- AZH
- Візії
- Фотографія
- Кіно
- Театр
- Література
- Музика
- Свіжакров
- Фоторепортаж
- ∞
вхід
усі rss
Данський режисер Ларс фон Трієр явно любить знімати кіно про жінок. «Розтинаючи хвилі» (1996), «Танцівниця в темряві» (2000), «Доґвіль» (2003), «Антихрист» (2009) і, зрештою, «Меланхолія» (2011) – Трієр не перший рік із непідробним інтересом копирсає «другу стать». В останній стрічці доходить до того, що з кадру по черзі зникають всі чоловічі персонажі і в фокусі опиняються дві головні героїні...
Уже майже два роки, як не стало Піни Бауш — великого хореографа і театрального режисера, керівника створеного нею «Танцтеатру Вуперталь». Вона зажила слави прижиттєвої легенди, однак, як водиться, значення зробленого нею усвідомили повною мірою вже після відходу мисткині. Одна зі спроб такого усвідомлення — новий фільм видатного німецького кінорежисера, президента Європейської кіноакадемії Віма Вендерса «Піна».
The Social Network – це фільм, який майже вартий покоління Facebook, і цей факт – такий несподіваний – змушує сприймати стрічку з більшим задоволенням, ніж він, можливо, об’єктивно заслуговує. З першого епізоду зрозуміло, що це картина про людей 2.0, зроблена людьми 1.0
Лише на перший погляд «Вихід» - така собі чергова стрічка про графітчиків. Насправді, фільм являє собою витончену мистецьку гру з глядачем. Ми не можемо бути цілковито певні, документальне це кіно чи таки ігрове; ми не знаємо, хто істинний режисер - Гуетта чи Бенксі; зрештою, питання про те, хто є головним героєм стрічки, теж лишається відкритим.
«Межі контролю» можуть мати два пояснення: як межі самоконтролю, і як межі дозволу іншим людям контролювати чиюсь свідомість, я вже трохи думав про можливе подвійне значення, – розповідає Джим Джармуш журналу Interview про свій новий фільм.
Тоні Ґатліф — один із найбільш оригінальних європейських режисерів. Живучи у Франції, він, насамперед, є найвідомішим на сьогодні кінематографістом із народу рома (циган). Його фільми небагатослівні, часом майже позбавлені лінійного, чітко вибудуваного сюжету, але поетичні та музикальні. Останнє — яскрава відмінна риса кінематографа Ґатліфа.
Після прем’єри фільму «Антихрист» Ларс фон Трієр висловив думку, що до глядачів «доходить тільки нескінченно мала частка твору. Але я цілком задоволений цим фільмом і образами, які в ньому містяться. Вони породжені натхненням, яке для мене є реальним. На цьому проекті я виявив чесність». Це коротеньке інтерв’ю дасть змогу дізнатись про деякі цікаві деталі з «Антихриста».
От і скінчилась Молодість, одна з тих подій, якою ще можна пишатися, що вона в нас є, і, будемо сподіватися, ще буде. Бо на початку цьогорічного фестивалю вже велась розмова, що, можливо, фестиваль буде змушений переїхати до Львова. Такі події тримаються іноді на голому ентузіазмі, як от і ГогольFest, тож тримаймо кулачки.
Існують певні мотиви, теми, ситуації, навколо яких організовано кінематографічне існування Генсбур, і найвиразніше вони простежуються в обмеженому числі фільмів, далеких один від одного за формальними чи стилістичними ознаками.
Короткометражна анімаційна стрічка Tir Nan Og французького режисера Фарсі Тейсіра. У чотирьохвилиній стрічці він м'яко і ніжно досліджує концепцію смерті й втрату коханої людини, не використовуючи жодного слова в діалогах.
Кожного фільму Тарантіно чекають. Кожний фільм Тарантіно викликає ажіотаж. Кожний фільм Тарантіно залюбки критикують з усіх боків. І починають чекати на новий. Те ж саме діється довкола «Безславних покидьків».
Важливо підкреслити, що «Пророк» Жака Одіара став володарем гран-прі останнього Каннського фестивалю одним із призерів фестивалю, цього року винятково багатого на сенсації й гучні імена. У «Пророку» Одіар зазирає в саме осердя криміналітету, змальовуючи будні французької в’язниці, куди потрапляє головний герой, 19-річний арабофранцуз Малік Ель Джебен.
Авантюристам, які задумали створити мультфільм за допомогою тисяч мультиплікаторів з інтернету, вдалося створити якісний та популярний ролик. Тепер вони мають повне право стверджувати, що майбутнє - за wiki-мультиками.
РЕКЛАМА
|