерна в Україні). Щоб ми таким чином сказали: незалежно від того, як буде ринок розвиватися, формуватися пропозиція цього продукту ( в тому числі, на національному ринку через рік) - у нас є гарантія, що українська людина стабільно проживе в рамках тих цін, які може підтримати Україна, в тому числі через роботу Аграрного фонду. Тому 1,5 млн. тонн зерна - це та обставина, яку я вимагаю від уряду і від парламенту, щоб були розглянуті і прийняті під час кінцевого розгляду бюджету.

І можливо на завершення, через кому кілька позицій. У нас залишилося три роки до ЄВРО-2012. Наше зобов'язання - побудувати 4200 кілометрів автодоріг. Будівництво і реконструкція. Дорожнє полотно. 1 км дороги щорічно зростає в ціні на 26%. Якщо метал росте на 80%, будь-який ресурс, включаючи продукти хімії, природні ресурси, то ми з вами зустрічаємо проблему, яка буде робити дорожчим будівництво українських доріг кожні два роки удвічі. Для того, щоб цього не допустити і виконати зобов'язання не перед кимось - перед власною людиною (щоб у нас до кожного села була прокладена відповідна тверда дорога), щоб ми зробили реконструкцію загальноукраїнських національних доріг, міжобласних доріг нам треба побудувати ці 4 тисячі доріг. Для того, щоб це зробити, нам треба надати 5 млрд. грн. гарантій у поточному бюджетному році для початку цього будівництва. Я радію, що завершилася нарешті дискусія і в політичних, і очевидно в урядових колах - чи варто чи ні державі брати на себе такі зобов'язання. Я хотів би сказати: якщо держава зараз візьме на себе гарантії 5 млрд. на будівництво українських доріг, можна твердо сказати, що абсолютна більшість цього кредиту буде повернута «Укравтодору» за ближчі 5-8 років. Якщо ми такого зобов'язання не зробимо, у ближчі 3-4 роки з держбюджету нам треба виділити ці мільярди, зменшивши соціальну підтримку, соціальні програми, і вести фінансування будівництва доріг напряму з держбюджету. Нам треба зробити цей маневр, дати корпоративній структурі державній будувати дороги, видати державну гарантію і спробувати забезпечити обслуговування цих кредитів. Навіть якщо через 5 років не всі ці гарантії будуть забезпечені поверненням через «Укравтодор» - українська держава з повною відповідальністю може взяти на себе і погасити ці кредити. Тому що ці дороги для українського суспільства, а не для когось.

Наступне. Це інформаційна безпека. Мене не влаштовує та ситуація, яка склалася в системі інформаційної безпеки держави. Ви знаєте, ми провели з цього приводу окреме засідання РНБО, ви знаєте окремі факти, які доводилися тоді до уваги - починаючи з того, що ми не маємо жодного загальнонаціонального каналу, який стовідсотково покриває територію України. Я говорю про телебачення і радіо. Скажіть, будь ласка, ми говоримо про суверенну країну? Коли державний провідний канал покриває 75% території, скажіть, будь ласка, хто інший буде покривати цю територію, як не держава зі своєю політикою, культурою, словом, історією і так далі? Я не можу змиритися з такою політикою. І тому 200 млн. для розвитку інформаційної безпеки - це та умова, яку я чітко сформулював і перед відповідними міністерствами, і перед міністром фінансів. Нам треба це зробити.

Можливо останнє. Хоча воно дійсно не є останнє. Ми кожен раз, коли тільки починається дискусія, і особливо у журналістському колі, говоримо про рідну мову, книгу, мистецтво і таке інше. Починається можливість, коли в країні є 30 млрд. грн., відповідна частина їх може бути направлена на українського вчителя, на ту людину, яка приносить найдорожче для нашого покоління - освіту. Коли як не зараз звернутися до української освіти і медицини? Коли як не зараз згадати, що українське населення за рік купує приблизно 350 млн. книг? Вибачте, з них 50 млн. українського видання. Чию ми читаємо книгу? Чию ми вчимо історію? Зрештою чию політику ми формуємо? Це питання далеко не другорядне. Це одна з основ нашої української гуманітарної політики. Якщо уряд далі так буде з парламентом відноситися до фінансування слова, книги, освіти, це не є і не може бути українською політикою. Тому я нагадую уряду: наше зобов'язання було втричі збільшити фінансування програм, пов'язаних з книгою. Я нагадаю: ті програми три останні роки складають 20 млн. грн. У нас не було року, коли ми навіть 20 млн. вибирали через волю уряду. Програма фінансування української книги - 20 млн. на жаль. Ми говоримо про кількаразове підвищення цієї програми, про українські фільми, які повинні йти під державне замовлення, і таке інше.

От власне кажучи, вибачте за таку довгу, але я б сказав, далеко не повну відповідь на те, що вимагає бюджет другої половини 2008 року. Я переконаний, що якраз навколо цих пріоритетів повинні консолідуватися всі. Незалежно від того, чи ти опозиція - якщо ти себе вважаєш українцем, українським народним депутатом. Країна не може жити без бюджету, ми не можемо собі дозволити розкіш 6 місяців в умовах найбільшої в Європі інфляції не приймати бюджет. І тому моє наполягання полягає в тому, що парламентський бюджетний комітет повинен розглянути законопроекти, які знаходяться на розгляді у парламенті. Треба сформувати щось нове, третє - будь ласка, сформуйте, знайдіть політичну підтримку в більшості, поза більшістю, знайдіть консолідацію, прийміть державний бюджет і дайте можливість на благо національної економіки, розвитку соціальної політики оцим 30 млрд. грн., які ми отримуємо як додаткові надходження, направити на раціональне використання. Дякую.

І. ВАННИКОВА:

- Шановні колеги, є можливість уже ставити питання вам. Ті, хто хочуть поставити питання, піднімають руку. Будь ласка, хто перший? «Комерсант», будь ласка, Сергій Сидоренко.

С. СИДОРЕНКО:

- Моє питання щодо ваших стосунків із Юлією Володимирівною Тимошенко. Останнім часом представники, керівники Секретаріату Президента робили досить гучні заяви, звинувачували її в корупції. Трошки незрозумілі мотиви цих заяв. Оскільки ви неодноразово казали, що заяви керівників вашого Секретаріату завжди погоджені з вами, хотілося б, щоб ви аргументували ці заяви.

В. ЮЩЕНКО:

- Я думаю, коли ми поза персонами говоримо, взагалі про витоки стабільності національної політики, на мій погляд, вони позначаться тим, що політика уряду і політика Президента повинні бути синхронними. Цю політику повинна поділяти коаліція і всіляко забезпечувати її реалізацію. Я думаю, що ті проблеми, про які ви говорите, якщо ми говоримо про прикладну частину якихось відносин, я можу легко прокоментувати. Мені не подобається те, що країна живе без раціонального бюджету, і чотири місяці не може знайти у собі сили влада це питання підняти перед парламентом. Добре розуміючи, що ці чотири місяці ми згаяли не тому, що нам хтось заважав формувати цей бюджет. Просто у якоїсь персони було бажання - країна може жити і без оновленого бюджету. Це не моє було бажання, я вам даю слово, і це політика неправильна.

Коли ми говоримо про секторальні речі, починаючи від того самого нафтопроводу Одеса-Броди-Гданськ, скажіть будь ласка, про яку корупцію тут може йти мова, коли стовідсоткова державна монополія, яка забезпечує транзит нафти. Кошти від цієї монополії попадають в державний бюджет - монополію, якою керує уряд. Але давайте дивитися правді в очі - чому за останні дні так легко змінилася політика? І поза тими урядовими зобов'язаннями, які прийняті українським урядом, з підписом українського уряду про забезпечення аверсного постачання як можна допустити сьогодні ведення дискусії про те, що реверс - іншими словами проект, який не планували, а який виник випадково - є більш вигідним, ніж диверсифікація енергопостачання в Україну нафти каспійського походження? Скажіть будь ласка, про яку тут корупцію йдеться? Йдеться очевидно про політичні пріоритети, які виходять за рамки економіки. Корупція тут ні при чому. Тут є очевидно політичні ставки, які не відповідають національним пріоритетам.

Тому я хочу сказати: якщо люди, влада відмовляється від реалізації міжнародних зобов'язань, прийнятих у цьому питанні (хоча у мене нема сумніву - ми до цих зобов'язань повернемося і виконаємо їх) - але та демонстрація говорить про те, що, шановні, у нашу найчутливішу галузь - енергетичну безпеку - привнесені пункти далеко не національних інтересів.

Я ставлю дві крапки, тому що я не хочу розкидатися своїми словами у звинувачення персонально когось. Будь ласка, ви є освічена громада, ви багато чим володієте, ви можете зробити свої судження. Я не розумію дуже багатьох інших речей, які стосуються наприклад коаліційної угоди. Що може більше поєднати складну, я б сказав, коаліцію у парламенті, яка сьогодні є? Чітке дотримання коаліційної угоди. Чому так виходить, що цей діалог почався з того, що до мене приходять з іншої сторони нашої коаліції і кажуть: «Вікторе Андрійовичу, нам треба зробити один компроміс - нам треба відступитися від коаліційної угоди, і після того, як ми оберемо спікера, давайте не 12 законопроектів (фундаментальних, для організації української влади важливих) розглядати, а давайте розглянемо питання голосування по Прем'єр-міністру». Я вам відверто скажу: я охоче йду на цей компроміс. Більше того, якби не моє втручання за останні можливо 15 хвилин до голосування, ми б не мали того голосування, з яким ми сьогодні живемо. Я все зробив, щоб цей компроміс виконати поза тими 12 зобов'язаннями коаліційної угоди, і думаю, що це оцінять в тому числі і політичні партнери.

Проходить кілька днів і мені пропонують: «Вікторе Андрійовичу, підіть на компроміс - забудьте про коаліційну угоду, давайте ми сформуємо уряд. Ну не можна жити без уряду». Згоден. Хоча наша домовленість була - давайте пакетом проголосуємо і поставимо всі крапки над неконституційними змінами до закону про адміністрацію, про місцеве самоврядування, про уряд України. Давайте лад у владі самій наведемо. Я йду на черговий компроміс. Проходить місяць. «Вікторе Андрійовичу, можна ще на один компроміс? Нам треба бюджет». Я йду черговий раз на бюджет.

Чому сьогодні не виконані тільки ті позиції, які стосуються однієї сторони? Я хочу коректно, чесно, толерантно говорити до своїх партнерів. Тому не треба в персоналіях, зокрема в моїй позиції шукати якесь відношення. Мене мало цікавлять дебати по 2010 року - це я в десятий раз хочу повторити. Я ні з ким на компроміси ніякі не піду. Я не буду просити під столом у когось преференцій, я ніяких публічних чи не публічних угод не буду підписувати. Я просто буду вимагати: шановні, якщо у нас є документ, який відповідає національним пріоритетам, навіть якщо це документи політичного характеру, давайте відмовимося від авантюр, від того, що ми щодня посипаємо журналістів цілим маревом, давайте повернемося до цих документів і будемо їх виконувати. Нам треба знайти один кристал, на базі якого потім йде порозуміння, довіра. Цим кристалом, переконаний, може бути угода про коаліцію - вона повинна бути свята і недоторканна. Коли Одеса-Броди записана у цій же святій коаліційній угоді як політичне завдання для Прем'єр-міністра Тимошенко і Президента Ющенка я скажу - мене дивують коментарі іншого характеру. Я їх не можу прийняти. Хоча підкреслюю: я за рамки ділових відносин ніколи не вийду. Я збережу свою емоцію, коректність і буду поважати той уряд, який є, парламент, який є. І все буду робити безумовно для того, щоб там був діалог.

І. ВАННИКОВА:

- Дякуємо. Ще питання. Будь ласка, «Українська правда».

С.ЛЕЩЕНКО:

- Вікторе Андрійовичу, дякую за можливість поставити запитання. Скажіть будь ласка, на вашу особисту думку, Давид Жванія причетний до вашого отруєння? І друге запитання. На вашу особисту думку, Тимошенко буде балотуватися на посаду президента, попри всі запевняння, що вона в разі комфортних умов роботи Кабміну може підтримати вас?

В.ЮЩЕНКО:

- Дві короткі і абсолютно чесні відповіді. По першому запитанню: думаю, так. Це м'яка форма, хотів би підкреслити, щоб зберегти рівновагу перед законом, слідчими органами, чесними людьми. По другому питанню: переконаний, так.

І.ВАННИКОВА:

- Дякуємо. І будь ласка, наступне запитання.

Газета «Зорі Буковини»:

- Вікторе Андрійовичу, одне запитання, коротке, з двох частин. На першу частину ви майже відповіли, коли були на Буковині на Дністровській ГАЕС. Яка доля впевненості, що ваші завдання буде виконано там до кінця року і перший блок буде зданий у експлуатацію. Друга частина: через два місяці Чернівці будуть святкувати своє 600-ліття. Три роки тому була прийнята постанова про виділення для цих цілей 150 мільйонів. Уперше - третя частина цієї суми була виділена ще урядом Януковича. За останні два роки місто не отримало ні копійки. Я думаю, що місто може щось отримати для цих цілей?

В.ЮЩЕНКО:

- Абсолютно. Я почну з другого вашого запитання, оскільки воно, власне кажучи, арифметичне. У бюджеті 2008 року, коли він приймався в грудні попереднього року, на ці цілі на жаль не було передбачено урядом такого фінансування. Дискусії, які були проведені в рамках консультацій між Секретаріатом Президента і урядом, ми домовилися про те, що на 600-ліття Чернівців сума ця виділяється і, ви знаєте, у змінах до бюджету, здається, у сумі 87 мільйонів це фінансування передбачене. Тому нам треба провести або позачергову сесію, або чергову сесію, провести зміни до бюджету, відмовитися від тієї політики попередніх п'яти-шести місяців, коли ці зміни ігнорувалися і все буде чинним способом забезпечено. Я готовий сказати, що я все буду робити для того, щоб ця позиція, яка до речі вже пройшла всі експертні висновки, була підтримана в проекті бюджету і була прийнята.

Що стосується Дністровської ГАЕС, я відверто жалкую, що значна частина журналістів не була під час моєї робочої поїздки на цей об'єкт. Ви б змогли побачити унікально дивну Україну, унікально красиву, унікально потужну. Ви знаєте, ми говоримо про море, про сховище, яке володіє однією четвертою всіх водних ресурсів України. І як цей ресурс заставити працювати ще й на енергетичну незалежність України, на мій погляд, це просте питання. Просте в чому? Якщо в нас знайдеться політичної мудрості, мужності знайти ось ці 950 мільйонів, які потрібні у цьому році, причому я хочу підкреслити: від уряду не вимагається ні копійки з бюджету. Від уряду вимагається зробити роль гаранта у відносинах між відповідною корпорацією і Світовим банком. Не більше. Якщо ми 1 грудня запускаємо в експлуатацію цей об'єкт, через рік через діяльність цього об'єкту буде забезпечене повне фінансування другої черги, третьої черги. Іншими словами, ця структура ніколи ні в кого не проситиме грошей для свого розвитку. І тому цим я хотів би сказати: я все зроблю, щоб 1 грудня разом із вами ми могли відкрити унікальний об'єкт - першу чергу Дністровської ГАЕС. Переконаний, що абсолютна більшість з вас буде здивована масштабами будівництва, тієї потенцією, яка є в цього об'єкту по забезпеченню національної енергетики. У понеділок ми будемо проводити РНБО, де я поставлю завдання, щоб ті суми, які повинні бути виділені через урядові гарантії, перейшли через рішення РНБО. І таким чином, у законодавчому порядку закріпити цю позицію в рамках змін до бюджету 2008 року.

І. ВАННИКОВА:

- Шановні колеги, на жаль, наш час невблаганно спливає, часу все менше, а питань залишається так само багато. Я пропоную нам перейти до наступного блоку - до зовнішньополітичної діяльності нашої держави. І, шановні колеги, поки що увага на екран.

Пане Президенте, дуже важлива для України нині тема, це суть і наповнення угоди, яку запропонувала Франція щодо асоційованого членства в Євросоюзі. Що це означає для України?

В.ЮЩЕНКО:

- Ми виходимо з того, що сьогодні основною лінією наших політичних зв'язків Україна - Європейський Союз є робота над посиленою угодою. Ми домовилися, що попередня трьохлітня угода, яка сьогодні працює, яка ще залишається чинною, вона все-таки вибрала свої можливості щодо двостороннього співробітництва. І тому в цьому контексті ми говоримо про те, що Україна готова перейти до більш якісних, динамічних відносин з ЄС. Ми готові перейти на більш вищий, новий рівень відносин з ЄС, оскільки наше співробітництво з країнами Євросоюзу вже в абсолютній більшості сфер давно вийшло за рамки простого «сусідства». Тому ми зацікавлені безумовно - про це я хочу заявити абсолютно чітко, недвозначно - в асоційованому членстві та економічній інтеграції. Це дає нам перспективу на розвиток наших відносин. Де ми сьогодні знаходимося? Ми ведемо надзвичайно інтенсивну політику діалогу з ЄС. Станом на сьогодні Україна та ЄС провели дев'ять раундів переговорів, за результатами останнього з яких ми погодилися, що нова угода повинна стати амбітним інноваційним документом. Цей документ повинен охопити всі сфери співробітництва України та ЄС. Безумовно, ми говоримо про те, що це має бути єдиний рамковий документ, який визначає наші принципи та цілі розвитку відносин на середньострокову перспективу.

На експертному рівні після дев'яти раундів ми узгодили структуру документу, розділи документу. Для мене надзвичайно важливо те, що ми ввели в структуру цього документу безпековий розділ, який, на мою думку, може бути надзвичайно цікавий, який приведе до нових відносин у цьому напрямку з країнами ЄС. Ми говоримо про співробітництво у сфері політики і безпеки, а також юстиції, досягнуто значного прогресу у питаннях економічного та секторального співробітництва.

Далі. Ми плануємо, що під час Дванадцятого саміту Україна - ЄС 9 вересня 2008 року у Франції (м. Евіан), планується ухвалення другого нашого спільного звіту про прогрес у переговорах між Україною та ЄС. У цих підсумкових документах ми плануємо закріпити досягнуті політичні домовленості на вищому рівні, які досягла українська сторона і ЄС після дев'яти раундів і особливо після останнього раунду переговорів.

В черговий раз позиція ЄС була обговорена під час засідання Ради міністрів ЄС з загальних питань та зовнішніх зносин на цьому тижні - 22 липня ц.р. Французьке головування отримало попередню політичну підтримку держав-членів ЄС своєї пропозиції погодити на саміті в «пакеті» три основні елементи нової посиленої угоди. Зміст компромісної «пакетної» позиції я б прокоментував наступним чином: перший блок - це назва угоди. Ми цього порозуміння досягли, хоча відверто я вам хочу сказати, що місяців вісім тому мало ще вірилося у те, що починаючи з назви угоди, ми можемо знайти таке порозуміння, такий компроміс, говорячи про середньоперспективний документ. Це угода про асоціацію і економічну інтеграцію. Назва угоди: зафіксовано консенсус на включення терміну «асоціація» до звітних документів вересня місяця. Перспективи відносин: блок складний, оскільки ми говоримо про середньостроковий документ. Країни-члени ЄС, як показують консультації, готові надати позитивний сигнал в рамках Спільної заяви за результатами саміту. Водночас, наскільки в новій угоді будуть підтримані формулювання про кінцеву мету проекту, я сказав би, що сьогодні про це говорити завчасно. Нам треба провести ще ряд проміжних консультацій, які я маю намір провести в тому числі і в липні-серпні цього року. Іншими словами, маючи добру назву, маючи таку категорію як асоціація, що говорить уже про те, що ми вийшли з формули «сусідства» з плюсом. Як закріпити цей плюс, яке дати йому тлумачення, змістовне наповнення на середньострокову перспективу, це та робота, над якою працюю я, Міністерство закордонних справ, і думаю, два найближчі місяці будуть напруженими в цьому плані.

Третє. Знайдена згода на офіційне започаткування діалогу із Україною щодо надання українським громадянам безвізового режиму під час поїздок до країн Європейського Союзу. Знову хочу прокоментувати: рік тому ви б мені ще такого запитання не поставили. Бо рік тому вас цікавило, як буде імплементація угоди про лібералізований візовий режим між ЄС і Україною. Надіюся, що тепер з сьогоднішньої конференції кожна інша буде присвячена цьому, як ми сформували «дорожню карту», які часові рамки ми ставимо для досягнення цієї цілі. І відверто хочу сказати, що цей пошук взаємоприйнятного компромісу щодо формату такого діалогу, як і формування самих «контрольних точок», «дорожньої карти» - це питання якраз буде розглядатися у найближчий час і до вересня, і після вересня у відповідних профільних експертних групах ЄС. Але те, що ці три компоненти як невід'ємні структурні речі нової угоди були акцептовані міністрами закордонних справ країн Євросоюзу - це колосальна перемога української дипломатії і української європейської політики.

Безумовно, ми розуміємо, що це консолідована позиція. Для того, щоб вона укріпилася і розвивалася, треба провести надзвичайно багато двосторонніх зустрічей, переговорів Україні і зокрема Президенту, на що я відвожу найближчі два місяці для інтенсифікації такого формату діалогу, в тому числі і з Президентом Франції Ніколя Саркозі - лідером країни, яка у другому півріччі поточного року вже головує в Європейському Союзі.

О.ГОНЧАРЕНКО:

- Законопроект щодо виведення Чорноморського флоту з території України до 2017 року за Вашим дорученням вже розроблений. На Вашу думку, коли доцільне його подання до Верховної Ради на затвердження, адже прийняття цього закону може значно погіршити наші відносини з Росією. Дякую.

В.ЮЩЕНКО:

- Я переконаний, що це треба робити заздалегідь. Робити заздалегідь це не значить робити передчасно. Щоб дати ґрунтовну відповідь, я хочу почати з того, що 28 травня 1997 року було підписано угоду про перебування російського Чорноморського флоту на території України на 20 років - до 2017 року. Мені здається, що цей крок і російська сторона, і інші сторони, які хочуть зробити оцінку відносин у цих питаннях, на мій погляд, повинні сприймати як жест унікально доброї волі української нації, української держави. У чому жест доброї волі проявляється? У 1996 році Україною була прийнята національна Конституція, яка передбачає, що на території України не повинна розміщуватися будь-чия іноземна військова база - чи країни, чи блоку. Це є дух української Конституції. Розуміючи, що перебування російського Чорноморського флоту і його передислокація - це не питання одного дня, мова йде про передислокацію не тільки більше сотні плаваючих засобів. Мова йде про інфраструктуру, яку розбудувати потрібно. Іншими словами, для того, щоб зробити відповідно до чинної угоди передислокацію, треба заздалегідь мати багато часу. І тому, коли ми говоримо про те, що цей чутливий момент у наших відносинах ми повинні пройти чесно. З одної сторони, повинна виконана бути національна Конституція. І всякі маневри, політичні інтриги, які понижують роль, місце Конституції у відповіді на це запитання, на мій погляд, є непродуманими, безперспективними і працюють проти державних, національних інтересів України. Я розумію, як мої слова можуть сьогодні інтерпретуватися різними сторонами, але Президент - гарант Конституції, і я мушу про ці речі говорити. Можливо, в інших кабінетах про це не хотіли б слухати. Тому, виходячи з того, що норми Конституції мають імперативний запис, виходячи з того, що ці відносини регулюються окремим двостороннім документом, який передбачає присутність російського Чорноморського флоту до 2017 року, на мій погляд, тема започаткування переговорів щодо перспективи виведення російського Чорноморського флоту з української території повинна стати на порядок денний наших відносин. Ми це питання повинні почати обговорювати, якщо ми хочемо бути коректними, щирими у відносинах один з одним. Я говорю це як про українських політиків, українські політичні сили, так і про наших друзів і колег у Російській Федерації.

Радіо «Свобода»:

- Віктор Андрійович, у мене також запитання по Росії. Яку ціну за російський газ витримає Україна і чи буде Україна підвищувати ціну на транзит. Дякую.

В.ЮЩЕНКО:

- Я б дуже хотів, щоб журналісти були компетентні у тих питаннях, які стосуються ціноутворення, транзиту, сховищ і таке інше. Я хотів би підкреслити, що питання українського транзиту може виникнути тільки при одній умові: коли в нас є формула ціни на газ. Доки ціна на газ буде формуватися абсолютно політично, розмови про зміну тарифу транзиту російського або іншого газу українською територією - це безпідставні розмови. Тому що те плече поставки середньоазійського газу, яке існує від Туркменістану до українського кордону, і той обсяг газу, який транспортується по ньому, з точки зору транзитних витрат, аналогічне плечу трошки більше одної тисячі кілометрів по українській території, газопроводу, яким ми перекачуємо приблизно 120 мільярдів російського газу. Ми перекачуємо 126-130 мільярдів російського газу українською територією приблизно на одну тисячу кілометрів. З Середньої Азії беремо 55 мільярдів кубічних метрів газу на відстань приблизно дві тисячі кілометрів. І тому підвищення тарифу з одної сторони одразу викликає зв'язок із підвищенням тарифу з другої сторони. Питання може бути врегульованим одним чином - коли ми прийдемо до формульного визначення ціни на газ. Я думаю, що це одна з основ української політики в цьому питанні. Особливістю сьогоднішнього моменту поки що залишаються обставини, коли ми ще можемо аналізувати на рівні вигод національних політику адміністративного підвищення ціни або політику переходу на формулу ціни. Відповідь одна: динаміка цін на енергоносії росте небувалими темпами. Нам треба піднімати внутрішні ціни для всіх споживачів на газ, і це є відповідь очевидна. Не повинно бути жодних спекуляцій. Разом з тим, нам треба зробити все необхідне, щоб у найближчі декілька тижнів зафіксувати домінуючий принцип утворення ціни або адміністративний, або формульний. У кожного з цих принципів є свої недоліки і свої переваги, але глобальний інтерес заключається в тому, що Україна, як і інші країни-споживачі російського газу, які є нашими сусідами, на формульний підхід переходять з 2011 року. Тому формульний підхід чекає всіх, в тому числі й Україну. Тому нам треба абсолютно відверто, чесно дискусію з цього питання вести серед нації, серед бізнесових кіл. Найближчі декілька тижнів якраз будуть присвячені переговорному процесу з російською стороною, з середньоазійськими країнами щодо цінового підходу як такого, як принципу. І після цього - до величини самої ціни. Я не хочу коментувати репліки, які були сказані всує, яка ціна буде середньоазійського газу на лінії російсько-українського кордону. Тому що це справа поки що не прикладна і скоріше всього спекулятивна. Якраз у найближчі два-три тижні, принаймні місяць, можна внести, цього бажає українська сторона і я це заявив керівнику Газпрому пану Міллеру: ми б бажали протягом 30 днів зафіксувати ціну, перспективи поставки російського чи середньоазійського газу 2009 року, вирішити питання по об'ємах транзиту. Поки що на сьогодні нам вдалося вийти з тої кризи, перш за все, платежів і відносин між НАК «Нафтогаз» і Газпромом. Ці проблеми виникли у грудні 2007 року і в першому кварталі 2008 року. Значну проведено роботу для того, щоб ці розрахунки було завершено. Частину механізмів розрахунків, в тому числі за транзит російського газу територією України змінено, що покращило платіжний баланс НАК «Нафтогазу». Але ще багато треба зробити для того, щоб НАК «Нафтогаз» відчував себе стабільно, збалансовано. Щоб НАК «Нафтогаз України» почав розробку національного шельфу Чорного моря, щоб не боявся глибини більше коліна, ходив у море, закуповував відповідні платформи, вів або власні або спільні із іноземними структурами розробки. Нам треба серйозно осмислити не тільки режим ціновий, тарифний у стосунках із нашими партнерами, але серйозно реформувати нашу енергетичну, газову, зокрема, політику, всередині країни. Власне кажучи, це є предмет моїх щоденних контактів з урядом і корпоративною структурою НАК «Нафтогаз України» щодо такої амбітної ціленаправленої політики в Україні.

І.ВАННИКОВА:

- Дякую. Шановні колеги, останній блок нашої прес-конференції - відзначення 1020-ї річниці хрещення Київської Русі. Чому цій події ми приділяємо так багато уваги і виділяємо її в окрему тему. Безумовно, велика історична, велика державна подія в історії нашого українського народу, однак існують певні і політичні, і історичні нюанси, які вимагають ґрунтовного пояснення від Президента України. Я прошу вашої уваги на екран. Там буде демонструватися останній відео ролик сьогоднішньої прес-конференції. Отже, пане Президент, вам слово.

В.ЮЩЕНКО:

- Я почав би з того, що церква і віра є невід'ємний фактор становлення держави і нації. Якщо торкнутися історії, то, ви знаєте, ні історики, ні археологи, ні вчені за останню тисячу років не зробили жодного підтвердження, що в історії людства був народ, у якого б не було віри, релігії, а значить, своєї церкви. Кожний народ має віру. Із цієї вірою він народжується, бореться за свою незалежність, піднімається з колін, розквітає. Я б сказав, що це парні категорії: віра дає сили, не завжди вистачає ресурсу отримати бажане у національній незалежності, розвитку, становленню, моралі. Віра - це є той стрижень, навколо якого формується наша переконаність, наша надія. Другими словами, це одне із фундаментальних джерел, з яких твориться наша енергія. Подивіться, будь ласка, на історію будь-якого православного народу. Невипадково православна церква кожного народу називається його іменем. Сербська православна церква, Албанська православна церква, Чорногорська православна церква, Болгарська православна церква, Грузинська православна церква, Вірменська, Грецька, Російська. І тому, коли ми говоримо про те, який зв'язок має релігія, має церква, має духовність із нашим сьогоднішнім буттям, я би сказав, що це невід'ємний фактор життя будь-якої нації, будь-якого народу. Переконаний, що це повністю стосується і українського народу. Зверніть увагу, протягом останніх тисячі років що є незмінне у нашому житті? У нас змінювалися політичні кордони, влади, формації, лідери, значною мірою, слово, культура. Що було незмінне в нас? Наша віра. І наша тисячолітня віра дає нам право в тому числі і за цієї ознакою визначати своє місце в об'єднаній Європі. Переконаний, що українська нація повинна гордитися тим, що майже дві тисячі років тому у своєму другому поході нашу землю відвідав первоапостол Андрій, учень Іоанна Хрестителя. Вийшов на київську землю, на київські пагорби і сказав пророчі слова, які повторюються сьогодні в тисячах випадків: тут буде благословенна земля і благословенний нарід, який на ній буде проживати. І я абсолютно переконаний: пророчі слова первоапостола. Це одна із знакових частин хрещення нашої землі. Це наше перше хрещення. Не кожна земля отримує хрещення від первоапостола. І переконаний, що в цьому є Божий дар.

Коли ми говоримо про хрещення Київської Русі 988 року рівноапостольним князем Володимиром, про це я хотів би більше епітетів дати і сказати, на мій погляд, чутливих, важливих для цього часу слів.

Якщо ми торкнемося нашої історії періоду Київської Русі, починаючи від прийняття хрещення, ми дуже часто його називаємо золотим віком. У нас з'явилася перша нагода зібрати землі, зібрати десятки племен у централізовану державу. Одним із фундаментальних способів консолідації тодішнього суспільства стала християнська віра. Не можна того приховувати, що з цією вірою прийшла не менш знакова для нас подія - це наше письмо, яке принесло освіту. Недарма тоді кожний храм був джерелом писемності і книгописання, літописання. Переконаний, що ми повинні поряд із цим говорити про архітектуру. Це якраз період нашого хрещення залишив навіть у Києві, якщо дивитися, славні приклади розквіту того часу. Я маю на увазі Софію Київську, Пирогощу, Храм на Берестові, Києво-Печерську Лавру, Видубицький монастир. Це все, що сьогодні нас оточує, пройшло тисячу років. Для когось це історія, для когось це віра, для когось це освіта, писемність. Можливо говорити про те, що християнство принесло до нас унікальну національну традицію, яка за сотні років збереглася, звичайно, переплелася у багатьох моментах із тими звичаями, які в нас існували до християнства. Я переконаний, що нам треба говорити про те, що якраз християнство, хрещення 988 року рівноапостольним князем Володимиром зробило ключовий внесок у нашу європейськість, тому що ми стали говорити з усіма європейським народами одною духовною мовою. Якщо ви пригадуєте, коли Оноре де Бальзак приїхав у Францію після відвідин України, разом із своєю дружиною-українкою, його запитали, що ти бачив у Києві. Він сказав дуже промовисту, коротку, але точну фразу: я бачив північний Рим, з його шістьмастами церквами і Лаврою.

Я переконаний, що роль духовенства у становленні нашої держави, нашої незалежності належним чином ще не оцінена. Наше духовенство є багатостраждальне, як і вся наша церква. Вони прожили надзвичайно тяжкі періоди зародження, переслідувань, репресій. За роки радянської влади в Україні знищено більше 70 тисяч культових споруд. За роки української незалежності збудовано 13,5 тисяч храмів. Це далеко не те, що ми мали, але це добрий приклад того, як відроджується наша віра, як повертається до нас саме святе - наше православ'я.

Коли я дивлюсь на контекст візиту Його Всесвятості Вселенського патріарха Варфоломія, я бачу декілька ознак, про які варто говорити. По-перше, це колосальна честь для нашої землі, для нашого народу зустріти Вселенського патріарха. Ви знаєте, що це перший візит Вселенського патріарха за останні 350 років. Востаннє Вселенський патріарх в Україні, в місті Києві був, зустрічаючи військо гетьмана Зиновія Хмельницького, у 1648 році. І те, що до нас приїжджає Вселенський патріарх, мені здається, говорить про велике значення, місію і роль українського православ'я в Христовій вірі. Мені здається, що якраз цей візит закладає ті фундаментальні процеси щодо консолідації українського православ'я, які повинні нас привести до єдиної помісної церкви.

Кожен раз, коли я спілкуюся з вами про релігію, церкву, міжконфесійні українські відносини, я кожен раз говорю про те, що моєю мрією є створення в Україні єдиної помісної церкви. Все, що буде в моїх силах, я буду все робити для того, щоб народ України був єдиний во Христі. І даю дуже легке пояснення. Фундаментальним догматом християнства, і православ'я зокрема, є єдність. Православ'я не вчить злу. Не вчить протиріччям. Це все привнесено людським фактором, а не нашою вірою. Я переконаний, що у сьогоднішньому дні для розквіту України найбільш потрібне наше церковне порозуміння. І тому я всіляко буду сприяти, і робити все, що залежить від світської влади, коректно трактуючи, що світська влада може працювати виключно у відносинах «влада і церква», не входячи у проблему роботи чи існування тієї чи іншої церкви чи конфесії, я хочу сказати, що я все буду робити для того, щоб привести Україну до церковного порозуміння, щоб вивести Україну з тієї церковної, міжконфесійної кризи, яка сформувалася у різні роки, і не завжди з нашої вини. Можливо, більше не з нашої вини.

Але переконаний, що приходить час, коли ми повинні володіти мужністю, мудрістю аналізувати ці процеси. І переконаний, що час, коли в Україну приїжджають ієрархи світових православних церков, десятки делегацій і саме головне - головний гість Вселенський Патріарх, це є непоганий час для того, щоб ми поряд зі світом, поряд з ювілеєм багато чого зробили для консолідації, порозуміння в українській православній церкві. Таке значення я бачу для себе цієї події і всіляко просив би вас, добре розуміючи, що буде багато надзвичайно спекуляцій, буде колосальне намагання використати журналіста для того, щоб некоректно освітити роль, місце, значення цієї події, яку ми завтра будемо відзначати. Я б звертався до вас, шановні журналісти, як до своїх співвітчизників, як до громадян, з якими я живу, буду жити і знайду свій останній покій у цій землі - будьте українцями, займіть достойну позицію. І ми тоді будемо сильніші.

Дякую.

І. ВАННИКОВА:

- Дякуємо, шановні колеги, підсумкова прес-конференція Президента добігає кінця. Із планом заходів щодо відзначення 1020-річниці Хрещення Київської Русі детально ви можете ознайомитися на сайті Президента України та у спеціальних прес-релізах.


Версiя для друку

Фотоальбом

Щоквартальна прес-конференція Президента України. 24 липня 2008 року

Офіційні документи

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 981/2011
Про призначення В.Стельмаха Радником Президента України

Графік Президента

18.10.2011
Участь у Другому Українсько-Російському міжрегіональному економічному форумі 

Відео

Робоча поїздка до Хмельницької області

Події

Зустріч з Президентом Словенії

Анонси

18.10.2011
Участь у Другому Українсько-Російському міжрегіональному економічному форумі 

Фотоальбом


Президент взяв участь у церемонії відкриття НСК «Олімпійський»

Віртуальна екскурсія

Усі права на матеріали, розміщені на цьому сайті, належать Адмiнiстрацiї Президента України.
01220, м. Київ, вул. Банкова, 11. Довідкова Адмiнiстрацiї Президента України – (044) 255-73-33