Актив — будь-який об'єкт бухгалтерського обліку (право контролю­вання якого закріплене за банком), що відповідає хоча б одній із таких ви­мог: 1) дає дохід банківській установі або 2) його можна обміняти на інший об'єкт, який, у свою чергу, даватиме дохід банківській установі.

Загальна сума активів — це сума всіх категорій активів за мінусом суми всіх контра-ктивних рахунків типу резервів під можливі збитки від кредитної діяльності та дисконт за придбаними цінними паперами.

Активи високоліквідні — кошти, що розміщені в касі, на рахунках, відкритих у НБУ та в інших банках, а також активи, що можуть бути швид­ко проконвертовані в готівкові чи безготівкові кошти.

Активи робочі — кошти на кореспондентських рахунках, у касі, вкла­дені в майно, цінні папери, розміщені в інших банках, надані кредити та інші активи, що дають дохід банку.

Активні операції банків — фінансові операції з розміщення коштів із метою одержання доходу. До активних операцій банку належать: видача кредитів і позичок, операції з гарантій, поручництва, обліку векселів, інвес­тиційні операції та ін.

Акція — вид цінного папера без встановленого строку обігу, що засвід­чує внесення коштів до статутного фонду акціонерного товариства, підт­верджує членство в цьому товаристві, дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, участь в управлінні, участь у розподілі май­на в разі ліквідації акціонерного товариства.

Балансовий звіт — складова частина пакета фінансової звітності, ш характеризує  фінансовий  стан  банку  та  відображає   його   активи,  з бов'язання і капітал банківської установи в грошовій формі за станом н певну дату.

Банк державний — банк, 100% статутного капіталу якого належать державі.

Банк ощадний — банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо понад 50% його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Банк розрахунковий — уповноважений платіжною організацію повідної платіжної системи банк, що відкриває рахунки членам платіжної системи та бере участь у проведенні взаєморозрахунків між ними.

Банк розрахунковий (кліринговий) — банк, включений у міжбанківську систему розрахунків; банк, з яким депозитарій уклав договір про грошові розрахунки за угодами щодо цінних паперів; який є учасником ринку цінних паперів. Розрахунковий (кліринговий) банк спеціалізується на виконанні таких функцій, як: здійснення розрахунків, включаючи про­ведення взаємозаліку, за угодами купівлі-продажу цінних паперів; прове­дення перевірки наявності на рахунках учасників грошових коштів і цін­них паперів; видача виписок з грошових рахунків клієнтів; надання інформації інституціям, які ведуть книги реєстрації іменних цінних папе­рів; самостійне проведення (у разі, коли депозитарій виконує і клірингові, і розрахункові функції) поставки цінних паперів з рахунка продавця на рахунок покупця тощо.

Банк спеціалізований — банк, що спеціалізується на здійсненні однієї чи кількох банківських операцій. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Банк набуває статусу спеціалізованого у разі, якщо понад 50% його активів є активами одного типу.

Банки інвестиційні — вид спеціалізованих банків, що зосереджують (акумулюють) грошові кошти приватних інвесторів через емісію і розмі­щення цінних паперів (зокрема інвестиційних сертифікатів і зобов'язань).

Банки іпотечні — спеціалізовані банки для фінансування будівництва житла (надання іпотечних позичок під фіксований процент), які залучають кошти, випускаючи довгострокові боргові зобов'язання (заставні папери) під фіксований процент. Іпотечні позички можуть надавати універсальні банки, ощадні та кооперативні банки.

Банки кооперативні — добровільні об'єднання учасників, що ство­рюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та цент­ральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. Учасни­ками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки. До функцій центрального кооперативного банку належать централізація та пе­рерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіо­нального рівня.

Банки розвитку — є державними або змішаними (створені та фун­кціонують за підтримки держави) та мають виконувати передбачені за­коном або статутом завдання щодо підтримки та розвитку сільськогосподарського   виробництва,   промисловості,   розвитку   інфраструктури, підтримки житлового будівництва, створення нових підприємств тощо, під які надаються фінансові кошти (бюджетні кошти або бюджетні кредити безпроцентні або під пільгові процентні ставки, або за рахунок за-Учення коштів через випуск позик, або за рахунок коштів міждержавних фондів).

Банківський кредит — будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, що надається в об­мін на зобов'язання боржника повернути заборговану суму, а також спла­тити проценти та інші збори з такої суми.

Банківські об'єднання — банківські об'єднання створюються за попе­редньою згодою НБУ та можуть бути таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група; банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп. Банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання.

Безвідкличні гарантії — гарантії, що можуть бути скасовані лише за згодою особи, котра отримує гарантію.

Безвідкличні зобов'язання — зобов'язання, які можуть бути скасовані лише за згодою кредитора.

Боргові цінні папери — форма довгострокової позички. Як правило, ця позичка підлягає погашенню в установлений строк, хоча деякі боргові зобов'язання є безстроковими цінними паперами.

Валютна позиція банку — співвідношення (різниця) між сумою акти­вів і позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансових і позабалансових зобов'язань у цій валюті.

Валютна позиція відкрита — сума активів та позабалансових вимог у певній іноземній валюті, що не збігається із сумою балансових і позабалан­сових зобов'язань у цій самій валюті. Відкрита валютна позиція збільшує ризик у разі зміни валютного курсу.

Валютна позиція відкрита довга — сума активів та позабалансові» вимог перевищує суму балансових і позабалансових зобов'язань у кожні іноземній валюті. Банк із такою позицією може зазнати додаткових витрат у разі підвищення курсу національної валюти щодо іноземної.

Валютна позиція відкрита коротка — сума балансових та позабалансових зобов'язань, що перевищує суму активів і позабалансових вимог у кожній іноземній валюті. Банк із такою позицією може зазнати додаткових витрат разі підвищення курсу іноземної валюти щодо національної валюти.

Валютна позиція закрита — сума активів та позабалансових вимог збігається із сумою балансових та позабалансових зобов'язань у кожній іноземній валюті.

Витрати банку — зменшення економічної вигоди за сукупністю господарських операцій банку, крім операцій із розподілу капіталу, що призводять або до зменшення суми активів банківської установи без відповідного зменшення суми її зобов'язань, або до збільшення суми зобов'язань банків­ської установи без відповідного збільшення суми її активів.

Вклад (депозит) — кошти в готівковій або в безготівковій формі, у ва­люті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їхніх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк збері­гання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику від­повідно до законодавства України та умов договору.

Внутрішні торговельні операції — торговельні операції між суб'єкта­ми господарської діяльності, що розміщені на території України, її конти­нентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні.

Гарантія банківська — зобов'язання банку-гаранта перед кредитором іншої особи за виконання нею зобов'язання кредитора в повному обсязі або частково.

Дебіторська заборгованість — сума боргів, що належить одержати підприємству, організації, установі від юридичних або фізичних осіб. 

Дисконт — різниця між номінальною вартістю цінних паперів і ціною їх придбання, якщо ціна придбання без нарахованих до дати придбання доходів за цінним папером нижча за його номінальну вартість.

Довгострокове кредитування — надання банками та іншими кредитними інститутами на тривалий строк (понад рік) позичок підприємствам, об'єднанням, організаціям та приватним особам на відновлення, розширення та створення основних фондів (основного капіталу).

Довірчі операції — операції банків з управління майном і виконання інших послуг в інтересах та з доручення клієнтів.

Доходи — це збільшення економічної вигоди за сукупністю господарських операцій, крім операцій із реалізації додаткової кількості акцій, які
приводять до: 1) збільшення суми активів банківської установи без відповідного збільшення її зобов'язань або 2) зменшення суми зобов'язань без відповідного зменшення суми її активів.

Експортно-імпортні операції — міжнародні розрахунки, у процесі яких регулюються платежі за грошовими вимогами та зобов'язаннями, котрі вини­кають у підприємств у зв'язку з експортом чи імпортом товарів і послуг.

Емісійні різниці (емісійний дохід) — сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав, над номінал таких акцій.

Застава — актив, що його позичальник (клієнт банку) пропонує як за­безпечення виплати своїх боргів.

Інвестиції — грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладають­ся в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку, забезпечення зростання капіталу або досягнення соціального ефекту (суспільного впливу); капітальні вкладення в розвиток виробництва чи невиробничу сферу.

Інвестиції капітальні — вкладення коштів у придбання будинків, спо­руд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та немате­ріальних активів, що підлягають амортизації.

Інвестиції прямі — внесення власних коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідо­цтва), емітовані такою юридичною особою.

Інвестиційна діяльність — сукупність практичних дій громадян, юри­дичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Інвестиційний ризик — 1) сукупність конкретних видів ризиків, пов'язаних зі здійсненням інвестиційної діяльності підприємства; оскільки окремі види інвестиційного ризику пов'язано з можливою втратою капіталу інвестора, його слід віднести до групи найнебезпечніших ризиків; 2) імові­рність .виникнення непередбачених фінансових втрат (наприклад, у вигляді зниження або цілковитої втрати доходів, втрати капіталу тощо) у разі неви­значеності умов інвестиційної діяльності.

Інвестиційні операції — розміщення залучених коштів у цінні папери або в нерухомість від власного імені та за рахунок інвесторів за принципом поділу (диверсифікації) ризику (андеррайтинг).

Інвестування в цінні папери — вкладення протягом тривалого часу тимчасово вільних грошей та інших засобів в акції, облігації та інші цінні папери з метою одержання прибутку (у вигляді регулярно отримуваних дивідендів або у вигляді прибутку від збільшення ринкової ціни згаданих цінних паперів, або поєднання одного і другого). Основні цілі: 1) збереження тимчасово вільних коштів від знецінення; 2) одержання прибутку; 3) особливі (спеціальні) цілі: а) встановлення контролю над об'єктом інвестування;  б) зміцнення підприємницьких стосунків; в) участь у реалізації певних інвестиційних проектів.

Інсайдер — особа (юридична або фізична), яка має доступ до конфіденційної інформації про справи банку завдяки своєму службовому становищу, участі в капіталі банку, родинним зв'язкам і має можливість використовувати своє становище у власних інтересах або брати участь у визначенні політики та ключових напрямів діяльності банку.

Казначейські операції — це операції, пов'язані з інструментами, які використовуються комерційним банком для розміщення надлишків своїх грошових коштів та власного рефінансування. До казначейських інстру­ментів належать готівкові кошти, монетарні дорогоцінні метали, цінні па­пери, які рефінансуються Національним банком України, кошти інших бан­ків у Національному банку України, кошти Національного банку України в іншому банку.

Капітал банку — залишкова вартість активів банку після відрахування всіх його зобов'язань.

Капітал передплатний — величина капіталу, на яку отримано письмо­ві зобов'язання акціонерів (пайовиків) банку щодо внесення коштів за пе­редплатою на акції (паї).

Капітал регулятивний (власні кошти) — складається з основного та додаткового капіталу, зваженого на ризики, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Капітал статутний — сплачений та зареєстрований передплатний капітал. Капітальні вкладення — витрати на будівництво нових, розширення, реконструкцію і технічне переобладнання наявних основних фондів вироб­ничого і невиробничого призначення.

Касова готівка — готівкові гроші в касах, банкоматах та обмінних пунктах банків, філій, безбалансових установ.

Клієнт банку — будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Кліринговий рахунок — рахунок, на якому обліковуються безготівкові розрахунки, що базуються на врахуванні банками за певний період взаєм­них платіжних вимог сторін, котрі беруть участь у розрахунках.

Контрагент — будь-яка особа (фізична чи юридична), яка має з банком відносини фінансового характеру (банк надає кошти у вигляді безстрокових чи строкових депозитів; надає кредит; продає цінні папери власної емісії; має дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами банку та банка­ми, у тому числі за нарахованими та простроченими доходами). При цьому контрагент може одночасно мати з банком відносини іншого характеру.

Короткостроковий кредит — кредит з початковим строком погашення до одного року.

Кредити в поточну діяльність — кредити, надані позичальникам для задоволення тимчасової потреби в коштах на придбання поточних активів у разі розриву між моментами надходження коштів та здійснення витрат. Кредити в поточну діяльність включають усі кредити, надані на купівлю сировини та інших виробничих запасів, на сезонні витрати та інші цілі.

Кредитний портфель — сукупна заборгованість за всіма кредитними операціями банку, що здійснюються з метою одержання доходу. Банк може видавати кредити, безпосередньо уклавши угоду з позичальником. Кредит­ний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних щодо повернення. Кредит­ний портфель не включає нараховані, але не сплачені відсотки за кредит­ними операціями.

Кредитні операції — активні операції банку, які пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання позичок у готівковій або безготівковій формі, надання кредитів у формі обліку вексе­лів, розміщення депозитів, операцій репо, на фінансування будівництва жи­тла, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (на­дання гарантій, поручництв, авалів тощо), а також операції з купівлі та про­дажу цінних паперів з доручення клієнтів і від свого імені (включаючи ан­деррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, що надане в обмін на зобов'язання боржника повернути заборговану суму.

Кредиторська заборгованість — кошти підприємства, організації або установи, які підлягають сплаті відповідним юридичним або фізичним особам.

Кредитоспроможність — наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначає­ться показниками, що характеризують його здатність своєчасно розрахову­ватися за раніше одержаними кредитами, його поточне фінансове станови­ще, спроможність у разі потреби мобілізовувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.

Ліквідаційна вартість — оціночна сума коштів, що буде отримана у разі ліквідації активу.

Міжбанківські операції (розрахунки) — система здійснення та регулю­вання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, які виникають між банківськими установами у процесі їхньої діяльності. До міжбанківських ін­струментів належать кореспондентські рахунки, депозити до запитання строкові депозити, кредити, операції репо, фінансовий лізинг тощо.

Мультивалютність — принцип, за яким операції в іноземній валют відображаються на тих самих рахунках, що й операції в національній валюті.

Накопичений дохід за цінним папером — це частина вартості цінного папера, що відображає суму нарахованого доходу на час купівлі цінного папера.

Облігація — боргове зобов'язання позичальника перед кредитором, за яким передбачаються періодичні платежі (процентна облігація) або початковий продаж за зниженою ціною (дисконтна облігація) та виплата номіна­лу за настання строку її погашення.

Овердрафт — короткостроковий кредит, що надається банком надій­ному клієнтові понад залишок коштів на його поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми через дебетувати його рахун­ка. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Овернайт — надані та отримані кредити і депозити строком не більше ніж на один операційний день без урахування неробочих днів банку.

Оперативний лізинг — будь-який договір лізингу, крім фінансового.

Операційний цикл — проміжок часу між придбанням запасів для ви­користання у своїй діяльності та отриманням коштів від реалізації послуг.

Операція репо — операція з цінними паперами, яка складається з двох частин і за якої укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку про продаж (купівлю) державних цінних паперів на певний строк із зо­бов'язанням зворотного продажу (купівлі) у визначений строк або на вимо­гу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною.

Опціон — контракт, що дає його власнику право (але не зобов'язання) купити або продати цінні папери, товари або кошти за домовленою ціною протягом певного періоду.

Основні засоби — матеріальні активи, які банк утримує з метою вико­ристання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, здавання в лізинг (оренду) іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій. Очікуваний строк корисного використання (експлуа­тації) основних засобів перевищує один рік (або операційний цикл, якщо він триваліший за рік)

Первинний документ — документ, який містить відомості про госпо­дарську операцію та підтверджує її здійснення.

Платоспроможність — здатність своєчасно та в повному обсязі відпо­відати за власними зобов'язаннями.

Поточний рахунок — вид рахунків у банках, які використовують для зберігання грошових коштів до запитання і здійснення розрахунків.

Премія (за операціями з цінними паперами) — перевищення ринко­вої ціни (ціни придбання) цінних паперів над номінальну без урахування нарахованих на час придбання процентів.

Прибуток банку — перевищення доходів над витрати, в тому числі: прибуток до оподаткування — різниця між сумами доходів та витрат бан­ківської установи до сплати нею обов'язкових та інших платежів до бюджету; прибуток після оподаткування — сума прибутку до оподаткування за мінусом суми обов'язкових та інших платежів до бюджету.

Пролонгація — продовження строку чинності договору, угоди, векселя.

Прострочена заборгованість — позичка, не повернена банку в установлений строк.

Процентні доходи і витрати — доходи і витрати, які обчислюються пропорційно часу і сумі активу або зобов'язання.

Ризик банківський — випливає зі специфіки банківських операцій, що здійснюються за ринкових відносин; означає ймовірність одержування до ходів, менших від очікуваних. Підвищені банківські ризики призводять до значних фінансових втрат і як наслідок — до банкрутства банків.

Ризик валютний — ризик за операціями банку, за якими має відбува­тися перехід від одного виду валюти до іншого. Він пов'язаний зі зміною курсу іноземної валюти щодо національної валюти.

Ризик кредитний — ризик непогашення позичальником/контрагентом банку у визначені строки, повністю або частково боргу за кредитними опе­раціями і несплати процентів за ними.

Ризик ліквідності — ризик, пов'язаний із неможливістю за певних умов провести швидку конверсію фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

Ризик процентної ставки — ризик зменшення суми чистого процент­ного доходу внаслідок зміни процентних ставок на ринку.

Ризик трансфертний — ризик, пов'язаний із можливістю обмеження переказу коштів з однієї країни в іншу.

Свопові контракти — контракти на обмін певної кількості цінних па­перів, товарів, коштів або фінансових інструментів на певну дату в майбут­ньому.

Споріднена особа — юридична особа, яка має спільних з банком влас­ників істотної участі.

Спот — вид угоди, що передбачає оплату протягом часу, який потрібен для здійснення розрахунків (як правило, 48 годин).

Субординований борг — позика (забезпечена або незабезпечена), сто­совно якої є погодження, в договірному порядку, що в разі ліквідації або банкрутства боржника сплату буде здійснено після задоволення вимог усіх інших кредиторів.

Сумнівна заборгованість — депозити та кредити, повернення яких є, з погляду керівництва банку, малоймовірним.

Тверді контракти — форвардні, ф'ючерсні та аналогічні контракти.

Транзитні рахунки — рахунки, що використовуються для обліку платежів на час до переказу їх за призначенням згідно з нормативними документами або угодами.

Умовні контракти — опціони та аналогічні контракти.

Факторинг — різновид торговельно-комісійної операції, яка поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта. В основу операцій з факторингу покладається купівля факторською компанією (банком) рахунків-фактур клієнта на певних умовах.          

Фінансовий лізинг — це договір лізингу, у результаті укладення якого лізингоодержувач отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт по лізингу на строк, не менший за 60 % строку його корисної служби, або право власності на який переходить до лізингоодержувача.

Ф'ючерсний контракт — стандартний контракт на товарних і фондо­вих біржах, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, кошти або інші активи у визначений час та на визначених біржею умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення контракту.

Хеджування — термін, що використовується в банківській, біржовій та комерційній практиці для позначення різних методів страхування ри­зику: наприклад, страхування валютного ризику створенням зустрічних вимог і зобов'язань в іноземній валюті. Найпоширенішим видом хеджу­вання є укладення строкових валютних угод.

Цільові кошти — кошти, цілі використання яких обумовлено окреми­ми законодавчими актами або нормативними актами Національного банку України.

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння та визначають стосунки їх емітента і їхнього власника і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також мо­жливість передачі грошових та інших прав, що випливають із цих доку­ментів, іншим особам.