 |
| Станція Гребениківка
|
Проїжджаючи на швидкісному потязі повз маленькі станції, ми зазвичай не звертаємо на них увагу. І в цьому, по суті, немає нічого дивного, бо помічати лише велике – одна з не найкращих якостей людини. І шкода. Адже все у цьому світі має своє особливе, інколи навіть доленосне значення. Яскравим прикладом цієї неписаної істини є станція Гребениківка 5 класу Сумської дирекції залізничних перевезень.
На перший погляд, життя тут давно завмерло, а з ним – і робота на станції. Пасажирські потяги стрімко проносяться мимо, а з приміських рідко сходять люди. Оскільки село Гребениківка, на честь якого й було названо станцію, знаходиться на відстані близько 8-ми кілометрів, то його мешканцям зручніше зійти на іншій зупинці – Боромля або взагалі діставатися додому автотранспортом. Досі незрозуміло, чому залізничники назву для станції запозичили у села Гребениківка, адже найближчий населений пункт – це Нижня Сироватка.
Призначення станції полягає у прийомі та відправленні поїздів у трьох напрямках – до Харкова, Сум і Низів. Саме звідси веде ще одна колія – на товарну станцію Низи, де розташовувався цукровий завод. З її будівництвом пов’язана й офіційна дата створення станції Гребениківка – далекий 1909 рік.
З того часу тут багато чого змінилося. Основна будівля тепер містить залу очікування, пост чергового по станції, кабінет її начальника та чотири квартири, де проживають станційні працівники. Нещодавно спеціалісти Сумської виконробської дільниці №10 БМЕУ-5 на чолі з майстром Миколою Кравченком помітно осучаснили Гребениківку. Зокрема, замінили стару шиферну покрівлю на нову, відремонтували майже всі приміщення вокзалу та два стрілочних пости. Та головне – переобладнали кіптяву вугільну котельну під електроопалення. З’явився на станції й перший комп’ютер, на якому планується незабаром розпочати видання попереджень у напрямку перегону Гребениківка — Низи.
Загалом же місцеві залізничники не тільки працюють, але й живуть життям, звичним для них, проте дивним для мешканців мегаполісів. Безкінечні лісосмуги, влітку – різноманіття польових квітів та пташиний спів, взимку – непрохідні снігові кучугури – це і є Гребениківка в усій своїй красі.
Є тут і раритетна «родзинка», яка неодмінно зацікавить не байдужих до залізничної техніки гостей. Для них справжнім сюрпризом стане жезловий апарат 1957 року випуску, який не просто діє, а й досі активно використовується на низівському напрямку. Цікавість викликає також напівавтоматична система централізації. За її чіткою роботою стежить досвідчений електромеханік СЦБ Микола Коротенко. Колійне ж господарство станції в надійних руках дорожнього майстра ПЧ-8 Ігоря Сенельника.
Але на цьому особливості станції не закінчуються. Яскравою її прикметою є колектив залізничників. Він майже повністю складається з жінок – це начальник станції Оксана Чернова, чергові по станції Ганна Брижик, Надія Волошина, Алла Новгородська, Олена Брижик, чергові стрілочних постів Олександра Коротенко, Надія Надточий та інші – всього 14 представниць прекрасної половини людства. Цьогоріч відзначатимуть свій 55-літній ювілей Ганна Брижик та почесний залізничник Ганна Бездідько. Причому остання пропрацювала на залізничному транспорті понад 33 роки. Продовжувачкою залізничної династії є начальник станції Оксана Чернова. Маючи два дипломи – економічний та залізничний – жінка свого часу починала трудовий стаж квитковим касиром на станції Сироватка, де очолювала колектив її мама. І ось вже кілька років Оксана Анатоліївна сама успішно керує сусідньою станцією. Мужнє плече тут підставлять хіба що єдині чоловіки – чергові стрілочних постів Віталій Любченко та Андрій Новгородський. Тож фактично станційне господарство повністю тримають у своїх тендітних руках жінки. Але в цьому є і свої плюси, оскільки вони доглядають його, як власну домівку. Ви ніколи не побачите тут бур’янів чи сміття – все довкола чисто й охайно.
Найбільшою гордістю станції є стенд, присвячений великому російському композитору Петру Іллічу Чайковському. Музикант часто гостював поблизу, в Низах, де жив його друг – місцевий поміщик Микола Дмитрович Кондратьєв. Починаючи з 1871 року, він майже кожного літа приїздив у Низи. Саме тут, серед захоплюючих низівських краєвидів, Чайковський написав свою четверту оперу «Черевички», музика якої чи не найбільше перегукується з мотивами українських народних пісень. І хоча композитор ніколи не сходив на станції Гребениківка, оскільки вона була названа вже після його смерті, та одного разу він все ж проїжджав повз неї Південною залізницею, яка тоді звалася Харково-Миколаївською. У 1886 році він прибув до М. Д. Кондратьєва поїздом, вийшовши на станції Сироватка, де на нього чекав екіпаж поміщика. Ця поїздка до Низів була останньою подорожжю Сумщиною, з якою в нього було пов’язано чимало приємних спогадів…
Мешканці станції Гребениківка добре знають історію не тільки своєї станції, а й сторінки життя великого композитора і завжди готові розповісти своїм гостям.
Наталія Васюта