Маршрут починається із знайомства з селом Введенка, колись відомим на всю Російську імперію. У першій половині XIX сторіччя простий селянин Іван Олексійович Крівцов, а пізніше чернець Яків заснував тут Тамурську обитель для сиріт, людей похилого віку, інвалідів і інших скривджених долею людей. Зовсім небагато часу знадобилося, щоб обитель перетворилася на  ціле містечко: дві церкви, сорок келій, трапезну, чоловічу і жіночу лікарні, аптеку, лазню, братську школу, був навіть готель. Потім був побудований і освячений один з найбільших і красивих сільських храмів — Свято-Введенськая церква, яка 4 грудня 2010 року відзначить своє перше сторіччя. До цього часу потік паломників у Введенку склав майже 30 тисяч чоловік в рік. Так село перетворилося на духовну столицю Бессарабії. Дотепер в храмі збереглася і головна історична реліквія – дерев'яний хрест з двоглавим орлом – подарунок царя Олександра III.

Наступний об'єкт туристичного показу - Німецька Лютеранська кирха 1840 року, яка знаходиться в м. Сараті. Побувати в цьому  місці на півдні Одеської області дотепер вважають за свій обов'язок численні туристи з Німеччини. Чому? Обов'язково розкажемо. У Сараті на нас чекатиме і сніданок.

Підкріпившись, переїздимо в село Кулевча. Його  заклали на початку XIX сторіччя болгари, які тікали від турок. Сюди, зі всієї України і сусудніх країн, стікається православний люд, щоб подивитися на унікальні ікони, які знаходяться в церкві Миколи Чудотворца. Їх декілька. Казанська ікона Божої Матері, яка пов'язана із знаменитою Полтавською битвою. У кіоті ікони, оживають лілії, які кладуть під скло після Великодня. Вони засихають, а потім пускають молоді паростки. Ожилі квіти окутують образ Божої Матері з немовлям залишаючи відкритими тільки їх обличчя. Щороку лілії зацвітають на День Святої Трійці, хоча це свято і не має встановленої дати. Прихожани кулевчанського храму, без сумнівів, вважають ікону з ліліями чудотворною. Образ обрамлений сотнями складених записок з благаннями до Божої Матері. Місцеві жителі ще називають свою ікону Казанської Божої матері такою, що плаче. З їх розповідей, під час літургії скло біля вуст Божої Матері іноді пітніє, а біля очей виступає волога. Краплі тримаються до двох з половиною днів, а потім раптом за півгодини висихають. Ті, кому батюшка пензликом переносив ці крапельки на язик відчували нібіто легке поколювання. Так само тут можна побачити копію Іверської ікони Богородиці, вона прославилася ще за часів імператора-іконоборця Феофіла в 829–842 роках. По легенді, коли воїн ударив її мечем, на зображенні правої щоки Пречистої виступила кров. Копія цієї ікони, кровоточить так само сильно, як і її оригінал. Під час кожної служби настоятель виносить з вівтаря ще одну ікону Божої матері, Касперовську, яка мироточить - кіот зсередини окроплений росою. Вже 20 років служить тут протоієрей о. Павло, який радить прихожанам не поспішати, затриматися перед іконою, попросити Божу Матір - як діти просять батьків. Зі смирінням, вірою, з надією на те, що отримаєш допомогу.

Далі за маршрутом направляємося в місто Татарбунари, де в приватній садибі "В Маланки" нас чекає справжній бессарабський обід: курбан, мамалига, картопля, запечена з салом, бессарабська бринза, овочі, домашні коржі і компот.

Пообідавши та помилувавшись чудасіями садиби, відправляємося до села Борисівка, де розташований Спасо-Преображенській жіночий монастир, який нещодавно відзначив своє сторіччя. Поспілкуємося з настоятелькою і послушницями обителі та скуштуємо воду з святого цілющого джерела. І ось нарешті натхненні, із світлими позитивними думками і вірою в краще повертаємося додому.


Розробник екскурсійної програми:

Фізична особа-підприємець Рогочий О.С.
м. Одеса, вул. Л. Шмідта, 5
Тел.: (048) 785-27-97; 725-84-11; 773-45-11;
моб.: +38 093 521-49-00; +38 067 557-57-89
E-mail: info_iam@ukr.net;  www.veselkatour.com.ua