З ким, як не з народним артистом Павлом Зібровим, було по-чоловічому пліткувати про жінок?! Вся ж його творчість присвячена переважно їм! Я собі передбачав, що говоритимемо тет-а-тет — тема ж надто делікатна. А вже з неї думав наробити сердечних секретів. Та всі карти сплутала дружина співака пані Марина — директор Театру пісні його імені, стиліст, генератор ідей. Вона наче розгадала цей «стратегічний» задум. Дала зрозуміти, що тристороння розмова з її участю буде цікавішою, ніж двостороння — виключно чоловіча. — Таки вміє моя Марина до діла слово сказати, — Зібров поклав руку на плече дружині. Отак, наче молодят, і довелося їх «допитувати».

У поведінці людини є стільки ірраціонального, непередбачуваного і навіть дивного, що укласти всі її діяння в логічну причинно-наслідкову схему — марна справа. Інколи доходить до абсурду: природна й адекватна реакція вважається божевіллям, а всілякі виверти і щохвилинні зміни орієнтації у просторі ведуть до вершин владних пірамід. Можливо, саме тому немає у світі особи, яка б не мріяла бодай раз у житті піднятися власними силами до піднебесних висот, щоб звідтіля поглянути на світ орлиним поглядом філософа, а в разі потреби — фізично віддалити себе від мирської суєти. Але дати крила втіленню власної досконалості Всевишній не ризикнув. І його творіння стали шукати альтернативні шляхи до неба. Одні винаходили крилаті машини і повітряні кулі, інші, не довго думаючи, самі пішли ВГОРУ…

Перший чемпіонат любителів сала «З любов’ю до… сала», який відбувся у Луцьку під гаслом «Саломани всіх країн, єднайтеся!», «вистрілив» на весь світ — він став міжнародним святом. Спостерігати за шоу в режимі «он-лайн» мали можливість глядачі аж у 84 країнах світу. Репортажі про нього вели провідні ЗМІ України, Білорусі, Грузії, Росії, Англії! Окрім усього іншого, мені навіть довелося прислухатися до бурчання нашого національного продукту в ненаситних шлунках. Бо ж люди не шкодували своїх зубів.

Своєю популярністю зворушлива історія про дивовижний поворот долі скромної дівчини на ім’я Попелюшка затьмарила всі інші казки, написані раніше чи пізніше. Здавалося б, у чому секрет такого успіху? Несподіваних перетворень не бракує і в інших казках. Сюжет із пошуком кохання також не новий. А може, таємниця в тому, що доленосні події розгортаються не будь-де, а на прекрасному балу? Як сьогодні спрацював би цей давній «рецепт щастя», замислились у студентському сенаті та відділі виховної роботи Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника. Чутка про те, що тут задумали провести «Осінній бал», на кшталт знаменитого віденського, не на жарт розворушила студентство.

Чи знаєте ви, як навчитися фантазувати? Як можна вчитися легко і просто, без нудного зубріння? Як розвинути пам’ять? Як швидко вивчити вірш, іноземні слова, табличку множення? Відповідь на всі ці запитання дає вчителька-пенсіонерка з Івано-Франківська Майя Анісковцева. Її книжка під назвою «Листи до онуків» недавно вийшла друком у місцевому видавництві «Гостинець».

Щоб зрозуміти Олику, потрібно побути з нею наодинці. І тоді відчуєш на собі погляди з минулого ад’ютанта Олександра I, друга декабриста Пестеля та приятеля Олександра Пушкіна Лева Вітгенштейна (він мав тут маєток), зробиш несподівані відкриття про Януша Радзівіла (у 1935-1939 роках очолював комісію іноземних справ Польщі), його внука Станіслава, який породичався з сімейством Кеннеді... В усі часи вона поставала у різних іпостасях, виконувала свою історичну місію. Переживши те, чого, здавалося б, несила пережити, не принесла в жертву свою пам’ять. Далі йде своєю дорогою.

«Якщо ви не бачили Мюнхена — ви не бачили Німеччини». Не намагайтеся знайти ці рядки у класиків німецької літератури — нічого у вас не вийде. Тому що вони належать мені. Але як тільки ви опинитеся в цьому місті — столиці Баварії, думаю, вам на думку спаде саме ця фраза.

Кажуть, шоу цього гурту — це щось неймовірне: світло і звук у стилістиці «Pink Floyd». Подейкують, солістка цього гурту співає, як Janis Joplin, Nina Hagen, Bjork, «Rammstein» і «Lordi», разом узяті, а ще нібито вона — справжня відьма і має жахливу вдачу. Звинувачують у дияволізмі, стервозності...

Коли заходить мова про письменницю Марію Матіос, багато хто сходиться на тому, що якби у її творчому житті була лише «Солодка Даруся» (наклад якої сьогодні сягає 50 тисяч примірників) — це все одно не завадило б їй вважатися найпопулярнішою письменницею української сучасності. І справа навіть не в Шевченківській премії, яку минулоріч їй присудили за цю «драму на три життя», видану — як і чимало інших створених нею книг — львівською літературною агенцією «Піраміда». І не у тому, що Марія Матіос свого часу вирішила не спочивати на лаврах і сьогодні є авторкою чотирнадцяти різнопланових книжок поезії та прози. А у тих струнах, які вона через «Солодку Дарусю» віднаходить у душі кожного, хто розгортає цю її книгу, незалежно від віку, статусу, фаху та зацікавлень. І можна багато говорити, що той чи інший письменник є вибраним у літературі, що його твори активно перекладають на Заході чи на Сході, а отже, він вартий уваги та схвалення — людей не обдуриш. Ріки шанувальників, які сьогодні шикуються у черги за будь-якої можливості взяти у Марії Матіос автограф на згадку, — яскраве свідчення того, як треба писати.