Відділ української літератури

Відділ української літератури був створений у лютому 1951 р. Основою його став сектор української літератури Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка Академії наук УРСР, заснований в січні 1940р. на базі філологічної секції ліквідованого Наукового товариства імені Шевченка. У липні 1944р. сектор був перетворений у відділ української літератури Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка АН УРСР, але в 1946 р. він був ліквідований, внаслідок шаленої компанії, спрямованої проти українських учених, зокрема проти Михайла Рудницького та Михайла Возняка, звинувачених в українському буржуазному націоналізмі.

Відновлений у 1951 р. в структурі Інституту суспільних наук АН УРСР, відділ очолив академік М.Возняк. До роботи було запрошено більшість науковців, які працювали в ньому раніше, поповнився колектив новими співробітниками. Після смерті М.Возняка (1954) завідувачами відділу були О.Мороз, С.Щурат, Ф.Неборячок та ін. Коли на початку 1970-х рр. Україною прокотилася хвиля переслідувань національно орієнтованої інтелігенції, відділ знову був ліквідований, незважаючи на значні наукові досягнення.

У 1990 р. відділ був наново сформований у структурі Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича Академії наук України. Відділ очолив доктор філологічних наук М.Ільницький, у 2003р. обраний членом-кореспондетом НАН України. Працюють тут 3 доктори філологічних наук та 1 кандидат філософських наук. Відділ досліджує широке коло теоретичних та історико-літературних проблем у контексті міждисциплінарних та міжнародних зв'язків.

У роботі відділу української літератури треба виділити два періоди: 1951–1975 і 1990 по сьогодні.

У першому періоді сформувався колектив учених, які досліджували актуальні проблеми історії та теорії літератури, фольклору, театру. Серед здобутків відділу – праці М.Возняка „Нариси про світогляд Івана Франка” (1955), „Велетень думки і праці” (1958), монографія Г.Нудьги „Українська думка і пісня у світі” (1989), дослідження Р.Кирчіва „Україніка в польських альманахах доби романтизму” (1965) та ін. Сформувалася генерація учених: С.Трофимук, М.Вальо, Л.Сеник, Л.Бондар, І.Моторнюк.

Відновлений у 1990р. відділ прагнув спиратися на зроблене попередниками, але й здобув можливість досліджувати періоди та постаті, які були вилучені з історії літератури в період комуністичного режиму.

Основні здобутки відділу:

Серед основних публікацій – праці М.Ільницького „Від „Молодої Музи” до „празької школи” (1995), „Драма без катарсису” у 2-х част. (1999, 2003), Б.Криси „Пересотворення світу. Українська поезія XVII–XVIIIст.” (1997), Я.Мельник „…І остатня часть дороги. Іван Франк: 1909 – 1916” (2006), „Іван Франко й bibliaapocrypha” (2006).

Захищено 3 докторські і 3 канд. дисертації, засновано науковий збірник відділу „Парадигма”. Встановився тісний зв’язок відділу з кафедрами української літератури ім. М.Возняка, теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету ім. І.Франка, відділами Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, україністами Польщі. Працівники відділу беруть участь у міжнародних теоретичних конференціях, Конгресах МАУ, є членами спеціалізованих учених рад для захисту кандидатських і докторських дисертацій, виступають офіційними опонентами.