Підвищувати рівень культури

У своїй доповіді на розширеній вченій раді університету  «Підсумки діяльності ХНАДУ в 2009 – 2010 навчальному році і завдання колективу в наступному 2010 – 2011 навчальному році» ректор, професор А.М. Туренко велику увагу приділив важливому й актуальному питанню виховання молоді. Ректор потребував посилення виховної роботи від усього викладацького складу та активізації діяльності наставників академічних груп.

Відмінна риса сучасного виробничого процесу – зростаюча інтелектуальна насиченість. А це означає, що істотно посилюються роль і відповідальність інженерно-технічної інтелігенції у вдосконаленні виробництва, поліпшенні його організації та інновації. Її обов’язок –  всебічно сприяти розробці нових технологій, пошуку оригінальних технічних рішень, піклуватися про їх прискорення та упровадження в практику, а також підвищувати престиж інженерної праці. Сучасному виробництву потрібні кваліфіковані фахівці, творчо мислячі, здатні брати активну участь в науково-технічному процесі, приймати і здійснювати оптимальні наукові, інженерні й організаційні рішення. Таке «кадрове замовлення» суспільства вищій школі. Проте не завжди ще диплом про вищу освіту є свідченням справжньої інтелігентності. Тому вузівська педагогіка покликана не тільки озброювати студентство знаннями, але і всебічно піклуватися про етичне виховання молодого покоління. Одна з найдієвіших форм виховання студентства – лекція. Живе слово  залучає слухачів до світу знань, будить в них допитливість. Кращі лектори глибоко впливають на формування як професійної, так і загальної культури майбутніх фахівців, надихають їх на самостійний пошук знань. Тому у цьому відношенні неприпустимо перепоручати читання лекцій асистентам, які не мають достатнього викладацького і життєвого досвіду. Якість підготовки та етичного становлення молодих спеціалістів нині все більше визначається індивідуальною роботою зі студентами, умінням оцінити і розвинути здібності кожного з них. Але це у свою чергу також  висуває особливі вимоги до особистості самого викладача. Неприпустимо, наприклад, звернення до студентів на ти. Хоча  деякі викладачі, на жаль, не можуть з себе видавити звернення на ви. Вони вже звикли тикати – вони такі виховані, причому всерйоз і надовго. До речі, непогано було б і пропонувати стілець співбесіднику. Велика роль у вихованні студентської молоді відводиться кураторам. З перших же днів навчання вони допомагають кожному студенту не тільки знайти свій шлях до майбутньої професії, але і стати справжнім інтелігентом і громадянином. Вихователь студентства повинен служити зразком творчого ставлення до справи, нормам високої моральності. Пошаною по праву користується той куратор, який не обмежує свій вплив вузівською аудиторією, а завжди поряд зі студентами, ділить з ними і успіхи, і труднощі. Куратор покликаний завжди знаходитися серед молоді, уміти в принциповій суперечці та в дружній бесіді аргументовано і переконливо допомогти юнакам і дівчатам знайти правильну оцінку подій і явищ нашого часу. Наставник молоді не тільки прокладає своїм вихованцям шлях до майбутньої професії. Він допомагає їм стати патріотами, духовно багатими людьми. Проте слід зауважити, що благородна праця наставництва не завжди гідно оцінюється. Тут ще багато несправедливостей. Великі витрати часу у кураторів ніяк не компенсуються. Викладач повинен виконати свою основну, заплановану йому навчальну, методичну і наукову роботу, і як додаток ще й навантаження, пов'язане з кураторством. А навантаження це, слід зауважити, достатньо велике, кропітке і вельми відповідальне. Багато в роботі наставника залежить від складу групи, якою він опікується. Але це ніяк не враховується. Відсутня справедлива ротація кураторів. Є викладачі, які працюють в університеті десятки років, але кураторство чомусь завжди обходить їх, а є викладачі, які, навпаки, з першого дня перебування в університеті є кураторами. Ускладнює роботу кураторів також відсутність затвердженого міністерством статусу вузівського вихователя, його прав і обов'язків, а також заходів заохочення. Сьогодні слід констатувати зниження загального рівня культури в країні. Є думки, що саме ця обставина і є головним ворогом модернізації всього народного господарства. Враховуючи нинішню тенденцію зниження загального культурного рівня, ректор ХНАДУ, професор А.М. Туренко ще 5 вересня 2005 року видав наказ № 112 «Про виконання комплексної програми виховання морально-етичних норм поведінки студентів і співробітників університету». В наказі справедливо і своєчасно звертається увага на недопустимість нецензурної лексики в стінах університету, розпивання алкогольних і слабоалкогольних напоїв, ходіння по університету в непристойному одязі тощо. З тих пір пройшло п'ять років. За минулий період декани, завідувачі кафедр, куратори, викладачі та співробітники провели велику виховну роботу, спрямовану на підвищення пріоритету загальнолюдських цінностей. Значний внесок у цю справу робить і редакція газети «Автодорожник», подаючи на своїх шпальтах постійно діючу рубрику, де висвітлюються актуальні питання морально-етичних норм поведінки студентів і співробітників університету. Спільними зусиллями багато що вдалося зробити. Помітні зміни на краще. Безумовно, наказ відіграв позитивну роль у зміцненні поведінки і підвищенні етичного рівня студентів і співробітників ХНАДУ. Але чи все в цьому напрямі зроблено? Чи можна вважати озвучену тему закритою? У жодному випадку. Виховна робота має таку специфіку, що вона ніколи не закінчується. Виховувати треба кожну годину, хвилину, секунду... одним словом – щомиті й постійно. Ось, наприклад,  декілька підстав для її проведення.  Торкнемося  питання про мобільні телефони. Сьогодні майже у кожного є мобільний телефон, у багатьох навіть не один. Але кожен  користується ним в міру своєї культури і вихованості. Деякі при цьому проявляють відверте неуцтво. Якби вищезгаданий наказ № 112 складався  зараз, то до нього обов'язково треба було б додати ще і правила користування мобільними телефонами в університеті. В правилах слід категорично заборонити використання телефона за прямим призначенням і всілякі ігри з ним під час навчального процесу, заборонити також ходіння з телефоном  для розмов в коридор і назад. Телефон під час занять повинен бути відключений і захований. Пояснювати, як негативно впливають телефонні розмови і все що  з цим пов'язано на навчальний процес не варто. Це всім зрозуміло. Майже постійним стало явище, коли перед наступними заняттями доводиться організовувати збір і прибирання порожніх пляшок з-під напоїв, залишених студентами в аудиторії на попередніх заняттях. Це вже стало тенденцією. На запитання, чому не можна викинути порожні пляшки на смітник або забрати їх із собою, відповідь може бути тільки одна – нестача все тієї ж культури поведінки й виховання нашої молоді. Не можу не звернути увагу на ще один момент в житті університету. Я маю на увазі сидіння студентів у коридорі навпочіпки. Сидять, розмовляють і чекають дзвінка. Звідки це явище? Якщо це наслідування, то кому?

Викладачам, які таким же чином поводяться і чекають на початок занять? Так ні! Викладачі так не поводяться. Загалом картина неестетична. Це все питання тотожні. Однаково непривабливо і підпирати стіни, і сидіти навпочіпки. Отже, працювати ще є над чим. Викладачам університету довірено вирішення одного з найважливіших соціальних завдань – виховання молодого покоління інтелігенції. Так хай же кожен педагог ХНАДУ буде гідний своєї відповідальної місії.      

Євген Романенко,

доцент кафедри ТМіГ